Рішення № 20012746, 14.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.11 Справа№ 5015/6195/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”, м.Дубляни Жовківського району Львівської області

до Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”, м.Дубляни Жовківського району Львівської області

про визнання недійсними п.п. 4.1, 4.3, 4.5 Статуту ДП “Пересувна механізована колона 74” ВАТ “Львівводбуд”, затвердженого загальними зборами ВАТ “Львівводбуд” (протокол №4 від 21.06.2001р.) та зареєстрованого розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації за №873 від 09.11.2001р.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність №01/11 від 14.11.2011р.), Марчук Г.О.- арбітражний керуючий;

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Дочірнє підприємство “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд” звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд” про визнання недійсними п.п. 4.1, 4.3, 4.5 Статуту ДП “Пересувна механізована колона 74” ВАТ “Львівводбуд”, затвердженого загальними зборами ВАТ “Львівводбуд” (протокол №4 від 21.06.2001р.) та зареєстрованого розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації за №873 від 09.11.2001р.

Ухвалою суду від 27.10.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.11.2011р. В судовому засіданні 16.11.2011р. за клопотаннячм відповідача розгляд справи було відкладено на 01.12.2011р. В судовому засіданні 01.12.2011р. за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 14.12.2011р.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, нормативно та документально обгрунтований відзив на позов не подав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою про відкладення розгляду спору на 14.12.2011р. без вручення його адресату з довідкою поштового відділення зв»язку про те, що причиною повернення є вибуття адресата із зазначеної адреси. Конверт надсилався на адресу вказану позивачем у позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: вул.Чайковського, 17, м.Львів. Слід зазначити, що ухвала про порушення провадження у справі надсилалась відповідачу на ту ж адресу та була вручена відповідачу, що підтверджується поштовим повідомленням №79005 0456562 5 від 28.10.2011р., вручено 09.11.2011р.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 14.12.2011р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

встановив:

Дочірнє підприємство “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”, зареєстроване 09.11.2001р. розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації за № 873. Засновником Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” є Відкрите акціонерне товариство „Львівводбуд”. Загальними зборами відкритого акціонерного товариства “Львіводбуд” 21.06.2001р. (протокол № 4) затверджено статут Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”, (нова редакція).

Пунктом 4.1. Статуту Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”, визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, які є власністю товариства і вартість яких відображається на окремому балансі Підприємства. При цьому основні фонди передані в оперативне управління підприємства відображаються на позабалансових рахунках Товариства.

Згідно з п.4.3. Статуту Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”, майно, що є власністю Товариства, закріплене за Підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління Підприємство користується зазначеним майном. Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у власності Товариства і належить до основних фондів Підприємства, лише з дозволу виконавчого органу Товариства. Особливості розпорядження іншим майном Підприємства визначаються у внутрішніх нормативних актах Товариства, статуті Підприємства, розпорядчих актах органів управління Товариством. Відчудження від Товариства засобів виробництва (продаж, списання, безоплатна передача, обмін, дарування тощо), що є його власністю і закріплені за підприємством, здійснюється у порядку, що визначається виконавчим органом Товариства та з його дозволу. Одержані в результаті відчудження зазначеного майна кошти направляються на цілі, передбачені внутрішніми нормативними актами Товариства. Майно, набуте Підприємством в результаті фінансово-господарської діяльності та набуте іншими, не забороненим законом шляхами, залишається у господарському віданні Підприємства і є власністю Товариства. Не допускається підписання торгових зобовязань під заставу майна, переданого Підприємству без згоди виконавчого органу Товариства.

Відповідно до п.4.5. Статуту Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”, у разі банкрутства Підприємства, арешту чи конфіскації його майна обєкти основних фондів відокремлюються від загального майна Підприємства і підлягають поверненню Товариству, яке може розпоряджатися ним на власний розсуд.

В провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 6/315-7/123 про банкрутство Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”.

Постановою господарського суду Львівської області від 14.12.2004р. Дочірнє підприємство “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, арбітражним керуючим призначено Коляду В.І. Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.09.2011р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Марчука Г.О.

У відповідності до ч.3 ст.39 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури застосовуються положення ч.2 ст.35 цього закону, а саме: забороняється проведення державної реєстрації змін та доповнень до установчих документів юридичної особи.

Зважаючи вищенаведені обмеження, не маючи можливості усунути порушення в позасудовому порядку, позивач звернувся з даним позовом.

Суд вважає, що пункти 4.1., 4.3., 4.5. Статуту Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства “Львівводбуд”, є незаконними з наступних підстав.

На день створення Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74”, види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, здійснення господарської діяльності, права і відповідальність підприємств визначав закон України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р. з наступними змінами і доповненнями (закон втратив чинність з 01.01.2004р. на підставі п.2 прикінцевих положень Господарського Кодексу України від 16.01.2001р.). Як зазначено у преамбулі Закону України „Про підприємства в Україні”, закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначав їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулював відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депутатів, органами державного управління.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про підприємства в Україні”, підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Згідно ст.5 Закону України „Про підприємства в Україні”, підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, таке вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про підприємства в Україні”, підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Згідно ст.10 Закону України „Про підприємства в Україні”, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

При ліквідації підприємства, в тому числі й у разі банкрутства, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, зокрема, оцінює наявне майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами. Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства задовольняються з майна цього підприємства.

В силу ст. 4 Закону України „Про власність” від 07.02.1991р. (який діяв на момент утворення підприємства) із наступними змінами та доповненнями, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст.5 Закону України „Про власність”, власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. Результати господарського використання майна (виготовлена продукція, одержані доходи) належать власникові цього майна, якщо інше не встановлено законом або договором. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Відповідно до ст.7 Закону України „Про власність”, власник відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. Створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. Власник не відповідає за зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч.1 ст.37 Закону України „Про власність”, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Згідно ч.1, ч.2, ч. 5 ст.48 Закону України „Про власність”, Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Відповідно до ст.ст. 62, 66 чинного Господарського Кодексу України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Конституцією України, зокрема ст.ст.41,42,68, встановлено право кожного володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом. А також зобовязано кожного неухильно дотримуватись Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В силу ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням викладених положень Конституції та Законів України, фактичних обставин справи Відкрите акціонерне товариство „Львівводбуд” не вправі передавати належне йому майно створеному ним Дочірньому підприємству “Пересувна механізована колона 74”, на праві оперативного управління, бо це майно не було державною власністю, а Дочірнє підприємство “Пересувна механізована колона 74” не було й не є державним чи казенним підприємством, відтак, оскаржені пункти статуту є незаконними.

Оскільки Відкрите акціонерне товариство „Львівводбуд” створило самостійний субєкт підприємницької діяльності - Дочірнє підприємство “Пересувна механізована колона 74”, то незаконними є й ті оскаржені положення статуту, що обмежують дочірнє підприємство у здійсненні ним господарської діяльності, у відносинах з іншими підприємствами і організаціями, а при здійсненні ліквідаційної процедури вилучають активи „обєкти основних фондів” в користь засновника товариства з обмеженою відповідальністю „Львівводбуд”. Адже господарським судом Львівської області Дочірнє підприємство “Пересувна механізована колона 74” Відкритого акціонерного товариства „Львівводбуд” визнано банкрутом, уведено ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута. Відповідно ж до положень Закону України „Про підприємства” (чинних на час реєстрації статуту), Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (чинних і на дату реєстрації статуту, і на даний час) у ліквідаційній процедурі здійснюється погашення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута.

Оспорювані положення Статуту Дочірнього підприємства “Пересувна механізована колона 74” відкритого акціонерного товариства „Львівводбуд” порушують не лише права позивача, як законного власника переданого йому при створенні майна засновника, а й права кредиторів на задоволення своїх грошових вимог, які виникли в процесі господарської діяльності підприємства. А ліквідатор банкрута в силу ст.3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при реалізації своїх прав та обов»язків зобов»язаний діяти сумлінно та розмуно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсними п.п. 4.1, 4.3, 4.5 Статуту Дочірнього підприємства „Пересувна механізована колона 74 ”, затвердженого загальними зборами Відкритого акціонерного товариства „Львівводбуд” (протокол №4 від 21.06.2001р.) та зареєстрованого розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації за №873 від 09.11.2001р.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Львівводбуд” (м.Львів, вул.Чайковського,17; код ЄДРПОУ 01036916) на користь Дочірнього підприємства Пересувна механізована колона 74 ” (м.Дубляни, Жовківського району Львівської області; код ЄДРПОУ 01037034) 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 19.12.2011р.