Рішення № 20016113, 22.11.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2011 Справа № 5024/1745/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", м. Генічеськ Херсонської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області

про стягнення 3026 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 представник дов. б/н від 25.08.2010 р.

від відповідача - ОСОБА_3 представник дов. б/н від 02.11.2011 р., ОСОБА_1

Споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості в сумі 3026 грн. 70 коп. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача вивезти об'єкт торгівлі з території ринку, розташованого за адресою м. Генічеськ вул. Махарадзе 64.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

3 листопада 2011 року представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи поза межами строку, передбаченого ст. 69 ГПК України. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.Представник відповідача письмового відзиву не надав, в судовому засіданні позовні вимоги не визнає.

За таких підстав, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим вирішити спір за наявними в справі доказами.

Розглянувши матеріал позову, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, суд

встановив:

01 січня 2011року між споживчим товариством Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір №83 про тимчасове розміщення торгівельного обєкту (далі договір). Згідно з зазначеним договором позивач надає дозвіл на тимчасове розміщення торгівельного обєкту відповідача (торгівельного кіоску площею 5,0 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1, ряд 20 місце 2, а відповідач зобовязується сплачувати позивачу плату за його розміщення в сумі 475,00 грн. в місяць.

Позивач при зверненні з позовом посилався на те, що відповідач припинив здійснювати розрахунки за договором з 01.04.2011 р., не звільнивши при цьому площу, на якій розміщено торгівельний обєкт, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за фактичне використання тимчасово розміщеного торгівельного обєкту за період з 01.04.2011року по 01.09.2011року (за 5 місяців) в сумі 2375,00 грн., а також пеню за несвоєчасне здійснення грошових розрахунків в сумі 651,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом П.4. пп..а) договору передбачено внесення плати не пізніше 10-го числа кожного місяця.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за договором №83 заборгованість за період з 01.04.2011 р. по 01.09.2011 р. в сумі 2375,00 грн.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів погашення основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за договором підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 2375,00 грн.

Відповідно до п.УІ.1. договору №83 за несвоєчасне внесення плати або несплату передбачено стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення платежу.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 651,70 грн. пені за період з 01.04.2011 по 01.09.2011.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») здійснив перерахунок пені та дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 83,10 грн. за період з 11.04.2011р. по 01.09.2011р.

Сума боргу, грн..Період простроченняСума пені, грн..

475,0011.04.2011 11.05.20116,25

950,0012.05.2011 11.06.201112,51

1425,0012.06.2011- 11.07.201118,15

1900,0012.07.2011 11.08.201125,01

2375,0012.08.2011 01.09.201121,18 Позивач просить суд зобов»язати відповідача вивезти об»єкт торгівлі з території ринку, розташованого за адресою: м.Генічеськ, вул..Махарадзе, 64.

Пунктом УІ.4. договору передбачено дострокове розірвання договору в разі систематичного порушення умов договору, а також в разі невнесення плати протягом одного місяця.

Вимоги про зобов»язання відповідача вивезти об»єкт торгівлі з території ринку, розташованого за адресою: м.Генічеськ, вул..Махарадзе, 64, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі не надані докази в підтвердження звернення до відповідача про розірвання договорів відповідно до п.2 ст. 188 ГК України. Суд констатує, що позивач не дотримався обов»язкового за законом порядку розірвання договору, внаслідок чого не має підстав стверджувати що договір є достроково розірваним та вимагати вивезення об»єкту торгівлі відповідача з території ринку.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не має права на земельну ділянку, а отже не мав права укладати договір №83.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Споживче товариство Генічеське споживче товариство «Нова Кооперація»(ідентифікаційний код юридичної особи 01770898) є правонаступником Генічеської райспоживспілки (ідентифікаційний код юридичної особи 01770898), яка діяла з 1994 року (до її реорганізації в Генічеське районне споживче товариство), що підтверджується п.3 Статуту товариства. Тобто, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС від 22.09.1996 року, виданий Генічеській районній споживчій спілці, перейшов до позивача, оскільки останній є правонаступником Генічеської районної споживчої спілки.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України (далі ЗК) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння та використання земельної ділянки без встановленого строку. Стаття 95 ЗК передбачає право землекористувача на вільне самостійне господарювання на землі, зведення на ній споруд та будівель.

Статтею 96 ЗК встановлено, що землекористувачі зобов»язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок тощо. Крім того, статтею 141 ЗК встановлений виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

До того ж, згідно листа відділу Держкомзему у Генічеськму районі №01.9-09/1850 від 09.06.2011 р. земельна ділянка розташована за адресою: м.Генічеськ, вул..Махарадзе, 64 використовується підприємством Споживче товариство Генічеське споживче товариство «Нова Кооперація»відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 22.03.1996 року.

Суд звертає увагу, що статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.

Матеріалами справи та фактичними діями відповідача підтверджується, що він погодився з умовами договору №83, не звертався до суду з питань недійсності вищезазначеної угоди, тому повинен оплатити суму боргу та пеню, передбачені умовами договору.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позивач при зверненні до суду сплатив 85 грн. державного мита та доплатив 17 грн. державного мита, суд з урахуванням заявлених позовних вимог згідно Роз»яснення ВАСУ від 04.03.98. №02-5/78 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. №15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93. №50), - дійшов висновку щодо стягнення з позивача в доход державного бюджету 85,00 грн. державного мита (всього позивач при зверненні до суду повинен був сплатити 85 грн. держмита за вимоги немайнового характеру та 102,00 грн. держмита за майновими вимогами).

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Споживчого товариства «Генічеського споживчого товариства «Нова кооперація»(Херсонська область, м.Генічеськ, вул..Махарадзе, 64, р/р 26004040780001, МФО 352770, філія ПАТ КБ «Надра», код ЄДРПОУ 017708989) заборгованість за фактичне використання тимчасово розміщеного об»єкта торгівлі в сумі 2375,00 грн. та пеню в сумі 83,10 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн..

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Споживчого товариства «Генічеського споживчого товариства «Нова кооперація»(Херсонська область, м.Генічеськ, вул..Махарадзе, 64, р/р 26004040780001, МФО 352770, філія ПАТ КБ «Надра», код ЄДРПОУ 017708989) в доход Державного бюджету України (отримувач: УДК у місті Херсоні, Банк ГУДКУ у Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, р/рах№ 31210206700002, МФО 852010 призначення платежу: Судовий збір, код 03500045) 85,00 грн. судового збору.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 29.11.2011р.