Рішення № 20012218, 12.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа№ 5015/6383/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком», м. Львів

до відповідача:Військової частини А 2166, с. Липники Пустомитівського району Львівської області

про:стягнення заборгованості в розмірі 25 798,42 грн.

Суддя:В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 30.06.2011 року

від відповідача:не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком», м. Львів до Військової частини А 2166, с. Липники Пустомитівського району Львівської області про стягнення заборгованості в розмірі 25 798,42 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 04.11.2011 року. Ухвалою від 04.11.2011 року розгляд справи відкладено до 23.11.2011 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 23.11.2011 року розгляд справи відкладено до 12.12.2011 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року, про відкладення від 04.11.2011 року, від 23.11.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.11.2011 року за вх.№27102/11 позивач подав пояснення по справі.

07.12.2011 року за вх.№359 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року, про відкладення від 04.11.2011 року, від 23.11.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 03.11.2011 року, від 15.11.2011 року та реєстром поштових відправлень, від 25.11.2011 року а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представника позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.12.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

28.03.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії „Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (надалі позивач, Орендодавець) та Військовою частиною А 2166 (надалі відповідач, Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства №311-33 від 28.03.2007р. Договір вважається чинним у відповідності до ч.2 п.12.1 договору.

08.05.2009 року за вх.№3230 позивач звернувся із позовною заявою до Військової частини А 2166 про стягнення заборгованості в розмірі 121379,92 грн. за даним договором (справа №1/68).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року по справі №1/68 (суддя Гулик Г.С.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто із відповідача 103562,54 грн. основного боргу, 3603,67 грн. пені, 9244,17 грн. інфляційних втрат, 1365,87 грн. 3% річних, 1213,80 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Тобто, всього заборгованість в розмірі 119302,55 грн.

За твердженням позивача, на виконання вказаного судового рішення господарським судом Львівської області видано наказ від 23.06.2009 року.

16.07.2009 року даний виконавчий документ скеровано для примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача, за свідченням останнього, не надходила. Проте, листом від 12.02.2010 року за вих.№5/07-29/1 Головне управління юстиції у Львівській області повідомило про перебування вказаного виконавчого документа на виконанні.

23.09.2011 року державною виконавчою службою перераховано стягувану з боржника суму боргу в розмірі 119302,55 грн.

Однак, на думку позивача, відповідач зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (травень 2009 року серпень 2011 року), що становить 18537,69 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 7260,73 грн.

За підрахунком позивача, станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 25798,42 грн.

На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, як з»ясовано в ході судового розгляду справи, 08.05.2009 року за вх.№3230 позивач звернувся із позовною заявою до Військової частини А 2166 про стягнення заборгованості в розмірі 121379,92 грн. за даним договором (справа №1/68). В рішенні суду від 10.06.2009 року по справі №1/68 встановлено, що 28.03.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії „Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (Орендодавець) та Військовою частиною А 2166 (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства №311-33 від 28.03.2007р. Договір вважається чинним у відповідності до ч.2 п.12.1 договору. Відповідно до п.1.1 зазначеного договору, Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину спеціалізованого технологічного приміщення ЛАЦ-1 (далі-майно), розташованого в м.Львові на 1-ому поверсі 6-ти поверхового будинку №43 по вул. Дорошенка загальною площею 5 (п”ять) кв.м. для встановлення обладнання Орендаря. Майно позивача передавалось відповідачу на підставі актів приймання-передачі майна від 28.03.2007р. та 01.06.2007р. Згідно з п. 3.1 договору, Орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна встановлюється на підставі фіксованих розмірів орендної плати та становить 1035 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою №1 від 20.09.2007р. сторонами були внесені зміни до договору оренди нерухомого майна товариства №311-33 від 28.03.2007р., а саме: п.1.1 договору - Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування 8 кв.м. спеціалізованого технологічного приміщення ЛАЦ-1 (далі-майно), розташованого в м.Львові на 1-ому поверсі 6-ти поверхового будинку №43 по вул.Дорошенка, для розміщення обладнання Орендаря; п.3.2 договору - орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна встановлюється на підставі фіксованих розмірів орендної плати та становить 1687,89 грн. (з ПДВ) за орендоване майно. Додаткова угода №1 від 20.09.2007р. до договору оренди нерухомого майна товариства №311-33 від 28.03.2007р. вступила в силу з 20.09.2007р. і дійсна протягом дії договору оренди нерухомого майна товариства №311-33 від 28.03.2007р.

Додатковою угодою №2 від 31.10.2008р. сторонами були внесені зміни до договору оренди нерухомого майна товариства №311-33 від 28.03.2007р., а саме: п. 3.2 договору - орендна плата за перший (базовий) місяць оренди за 8 кв.м. орендованої площі становить 5145,60 грн. (з ПДВ) за орендоване майно. Додаткова угода №2 від 31.10.2008р. до договору оренди нерухомого майна товариства №311-33 від 28.03.2007р. вступила в силу з 31.10.2008р. і дійсна протягом дії договору оренди нерухомого майна товариства №311-33 від 28.03.2007р.

Як встановлено в ході розгляду справи №1/68, станом на 30.04.2009р. відповідач заборгував позивачу 103562,54 грн. орендних платежів. Згідно акту звірки розрахунків, станом на 30.04.2009р., основний борг відповідача становить 103562,54 грн. Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов”язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3 % річних за користування чужими коштами у сумі 1365,87 грн. та інфляційні нарахування у сумі 9244,17 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Також, позивачем, на підставі п.8.2 договору, було нараховано відповідачу пеню в розмірі 7207,34 грн. Отже, станом на 10.06.2009р. загальна заборгованість відповідача перед позивачем становила 103562,54 грн. основний борг, 7207,34 грн. пеня; 9244,17 грн. - інфляційні втрати, 1365,87 грн. 3% річних за користування чужими коштами.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року по справі №1/68 (суддя Гулик Г.С.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто із відповідача 103562,54 грн. основного боргу, 3603,67 грн. пені, 9244,17 грн. інфляційних втрат, 1365,87 грн. 3% річних, 1213,80 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Тобто, всього заборгованість в розмірі 119302,55 грн. На виконання вказаного судового рішення господарським судом Львівської області видано наказ від 23.06.2009 року. 16.07.2009 року даний виконавчий документ скеровано для примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача, за свідченням останнього, не надходила. Проте, листом від 12.02.2010 року за вих.№5/07-29/1 Головне управління юстиції у Львівській області повідомило про перебування вказаного виконавчого документа на виконанні.

Тільки 23.09.2011 року державною виконавчою службою перераховано стягувану з боржника суму боргу в розмірі 119302,55 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, на думку позивача, відповідач зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (травень 2009 року серпень 2011 року), що становить 18537,69 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 7260,73 грн.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог, у встановленному чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком», м. Львів до Військової частини А 2166, с. Липники Пустомитівського району Львівської області про стягнення заборгованості в розмірі 25 798,42 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №4412 від 17.10.2011 року на суму 257,98 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №4413 від 17.10.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Військової частини А 2166 (81134, Львівська область, Пустомитівський район, с.Липники; р/р 35215007006096 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 08137796) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком»(79010, м.Львів, вул.Пекарська,41; р/р 260066571 в ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570, код ЄДРПОУ 16479714) 18 537 (вісімнадцять тисяч п»ятсот тридцять сім) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 7260 (сім тисяч двісті шістдесят) грн. 73 коп. три відсотки річних, 257 (двісті п»ятдесят сім) грн. 98 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.