Рішення № 20008576, 06.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.11р.Справа № 15/5005/15560/2011

За позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ

до Ігренського виправного центру № 133 Управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.11.2010 № 590/1

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 135 від 12.04.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 20.10.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської з позовом до Ігренівського виправного центру №133 Управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (далі-відповідач), про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.11.2010р. № 590/1.

Позовні вимоги мотивовані недодержанням відповідачем норм чинного законодавства, при укладанні договору, який було направлено позивачем відповідачу на підпис та скріплення печаткою, але всупереч чинному законодавству відповідач залишив його без розгляду. Крім того існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду від 07.11.11р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 06.12.11р.

06.12.11р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги визнає частково, про що також зазначено у відзиві на позов, який долучено до матеріалів справи. Крім того, повноважний представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи документи, що посвідчують правовий статус відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2010р. позивач направив на адресу відповідача для підписання та скріплення печаткою проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.11.2010р. № 590/1 в двох примірниках (далі-Договір), який було отримано відповідачем 30.11.2010р., що підтверджується підписом на супровідному листі (а.с.22).

Позивач стверджує, що на час подання даної позовної заяви, позивач не отримав від відповідача ані підписаного та скріпленого печаткою Договору, ані протоколу розбіжностей.

Таким чином, як стверджує позивач, між позивачем та відповідачем так і не було укладено Договір, чим і спричинена необхідність звернення до суду.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги визнає частково посилаючись на наступне.

Відповідач зазначає, що співробітник відповідача, який отримав Договір для розгляду, за заявою був переведений до іншого місця роботи. Посадові обов'язки та документи були передані іншій особі, але договір серед переданих документів був відсутній.

Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду без застосування заходів досудового врегулювання спору, а отже судових витрат можна було уникнути, у зв'язку з чим витрати по справі не визнає.

Також, відповідач зазначає про те, що зобов'язується укласти зазначений Договір, у зв'язку з чим просить припинити провадження у даній справі.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з п.3 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до п.4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно з п.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

За приписами п.3 ст.179 Господарського кодексу України, укладання господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязковим для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладання договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначаються Законом України "Про електроенергетику", який також регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ч. 6 ст.24, ч. 1 ст.26 названого Закону, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

В силу статей 3,7 Законом України "Про електроенергетику", відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. № 910), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 р. за № 417/1442 (надалі - Правила).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку (п.1.1 Правил).

Відповідно до положень пункту 1.2 Правил, електропередавальна організація - це суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території.

Згідно з положеннями пункту 1.4 точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Відповідно п.1.5 Правил, у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

У разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках (п.1.7 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач є власником мереж та має субспоживачів електричної енергії (їх перелік міститься в Однолінійній схемі електропостачання).

З аналізу вище наведених положень законодавства вбачається, що запропонований позивачем договір є обовязковим до укладання в силу закону та фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду без застосування заходів досудового врегулювання спору з огляду на наступне.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовими актами.

Посилання відповідача, на переведення особи яка отримала Договір на інше місто роботи та не передачу зазначеного договору іншій особі, господарський суд залишає по за увагою, оскільки факт отримання зазначеного договору та повноваження особи щодо отримання відповідачем визнається та в законному порядку не оскаржується. Тобто, дана обставина стосується лише внутрішніх відносин в установі та не має юридичного значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові, витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 179-181, 275-277 Господарського кодексу України, Правилами користування електричною енергією, Законом України "Про електроенергетику", ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Ігренівський виправний центр №133 Управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (49115, м. Дніпропетровськ вул. Бехтєрева, буд. 5, ЄДРПОУ 08563027) укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.11.2010р. № 590/1 в редакції Публічного акціонерного товариства "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (49070, м. Дніпропетровськ вул.Ленінградська, буд. 40, ЄДРПОУ 00130777 ).

Стягнути з Ігренівського виправного центру №133 Управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (49115, м.Дніпропетровськ вул. Бехтєрева, буд. 5, ЄДРПОУ 08563027) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (49070, м. Дніпропетровськ вул.Ленінградська, буд. 40, ЄДРПОУ 00130777) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 07.12.11р.