Рішення № 20012728, 07.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа № 5015/6045/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, м. Червоноград до Комунального підприємства “Червоноградводоканал”, м. Червоноград про стягнення 419 грн. 52 коп.

В С Т А Н О В И В:

Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін, м. Червоноград звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства “Червоноградводоканал”, м. Червоноград про стягнення 419 грн. 52 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 17.10.2011 р. призначив розгляд справи на 02.11.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 23.11.2011 р., 07.12.2011 р.

В судовому представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільне використання технологічних мереж, по якому у відповідача виникла заборгованість по оплаті. У зв’язку з порушенням строків оплати, відповідачу нараховано 257 грн. 17 коп. пені, 162 грн. 35 коп. штрафу. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача 419 грн. 52 коп.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

1 січня 2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №85 про спільне використання технологічних мереж.

За цим договором власник мереж (позивач) зобов’язувався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач (відповідач) своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив постачання відповідачу в квітні-липні 2011 р. електроенергії на загальну суму 6851 грн. 75 коп. (рахунки №248 від 22.04.2011 р., №435 від 22.06.2011 р., №536 від 22.07.2011 р.).

Пунктом 17 Порядку розрахунків, який є додатком до договору №85 від 01.01.2008 р. передбачено, що кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок ЕО протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману електроенергію виконав з порушенням строків, встановлених договором, оплатив суму боргу в розмірі 6851 грн. 75 коп. 26.07.2011 р., що підтверджується платіжним дорученням №886.

У зв’язку з порушенням строків оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 27.04.2011 р. по 22.07.2011 р. пеню в розмірі 257 грн. 17 коп., а також згідно ст. 231 ГК України штраф в розмірі 162 грн. 35 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 3 ст. 611 ГК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 8.2.1. договору №85 від 01.01.2008 р., за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. цього договору, з порушенням термінів, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач (відповідач) сплачує власнику мереж (позивачу) пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України, суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Як вбачається з поданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач належить до державного сектору економіки в сфері управління Міністерства вугільної промисловості України (його правонаступника).

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 257 грн. 17 коп. та штраф в розмірі 162 грн. 35 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 257 грн. 17 коп. пені, 162 грн. 35 коп. штрафу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Червоноградводоканал”, м. Червоноград, вул. Л.Українки, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 00185347) на користь Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, м. Червоноград, вул. Львівська, 15, Львівська область (ідентифікаційний код 33839804) 257 грн. 17 коп. пені, 162 грн. 35 коп. штрафу, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.