Рішення № 20008948, 07.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.11р.Справа № 17/5005/14062/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Плюс", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "СМ-Континент", м. Дніпропетровськ

про стягнення 12730,02 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довір. б/н від 07.10.11р.;

ОСОБА_2., довір. б/н від 07.10.11р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега-Плюс" (надалі позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "СМ-Континент" (надалі відповідач) суму 10000,00 грн. основного боргу, 1727,05 грн. пені, 668,70 грн. інфляційних, 334,27 грн. 3% річних, а всього 12730,02 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору поставки № 1044 від 01.01.09р.

Відповідач був належним чином повідомлений про місце, час та дату проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення повернуте установою пошти з відміткою "адресат відсутній". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 18-19) вбачається, що станом на 29.09.2011 р. відповідач значиться в ЄДРПОУ і його юридична адреса співпадає з адресою, на яку було направлено ухвали суду.

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.06р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Разом з тим, відповідачем надіслано на адресу господарського суду заяву (а.с. 30), за змістом якої останній просить застосувати позовну давність до позовних вимог в частині заявленого розміру пені.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.01.2009 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 1044 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальником належним чином 22.09.10р. передано покупцю тютюнові вироби (товар) загальною вартістю 17064,86 грн., свідченням чого є долучена до матеріалів справи видаткова накладна (а.с. 12-13), а останній зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплатити його вартість на умовах цієї угоди.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 7.2 Договору покупець зобовязаний здійснити розрахунок з постачальником за прийнятий товар на протязі 14-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Однак, проведений аналіз матеріалів справи не відображає належного виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в частині повноти та строків сплати вартості спірного товару, оскільки покупцем 28.12.10р. сплачено суму 7064,86 грн., у звязку із чим у останнього утворилась основна заборгованість в розмірі 10000,00 грн.

Окрім того, позивачем в порядку досудового врегулювання спору 30.09.11р. направлено на адресу покупця претензію за вих. № 233 з вимогою сплатити спірну суму заборгованості (а.с. 16-17), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основної заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 13.10.10р. по 30.09.11р. розмір 3% річних на суму 334,27 грн., а також за період з жовтня 2010 року по вересень 2011 року розмір інфляційний на суму 668,70 грн., розмір яких відображається в розрахунку позивача.

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру інфляційних та 3% річних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», господарський суд задовольняє їх повністю, як правомірно розраховані, а отже обґрунтовані.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В той же час, позивачем на підставі п. 8.3 Договору нараховано відповідачу на розмір основного боргу за період з 13.10.10р. по 30.09.11р. пеню у сумі 1727,05 грн.

Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що відповідачем порушено взяті на себе Договірні зобовязання (несплата спірної вартості товару), де право вимоги позивача щодо сплати пені настає з 13.10.10р., а позовна давність в один рік спливає 13.10.2011 року, тоді як позов подано до суду 20.10.11р.

Відповідачем 10.11.11р. долучено до матеріалів справи заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини позовних вимог щодо пені).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "СМ-Континент" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 5; ЄДРПОУ 35397303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Плюс" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 82; ЄДРПОУ 30600346) суму 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 668,70 грн. (шістсот шістдесят вісім грн. 70 коп.) інфляційних, 334,27 грн. (триста тридцять чотири грн. 27 коп.) 3% річних, 110,02 грн. (сто десять грн. 02 коп.) державного мита, 203,98 грн. (двісті три грн. 98 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ___