Рішення № 20011248, 08.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 14/293/06-4/159д/09

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовною заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, (71601, м. Василівка Запорізької області, вул. Леніна, буд. 67)

до відповідача 1 Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області”, (71630, м. Дніпрорудне Запорізької області, пр. Ентузіастів, буд. 28)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія”, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, буд. 175)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання незаконним права власності

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 361 від 03.08.2010 р.;

від відповідача 1 ОСОБА_2, довіреність б/н від 16.09.2011 р., бланк серія ВРМ № 924629;

від відповідача 2 ОСОБА_3, довіреність № 1 від 03.06.2011 р.;

В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 14/293/06-4/159д/09 про визнання недійсним договору купівлі-продажу тваринницького комплексу від 27.09.2006 р., укладеного АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області” та ТОВ “Агропромислова компанія” та посвідченого 27.09.2006 р. приватним нотаріусом Василівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі за № 2069, та визнання незаконним права власності ТОВ “Агропромислова компанія” на тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона.

У звязку із скасуванням Вищим господарським судом України постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2008 р. у справі № 14/293/06, згідно розпорядження в.о. Голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. № 276 від 15.04.2009 р., ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2009 р. справу № 14/293/06 прийнято до розгляду суддею Зінченко Н.Г., справі присвоєно № 14/293/06-4/159д/09, судове засідання призначено на 19.05.2009 р.

На підставі ст. 77 ГПК України відповідними ухвалами господарського суду Запорізької області розгляд справи № 14/293/06-4/159д/09 відкладався до 02.06.2009 р., потім до 15.06.2009 р.

На підставі ст. 79 ГПК України відповідними ухвалами господарського суду Запорізької області (від 15.06.2009 р. та від 22.09.2011 р.) провадження у справі № 14/293/06-4/159д/09 зупинялося та відповідними ухвалами господарського суду Запорізької області (від 12.09.2011 р. та від 18.11.2011 р.) після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження, провадження у справі № 14/293/06-4/159д/09 поновлювалося.

В судовому засіданні 08.12.2011 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 08.12.2011 р. позивач до початку судового вирішення спору звернувся до суду з Заявою “Уточнені позовні вимоги”, якою навів додаткові обставини, які, на його думку, є підставою для визнання судом недійсним спірного договору купівлі-продажу тваринницького комплексу від 27.09.2006 р., укладеного АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області” та ТОВ “Агропромислова компанія” та посвідченого 27.09.2006 р. приватним нотаріусом Василівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі за № 2069.

Розглянувши заяву позивача “Уточнені позовні вимоги”, дослідивши матеріали справи № 14/293/06-4/159д/09, суд вважає, що заява подана позивачем у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному процесуальному законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 08.12.2011 р. судом розглянуті та вирішені по суті позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу тваринницького комплексу від 27.09.2006 р., укладеного АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області” та ТОВ “Агропромислова компанія” та посвідченого 27.09.2006 р. приватним нотаріусом Василівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі за № 2069, та визнання незаконним права власності ТОВ “Агропромислова компанія” на тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона.

Заявлені позивачем вимоги з урахуванням заяви від 08.12.2011 р. “Уточнені позовні вимоги” ґрунтуються на приписах ст., ст. 203, 209, 215, 328 ЦК України, ст., ст. 38, 42 Закону України “Про іпотеку”, ст., ст. 54, 55 Закону України “Про нотаріат” і полягають в наступному. Банк (відповідач 1) набув права звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі на тваринницький комплекс номер за РПВН 10829574, на підставі рішення господарського суду Запорізької області по справі № 15/102/06, яке вступило в законну силу 06.09.2006 р. після закінчення перегляду рішення суду в апеляційному порядку. Повідомлення в пресі про продаж предмету іпотеки відповідачем 1 було опубліковано 02.09.2006 р., тобто раніше ніж рішення суду, на підставі якого повинно бути здійснено продаж, набуло законної сили. Таким чином, в порушення вимог ст. 38 Закону України “Про іпотеку” відповідач 1 (іпотекодержатель) здійснив продаж майна раніше встановленого строку (раніше 06.10.2006 р.), що не дало позивачу можливість здійснити погашення боргу. Майновий поручитель позивача (ТОВ ”Ватутіна-Агро”) 15.09.2006 р. повідомляв відповідача 1 про законне право та можливість в строк до 06.10.2006 р. виконати основне зобовязання за позивача, однак можливості це зробити поручителю надано не було. Позивач повідомляв відповідача 1 про неможливість укладення будь-яких угод купівлі-продажу предмету іпотеки раніше встановленого законом строку. Аналогічні повідомлення направлялися позивачем приватному нотаріусу Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, начальнику Василівського БТІ Запорізької області та розміщувалися в засобах масової інформації для відома всіх зацікавлених осіб та органів реєстрації. Відповідач 2 був третьої особою у справі № 15/102/06 та володів належною інформацією стосовно встановленого рішенням суду порядку звернення стягнення та укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки у відповідності до ст. 38 Закону України “Про нотаріат” та строків, встановлених цією статтею. Отже, відповідачу 2 було відомо, що до 06.10.2006 р. існували перешкоди для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки. Крім того, відповідачам 1 і 2 було відомо, що на моменту укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу тваринницького комплексу предмет договору знаходився під арештом з 2003 року. Враховуючи викладене, позивач вважає, що спірний правочин укладений передчасно, з порушенням вимог ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, відповідач 2 набув у власність майно від особи, яка не мала права його відчужувати, а відповідач 2, в свою чергу, не може бути визнаний добросовісним набувачем, оскільки йому було достаменно відомо про всі вище викладені обставини. Наведене свідчить про те, що посвідчення спірного договору купівлі-продажу тваринницького комплексу від 27.09.2006 р. приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 здійснено передчасно та всупереч вимогам Законів України “Про іпотеку”, “Про нотаріат” та положенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Також позивач просить суд врахувати при вирішенні даного спору, що договір іпотеки, на підставі якого зверталося стягнення на спірне нерухоме майно, визнаний недійсним за наслідками прийняття остаточного рішення касаційною інстанцією після перегляду справи № 9/346д/06 за нововиявленими обставинами. Крім того, рішення господарського суду Запорізької області у справі № 15/102/06, яке було підставою для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 27.09.2006 р., скасовано за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами (справа № 15/102/06-15/413/06-7/264/08-27/71/10). Зазначені обставини к їх сукупності, на думку позивача, є підставами для задоволення судом заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 1 проти позову заперечив, вважає, що спірний договір купівлі-продажу тваринницького комплексу від 27.09.2006 р. відповідає вимогам діючого законодавства, при його укладенні сторони дотрималися всіх умов, передбачених чинним законодавством для укладення договорів такого виду, договір нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію. Що стосується посилання позивача на порушення 30-денного строку, встановленого ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, то відповідач 1 вважає, що якби і був порушений такий 30-денний строк, то це не тягне визнання договору купівлі-продажу недійсним, а згідно цієї норми є лише підставою, у разі невиконання цієї умови, для відповідальності іпотекодержателя за відшкодування завданих збитків перед особами, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку право вимоги на предмет іпотеки (якщо взагалі буде доведено наявність таких збитків у цих осіб). Як зазначає відповідач 1, жодна з цих сторін не заявляли ніяких вимог до Банку з цього питання. Бажання придбати частину предмету іпотеки тваринницький комплекс виявила лише одна особа ТОВ “Агропромислова компанія”. Запропонована відповідачем 2 ціна на тваринницький комплекс майже в 5 разів перевищила його заставну ціну. Пропозицій від осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, укласти договір купівлі-продажу на більш вигідних умовах, по закінченню 30-денного строку до Банку не надходило. Крім того, відповідач 1 вважає, що визнання оскаржуваного договору купівлі-продажу тваринницького комплексу від 27.09.2006 р., укладеного АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області” та ТОВ “Агропромислова компанія”, недійсним не відновить порушені права позивача, так як правові наслідки недійсності договору купівлі-продажу від 27.09.2006 р. стосуються сторін цього договору і не поширюються на позивача. На підставі викладеного, відповідач 1 просить суд в позові відмовити.

Відповідач 2 також позовні вимоги не визнав, позов вважає безпідставним та необґрунтованим з підстав, наведених відповідачем 1, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 31.05.2005 р. СВК ім. Ватутіна (позивачем у справі) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області” (відповідачем 1 у справі) укладено Договір іпотеки, посвідчений 31.05.2005 р. приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 857.

Згідно з п., п. 1.1, 1.2 Договір іпотеки забезпечує вимоги відповідача 1 (Банку), що випливають з Кредитного договору № 12-071/02-01 від 30.05.2005 р., укладеного позивачем та Банком а саме, повернення кредиту в сумі 1 500 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 25 % річних.

Предметом застави за Договором іпотеки є нерухоме майно, а саме тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона, та належить позивачу (іпотекодавцю) на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 20.05.2005 р., виданим Василівською міською радою Запорізької області, та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 7302415, реєстраційний № 10829574 від 20.05.2005 р., виданим КП “Василівське БТІ” Василівської районної ради; а також комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, вул. Миру, 195, та належить позивачу (іпотекодавцю) на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 23.03.2004 р., виданим Василівською міською радою Запорізької області, та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 7261004, реєстраційний № 5191357 від 17.05.2005 р., виданим КП “Василівське БТІ” Василівської районної ради.

Банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на тваринницький комплекс, реєстраційний № 10829574, місце знаходження: м. Василівка, Запорізької області, Промислова зона, на підставі рішення господарського суду Запорізької області по справі № 15/102/06 від 01.06.2006 р.

Вказане рішення суду вступило в законну силу 06.09.2006 р. після прийняття постанови Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 15/102/06.

Рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 15/102/06 визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, шляхом продажу Банком від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за ціною не нижче 1 200 000,00 грн.

Як встановлено судом в ході судового вирішення даного спору, 02.09.2006 р. відповідач 1 (Банк) розмістив в засобах масової інформації повідомлення відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, подавши при цьому неправдиві відомості щодо вступу рішення в силу. (а.с. 25, том І).

15.09.2006 р. майновим поручителем позивача ТОВ “Ватутіна-Агро” на адресу відповідача 1 (Банку) було направлено повідомлення вих. № 126, в якому зазначалося, що повідомлення Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, так як опубліковано до вступу рішення суду в законну силу, тобто раніше строку, встановленого ст. 38 Закону України “Про іпотеку”. У звязку із тим, що рішення суду в ступило в законну силу 06.09.2006 р. майновий поручитель повідомив Банк про законне право та можливість у строк до 06.10.2006 р. виконати основне зобовязання позивача за Кредитним договором. (а.с. 24, том І).

Однак, 27.09.2006 р. Банком (відповідачем 1) та ТОВ “Агропромислова компанія” (відповідачем 2 у справі) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого відповідач 1 (Банк, продавець) продав відповідачу 2 (покупцю) тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона, який складається з ряду обєктів нерухомості, а відповідач 2 зобовязався сплатити ціну відповідно до умов Договору купівлі-продажу.

Відчужений за умовами Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006 р. тваринницький комплекс є частиною предмету іпотеки, що належав на праві власності позивачу та був забезпеченням по Кредитному договору № 12-071/02-01 від 30.05.2005 р.

Вказаний Договір купівлі-продажу нерухомого майна 27.09.2006 р. був посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2069.

27.09.2006 р. Договір купівлі-продажу нерухомого майна реєстр. № 2069 зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 1599332, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів № 2943668 від 27.09.2006 р.

27.09.2006 р. відповідач 2 зареєстрував право власності на тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона, реєстраційний № 10829574, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11975740 від 27.09.2006 р.

Позивачем заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу тваринницького комплексу від 27.09.2006 р., укладеного АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області” та ТОВ “Агропромислова компанія” та посвідченого 27.09.2006 р. приватним нотаріусом Василівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі за № 2069, з підстав, наведених в описовій частині рішення.

Суд наведені позивачем доводи в обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (тваринницького комплексу) від 27.09.2006 р. реєстр. № 2069 визнав обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.

Статтею 20 ГК України закріплено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно абзацу 2 частини 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотні умов договору. Дані положення також закріплені в главі 20 Господарського кодексу України.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач має довести наявність тих обставин з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк (відповідач 1) набув право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 01.06.2006 р. у справі № 15/102/06. Вказане рішення суду вступило в законну силу 06.09.2006 р. Рішенням суду визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: у відповідності до ст. 38 Закону України “Про іпотеку” реалізувати банком від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 1 ст. 38 Закону України “Про іпотеку” якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Із порушенням даної норми Закону Банк (відповідач 1) передчасно (до вступу рішення суду по справі № 15/102/06 в силу) розмістив повідомлення в засобах масової інформації, а саме 02.09.2006 р., подавши при цьому неправдиві відомості щодо вступу рішення в силу.

Позивач попереджав відповідача про недопустимість укладення будь-яких угод купівлі-продажу предмету іпотеки раніше встановленого законом строку (повідомлення від 01.09.2006 р. № 438). Подібні повідомлення направлялися позивачем приватному нотаріусу ОСОБА_4 (повідомлення від 01.09.2006 р. № 437) та начальнику Василівського БТІ (повідомлення від 04.09.2006 р. № 439). /а.с. 21 23, том І/.

Відповідно до п. 3 ст. 42 Закону України “Про іпотеку”, майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Майновим поручителем позивача виступило ТОВ “Ватутіна-Агро”, тому 15.09.2006 р. ТОВ “Ватутіно-Агро” повідомили Банк (відповідача 1) про законне право та можливість в строк до 06.10.20006 р. виконати основне зобовязання позивача. Проте, в порушення рішення суду у справі № 15/102/06, не дотримавшись процедури, встановленої ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, позбавивши осіб із зареєстрованими правами та вимогами та позивача скористатися наданими цією статтею Закону правами, Банк (відповідач 1) передчасно 27.09.2006 р. уклав оспорюваний Договір купівлі-продажу нерухомого майна (тваринницький комплекс) реєстр. № 2069.

В пункті 1.4 спірного Договору купівлі-продажу від 27.09.2006 р. зазначено про наявність судового спору по справі № 15/102/06, а в пункті 1.3 Договору вказується, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається у відповідності до ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що Банк (відповідач 1) та ТОВ “Агропромислова компанія” (відповідач 2), укладаючи 27.09.2006 р. Договір купівлі-продажу (тваринницький комплекс), усвідомлювали передчасність такого укладення, тобто відповідач 2 набув у власність майно від особи, яка не мала права до 06.10.2006 р. його відчужувати.

Викладені обставини дають підстави для висновку, що ТОВ “Агропромислова компанія” не є належним набувачем майна за спірним Договором купівлі-продажу.

Крім того, матеріали справи свідчать, що на дату відчуження 27.09.2006 р. за спірним Договором купівлі-продажу на майно тваринницький комплекс обґрунтовано претендувала Василівська Державна виконавча служба в Запорвзькій області та Державна податкова інспекція Василівського району Запорізької області особи із вищим пріоритетом та зареєстрованими до укладання Договору іпотеки і Договору купівлі-продажу реєстр. № 2069 правами, що підтверджується Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 22256884 від 12.01.2009 р., Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 9317688 від 28.09.2006 р., Актом опису активів податкової застави № 5 від 15.03.2006 р., Витягом про реєстрацію обтяження в реєстрі рухомого майна № 6817952 від 16.03.2006 р.

Вказані обтяження існували на момент укладання спірного Договору купівлі-продажу від 297.09.2006 р. та були предметом дослідження під час розгляду судових справ № 9/346д/06 про визнання договору іпотеки недійсним та справи № 15/102/06-15/413/0- 7/264/08-27/71/10 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Так, судом був встановлений факт відсутності предмету іпотеки у розумінні ст. 5 Закону України “Про іпотеку” у справі № 9/346д/06, а договір іпотеки, на підставі якого зверталось стягнення на нерухоме майно, був визнаний недійсним.

Факт наявності арешту на все нерухоме майно позивача на дату укладання оспорюваного Договору купівлі-продажу є підставою для визнання недійсним договору відчуження.

Зазначенні обставини були встановлені в рішенні господарського суду Запорізької області від 05.09.2011 р. у справі № 7/20/07 за позовом СВК імені Ватутіна до ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, за участю тертої особи Смірського В.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006 р. за реєстр. № 2065, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. залишено без змін, а тому враховуються судом при вирішенні спору у даній справі в силу ст. 35 ГПК України.

Враховуючи вище викладене, посвідчення оспорюваного Договору купівлі-продажу нерухомого майна (тваринницький комплекс) від 27.09.2006 р. реєстр. № 2069 приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 здійснене передчасно та всупереч Закону, з порушенням норм ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не відповідає суті самого рішення суду, на яке посилаються сторони Договору купівлі-продажу від 27.09.2006 р. як на правову підставу щодо укладення вказаного Договору.

На підставі викладеного, суд вважає позовну вимогу про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006 р., укладеного АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області” та ТОВ “Агропромислова компанія” та посвідченого 27.09.2006 р. приватним нотаріусом Василівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі за № 2069, обґрунтованою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню судом.

Стосовно вимоги про визнання незаконним права власності ТОВ “Агропромислова компанія” на тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Ними є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як визнання незаконним права власності, натомість особа, яка вважає, що її право не визнається або оспорюється будь-якою іншою особою має право на звернення до суду з вимогою про визнання її права.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про визнання незаконним права власності відповідача 2 на спірний тваринницький комплекс не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про визнання незаконним права власності ТОВ “Агропромислова компанія” на тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м. Василівка Запорізької області, Промислова зона, судом не задоволена, оскільки статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту права.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.

Відповідно до ст., ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати в частині 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідачів 1 і 2 порівну.

Керуючись ст., ст. 15, 16, 203, 215, 638 ЦК України, ст., ст. 20, 193 ГК України, ст., ст. 38, 42 Закону України “Про іпотеку”, ст., ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006 р., укладений Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області”, м. Дніпрорудне Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія”, м. Мелітополь Запорізької області, посвідчений 27.09.2006 р. приватним нотаріусом Василівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за № 2069.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя”, (69600, м Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 09313350) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, (71601, м. Василівка Запорізької області, вул. Леніна, буд. 67,код ЄДРПОУ 03750248) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія”, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна, (71601, м. Василівка Запорізької області, вул. Леніна, буд. 67,код ЄДРПОУ 03750248) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “16” грудня 2011 р.

16.12.2011