Рішення № 20012645, 19.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.11 Справа№ 5015/6495/11

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Львівобленерго”, м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства „Старий Квартал”, м.Львів

про стягнення 697 674 грн. 24 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

При секретарі Чопко К.М.

Представники сторін

Від позивача: Горбунова О.Л. –представник

Від відповідача: Винницький В.В. - представник

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 19.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 22.12.2011 року.

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго»до Львівського комунального підприємства „Старий Квартал” про стягнення заборгованості в сумі 697 674,24 грн., з яких 514 020,10 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 58 532,91 грн пені, 31 667,49 грн. 3% річних та 93 453,74 грн. додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції.

Ухвалою від 01.11.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 22.11.2011 р. Ухвалою суду від 22.11.2011 р. за клопотанням відповідача та у зв’язку із неявкою в засідання представника відповідача, неподанням витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 30.11.2011 р. В судовому засіданні 30.11.2011 р., за клопотанням представника відповідача та для надання можливості сторонам провести взаємозвірку заборгованості, було оголошено перерву до 14.12.2011 р. В судовому засіданні 14.12.2011 р. судом відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв’язку із відсутністю підстав для такого зупинення передбачених ст.79 ГПК України, та у зв’язку з необхідністю витребування у позивача рахунків за період з 01.11.2009 р. по 01.09.2010 р., в судовому засіданні 14.12.2011 р. оголошено перерву до 19.12.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях та матеріалах справи. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 26.06.2003 укладено договір №63023 про постачання електричної енергії(з додатками), відповідно до умов якого позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, а відповідач оплачує спожиту ним електричну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни. Порушуючи умови договору, відповідач вчасно та в повному обсязі не розрахувався за спожиту електричну енергію, в результаті станом на 24.10.2011 року в нього виникла заборгованість в розмірі 514 020,10 грн. Також за невиконання договірних зобов’язань позивач нарахував відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 31 667,49 грн., інфляційні втрати в розмірі 93 453,74 грн., та відповідно до п. 4.2.1 договору пеню в розмірі 58 532,91 грн.

Відповідач письмового пояснення на позовну заяву суду не подав, доказів погашення боргу суду не представив. В поданих суду письмових клопотаннях відповідач зазначив, що відповідач звертався до позивача з проханням надати йому розрахунок заборгованості спожитої ЛКП «Старий Квартал»електричної енергії за весь спірний період із розбивкою щомісячного нарахування на суму фактично спожитої електричної енергії, тому що у розрахунку загальної заборгованості позивачем внесена сума заборгованості за фактично спожиту електричну енергію та сума вартості електричної енергії безоблікового споживання, яка вже забезпечена рішеннями судів, однак такого розрахунку йому не представлено.

Представник відповідача в судових засіданнях викладене у клопотаннях підтримав, пояснював, що здійснити взаємозвірку розрахунків неможливо через ненадання позивачем відповідної розбивки щомісячного нарахування по спожитій електроенергії.

Представник позивача щодо аргументів відповідача пояснив, що нарахування по спожитій електроенергії здійснювались щомісячно безпосередньо за даними, які подавались позивачу повноважною особою відповідача та за якими відповідачу під розписку вручались рахунки на оплату використаної електроенергії. Таким чином твердження відповідача про неможливість здійснити взаємозвірку без щомісячної розбивки нарахувань є необґрунтованим. Крім того будь-яких сумнівів чи заперечень щодо нарахувань та виписаних на оплату електричної енергії відповідних рахунків станом на день отримання таких рахунків чи при здійсненні часткових оплат у відповідача не виникало.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. представник відповідача в усних поясненнях просив суд при прийнятті рішення врахувати, що відповідач є комунальним підприємством, та у зв’язку з цим у задоволенні позовних вимог в частинні стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені позивачу відмовити, виконання рішення розстрочити строком на один рік.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2011 р. з приводу вищезазначених пояснень представника відповідача зазначив, що в частинні стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат не вбачає підстав для відмови в цій частині в задоволені позову, в частині стягнення пені в меншій сумі залишає вирішення питання на розгляд суду, щодо розсточки виконання рішення зазначив, що відсутнє відповідне клопотання відповідача про розстрочку з обґрунтуванням підстав для розстрочки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством „Львівобленерго” (яке перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», згідно п. 1.1 статуту ПАТ «Львівобленерго»зареєстрованого в новій редакції 19.04.2011 року) та Львівським комунальним підприємством „Старий Квартал” (відповідачем) 26.06.2003 року було укладено Договір про постачання електричної енергії №63023. Відповідно до умов договору (п. 1, предмет договору), постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п.2.1.2 договору, постачальник зобов’язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

На виконання умов договору позивачем здійснювалося постачання відповідачу електричної енергії, що підтверджується підписаними сторонами договором, додатками до нього, рахунками, та не заперечується відповідачем.

Відповідач в свою чергу зобов’язувався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків»та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»(п.2.2.3 договору); здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком №7 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії” (п.2.2.4 договору).

