Рішення № 20010824, 07.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.11 р. Справа № 41/161пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Ширшової Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 06.12.2011р.

від відповідача: не зявився

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна транспортна група „Транспром”

до відповідача: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

про визнання права власності

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна транспортна група „Транспром”, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь про визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним в процесі господарської діяльності, був побудований ганок, „літ. а1, а3”, та сходи „літ. а2”, до нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна, буд.19, що належить йому на праві власності. Також, позивач посилався на те, що таке будівництво не впливає (не порушує) на права та охоронні інтереси третіх осіб.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову не заперечував, та просив розглянути справу за відсутністю його представника.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, справа розглядається по наявним в ній матеріалам відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Товариству з обмеженою відпо?відальністю „Міжнародна транспортна група „Транспром”, м. Маріуполь на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2010р. належить на праві власності двоповерхова нежитлова будівля з прибудовою, загальною площею 483,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Маріуп?оль, пр. Луніна, буд.19.

20.12.2010р. між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна тра?нспортна група „Транспром”, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,1081га, під розміщення належного позивачу нерухомого майна, вказаного вище.

За умовами договору земельна ділянка надана строком на десять років.

В подальшому позивач, в ході своєї господарської діяльності за власні кошти, самочинно (без отримання відповідних дозволів) на земельній ділянці, що знаходиться у нього на праві оренди, здійснив добудову обєкта нерухомості, яке було проінвентаризовано, та за даними КП БТІ у м. Маріуполі, складається з: ганку, „літ. а1, а3”, та сходів „літ. а2”.

В зазначеному технічному паспорті, представниками КП БТІ м. Маріуполь, було зроблено висновок щодо самочинного будівництва.

Відповідно до висновку ПП „Бюро судових експертиз” (експерт Новиков В.С. свідоцтво від 22.12.2005р. № НОМЕР_1) про технічний стан спірного майна, від 03.11.2011р., зазначено, що обємно-планувальне рішення не суперечить ДБН 360-92** „Містобудування. Планування та забудова міських та селищних мешкань”, ДБН В.2.2-9-2009 „Суспільні будівлі та споруди”.

Також, експертом в зазначеному висновку зроблений звіт про незалежну оцінку майна, з якого вбачається, що вартість обєкту нерухомості складає 16145,00 грн.

Відсутність належних документів (проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт) на вказані обєкти, обумовило звернення позивача до суду, з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Маріуполь по пр. Луніна, буд.19.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як слід, відсутність документів, що передують проведенню будівництву (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного обєкта відповідно до встановленого Порядку.

Суд, окремо, зазначає, що приписи ст. 331 ЦК України, яка встановлює, що право на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію, в даному випадку не застосовуються, оскільки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.

Так, ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням приписів ст. ст. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна транспортна група „Транспром” до Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна транспортна група „Транспром” (87503, м. Маріуполь, пр. Луніна, буд.19, код ЄДРПОУ 36637303) на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: 87503, м. Маріуполь, пр. Луніна, буд.19, та складається з ганку, „літ. а1, а3” та сходів „літ. а2”.

Повний текст рішення підписаний 07.12.2011р.

Рішення набирає законної сили 19.12.2011р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Сковородіна О.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >