Рішення № 20010371, 09.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.11р.Справа № 32/5005/15200/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська торгова компанія", м. Новомосковськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпакт Ново", м. Новомосковськ

Третя особа: Новомосковська Об'єднана Державна податкова інспекція, м. Новомосковськ

про визнання недійсною угоди

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1 ( дов. № 1 від 15.03.11 р. );

Від відповідача: ОСОБА_2 ( дов. від 01.12.11 р. );

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Придніпровська торгова компанія»( позивач ) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Імпакт Ново»( відповідач ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару № ДГ-0000078 від 02.11.2010р., укладеного між сторонами . Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ту обставину , що відповідач всупереч вимогам ст.662 ЦК України не надав позивачу одночасно з товаром , що поставлявся, первинні документи , що підтверджують факт поставки товару ( товарно-транспорті накладні ) та якість цього товару ( сертифікат якості ) ; тим самим де-факто підтвердив недійсність угоди ,як такої , що не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою.

ТОВ «Імпакт Ново»( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечує, стверджуючи , що умови спірного договору були виконані сторонами у повному обсязі ( відповідач поставив на користь позивача товар , а позивач сплатив за нього грошові кошти) . На думку відповідача , відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікату якості товару не є достатніми правовими підставами для визнання оспорюваного позивачем договору недійсним .

Новомосковська обєднана Державна податкова інспекція ( третя особа, залучена до участі у справі за власною ініциативою суду ) явку повноважного представника до судових засідань двічі не забезпечила , витребуваних судом письмових пояснень та документів не надала , незважаючи на ту обставину , що була своєчасно повідомлена судом про час та місце судових засідань

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2010 р. між ТОВ «Імпакт Ново»( продавець ) та ТОВ «Придніпровська торгова компанія»( покупець ) укладено договір купівлі-продажу товару № ДГ-0000078 , відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупця олію соняшникову ( товар ) у кількості ,згідно рахунку-фактури та накладних ; а покупець зобовязався прийняти цей товар та сплатити за нього суму згідно накладних . Орієнтовна вартість за договором повинна відповідати накладним з відвантаження товару ; якість товару повинна відповідати існуючим державним стандартам. Гроші за проданий товар повинні бути перераховані на рахунок продавця на протязі трьох календарних днів після виставлення рахунку-фактури ( а.с.4 )

За твердженням представників сторін , на виконання умов цього договору відповідачем було поставлено на користь позивача товар ( олію ) на загальну суму 852082,80 грн. На підтвердження цієї обставини позивачем було надано наступні докази : видаткова накладна № РН-1101/05 від 01.11.2010 р. про поставку ТОВ «Імпакт Нова»на користь ТОВ «Придніпровська торгова компанія»олії соняшникової нерафінованої в кількості 28,140 тн вартістю 285339,60 грн. ( а.с.5 ) ; податкова накладна від 01.11.10 р. № 1101002 на вищезазначену операцію ( а.с.6 ) ; видаткова накладна № РН-1115/02 від 15.11.2010 р. про поставку ТОВ «Імпакт Нова»на користь ТОВ «Придніпровська торгова компанія»олії соняшникової нерафінованої в кількості 27,340 тн вартістю 282148,80 грн.( а.с.7 ); податкова накладна від 15.11.10 р. № 1115001 на вищезазначену операцію ( а.с.8 ) ; видаткова накладна № РН-1119/03 від 19.11.2010 р. про поставку ТОВ «Імпакт Нова»на користь ТОВ «Придніпровська торгова компанія»олії соняшникової нерафінованої в кількості 27,260 тн вартістю 284594,40 грн.( а.с.9 ); податкова накладна від 19.11.10 р. № 1119001 на вищезазначену операцію ( а.с.10 )

На підтвердження оплати вищезазначеного товару позивач надав виписки за своїм особовим рахунком у відділенні № 953 АТ «Укрсиббанк»від 10.11.2010 р. про сплату на користь відповідача 105394, 60 грн. «за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 р. ( а.с.11 ) ; від 15.11.2010 р. про сплату на користь відповідача 240000,00 грн. «за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 р. ( а.с.12 ) ; від 19.11.2010 р. про сплату на користь відповідача 510 000,00 грн. «за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 р. ( а.с.13 ) ; та лист директора ТОВ «Придніпровська торгова компанія»від 22.11.2010 р. вих. № 23 на адресу керівника ТОВ «Імпакт Ново»про помилковість підстави у призначенні платежів у вищезазначених платіжних документах та необхідністю віднести грошові кошти в загальному розмірі 852082,80 грн. в якості оплати за товар , поставлений за договором купівлі-продажу товару № ДГ 0000078 від 02.11.2010 р. ( а.с.14 )

Відповідач також зазначає у відзиві на позов , що договір виконувався сторонами, а відсутність , неправильність чи втрата товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості товару не є достатньою правовою підставою для визнання договору недійсним . Як зазначалося вище , позивач повязує недійсність спірного договору з тією обставиною , що за відсутністю первинних документів договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у звязку з чим просить визнати його недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи . Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України : підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.11 р. № 742/11/13-11 : «… для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій ( 748-97-п ) на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV ( 996-14 ) «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV ( 996-14 ) «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Ново московською обєднаною Державною податковою інспекцією існує спір, який розглядається в порядку адміністративного судочинства, пов'язаний з обставинами проведення ОДПІ позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. по 30.11.2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Імпакт Ново» ( тобто за період часу , у якому складені видаткові накладні про поставку товару за спірним договором) . За наслідками перевірки складено акт № 79/233/36399359 від 24.03.2011р. Відповідно до цього акту зроблено висновок про визнання нікчемними правочинів за перевіряемий період часу , оскільки ці правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними ( а.с.29-38 ).

Стаття 33 ГПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази ,суд дійшов до висновку , що надані позивачем та відповідачем видаткові та податкові накладні, виписки із банківського рахунку позивача не є достатніми доказами в підтвердження того, що договір реально виконувався його сторонами, а, відповідно, при його укладенні сторони мали намір створити правові наслідки, які обумовлювалися ним. Відповідно до частин першої та другої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги чинного законодавства, господарський суд знаходить достатньо правових підстав для визнання договору недійсним та задоволення заявлених позивачем вимог. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та відповідача у рівних частинах.

На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами ст.ст.33,49,82-85 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити . Визнати недійсним договір купівлі-продажу товару № ДГ-0000078 від 02.11.2010р., укладений між ТОВ «Імпакт Ново» ( продавець ) та ТОВ «Придніпровська торгова компанія»( покупець ) .

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпакт Ново» (36000, м. Полтава, пр. Першотравневий , буд.19 ; код ЕДРПОУ 34893747 )на користь позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська торгова компанія», ( 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ , вул. Радянська ,31/91 ; код ЕДРПОУ 36399359 ) : 42,50 грн. витрат на сплату держмита та 118,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу .

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності .

СуддяО.Ю.Васильєв Повне рішення складено