Додатком № 2 до договору № 63023 (порядок розрахунків) сторони погодили, що розрахунковим вважається період з 22 числа місяця до такого ж числа наступного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначений в договорі (п.2 додатку №2).

Пунктом 3 додатку № 2 до договору № 63023 передбачено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії з урахуванням розрахункової величини втрат визначається згідно з умовами договору за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". При відсутності представника постачальника на дату, обумовлену "Графіком зняття показів засобів обліку електричної енергії", споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює "Акт про обсяги спожитої (переданої) електричної енергії" та надає його наручно постачальнику не пізніше наступного робочого дня.

До матеріалів справи долучено ряд актів про використану електроенергію за відповідний період, які були складені керівником та головним бухгалтером КП «Старий квартал»та за даними яких позивачем здійснювалось нарахування за спожиту електроенергію, а також відповідні рахунки виписані постачальником на оплату за активну енергію за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року, які вручені представнику відповідача під розписку.

Пунктом 5 додатку № 2 до договору № 63023 (порядок розрахунків) передбачено, що розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої(переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок розрахункового періоду. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 (п'яти) операційних днів з дня отримання рахунку(абз.5 пункту 5 додатку №2).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.612 ЦК України –боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідач належним чином за отриману електричну енергію не розраховувався. Позивачем представлено суду розрахунок боргу за електроенергію за період з 01.11.2009 р. по 24.10.2011 р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 24.10.2011 р. складає 514 020,10 грн.(без врахування сум, забезпечених судовими рішеннями, на загальну суму 172 666,27 грн.).

Відповідач обґрунтованих, документально підтверджених заперечень щодо нарахованої заборгованості суду не надав, доказів погашення вказаної заборгованості також не представив, таким чином вимога позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 514 020 грн. 10 коп. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо твердження відповідача, що в розрахунку загальної заборгованості сумарною сумою вказана заборгованість фактично спожитої електричної енергії та сума вартості безоблікового споживання, яка забезпечена рішеннями судів, то таке твердження є необґрунтованим. Із поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що суму заборгованості в розмірі 172 666,27 грн., яка забезпечена рішеннями господарського суду Львівської області, відмінусовано від загальної суми заборгованості та не включено в позовні вимоги у даній справі.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку складають 31 667,49 грн., та інфляційних втрат, які відповідно до розрахунку складають 93 453,74 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України, тому підлягають до стягнення.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки.

Пунктом 4.2.1 договору №63023 сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 –2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пунктом 7 додатку №2 до договору № 63023 (порядок розрахунків) передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів обумовлених договором постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з квітня 2011 року в розмірі 58 532,91 грн. Однак нарахування вказаної пені здійснено в надмірно великому розмірі, позаяк вона нарахована позивачем від суми заборгованості по наростаючій, тобто від сукупної заборгованості за весь період на відповідну дату, а не від окремих сум належних до сплати платежів за відповідні місяці відповідно до умов договору та додатку № 2 до нього.

Між тим, приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо нарахування пені, суд зазначає, що нарахування пені в даному випадку повинно бути здійснено таким чином, щоб сума пені нараховувалася від кожної окремої суми належних до сплати платежів за спожиту електроенергію за відповідний місяць, за період не більше 6 місяців.

З врахуванням періоду нарахування пені, заявленого позивачем до стягнення згідно доданого до позовної заяви розрахунку, строків здійснення оплати зазначених у виставлених відповідачу рахунках за активну енергію за квітень-вересень 2011 року, судом здійснено перерахунок пені з врахуванням вищевказаного по дату подання позову, за результатами чого обґрунтована сума пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно умов п.4.2.1 договору, вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України») складає 2 444,19 грн.

Відтак, позовна вимога про стягнення пені(згідно заявленого позивачем періоду) в частині суми 2 444,19 грн є обгрунтованою і підлягає задоволенню, в решті частині позовна вимога про стягнення пені (а саме, в частині суми 56 088,72 грн) є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо викладеного представником відповідача в усних поясненнях в судовому засіданні 19.12.2011 р., суд зазначає наступне. Чинним законодавством встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування передбачених законами або договором господарських санкцій, якими визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні санкції. Штрафними санкціями згідно із частиною першою ст. 230 Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування сум інфляційних та 3% річних згідно ст.625 ЦК України обумовлене виключно простроченням виконання грошового зобов’язання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Таким чином відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Також суд не вбачає правових підстав для розстрочки виконання рішення, позаяк відповідачем не подано суду ні відповідного письмового клопотання як такого, ні будь-яких доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 175,193,217,230,232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,610,611,612,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, ст. 82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Старий Квартал»(79044, м. Львів, вул. Академіка Єфремова, 37, ідентифікаційний код 20807006) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 514 020 грн. 10 коп. –основного боргу за спожиту електричну енергію, 93 453 грн. 74 коп. –інфляційних нарахувань, 31 667 грн. 49 коп. –3% річних, 2 444 грн. 19 коп. –пені, 6 415 грн. 86 коп. –державного мита, 217 грн. 03 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові в частині стягнення пені в сумі 56 088 грн. 72 коп. - відмовити.

4. Наказ, відповідно до ст.116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Морозюк А.Я.