Рішення № 20007565, 05.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.11р.Справа № 30/5005/13474/2011

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком", смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Про: стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 04.01.2011 року №04/01-002, представник

Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 01.11.2011 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" звернулося до господарського суду з позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" моральну (немайнову) шкоду у розмірі 50 000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у січні 2010 року позивачем було відвантажено відповідачу олію соняшникову на загальну суму 257 400 грн., за що останній розрахувався у повному обсязі. Однак, у травні 2010 року відповідач звернувся до суду з позовними вимогами до ТОВ АПК "Оліком" про стягнення вартості оплаченої та не отриманої олії та відшкодування завданих збитків посилаючись на невиконання позивачем свого обов'язку щодо поставки оплаченої рослинної олії. Рішенням по справі №31/188-10 названі позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з ТОВ АПК "Оліком" на користь ТОВ "Агростильплюс" 257 400 грн. та судові витрати, в решті позову - відмовлено. Назване рішення скасоване постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року, яка постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2011 року залишена в силі.

Позивач зазначає, що факти, які були встановлені господарськими судами по справі №31/188-10, вказують на те, що відповідачем були порушені немайнові права позивача, які будуть відновлені за умови стягнення з ТОВ "Агроситьплюс" моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного приниження цією юридичною особою ділової репутації ТОВ АПК "Оліком" та розповсюдження нею недостовірної інформації про ТОВ АПК "Оліком".

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач вважає, що позивачем невірно трактується зміст постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду, виходячи з того, що інформація, яку було надано, не є недостовірною, а оспорюваною. Між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини, ТОВ "Агростильплюс" звернулося до суду з метою захисту свого порушеного права з позовом до ТОВ "Оліком" про стягнення заборгованості та збитків. Звернення до суду за захистом своїх порушених прав не є поширенням неправдивої інформації. Відповідач зазначає, що позивачем не надано будь-яких обґрунтованих доказів спричинення йому немайнової шкоди.

Розгляд справи був відкладений з 01.11.2011 року на 01.12.2011 року.

У судовому засіданні 01.12.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" звернулося до господарського суду із позовом, яким просило суд визнати зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" такими, що не були виконані без вагомих причин, зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" повернути кошти у розмірі 257 400 грн. та стягнути на свою користь суму збитків у розмірі 20 625 грн.

Позов мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" 257 400 грн. за товар, між тим, товар не отримав. Також, посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" товар не поставило та користується безпідставно коштами з 09 грудня 2009 року, за користування якими товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" сплачує відсотки (кредитний договір № 11387286000 від 27 серпня 2008 року), сума яких за три місяці складає 20 625 грн., товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" просило стягнути збитки в розмірі 20 625 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2010 року у справі №31/188-10 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" задоволено частково та стягнуто на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" 257 400 грн., 2574,00 грн. витрат на сплату держмита; 218,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем (товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком") не доведено шляхом надання належних доказів обставин передачі у власність позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс") обумовленого усним договором товару - олії соняшникової на суму 257 400 грн., не підтверджено отримання на відповідній правовій підставі перерахованих позивачем (товариством з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс") грошових коштів.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення збитків, господарський суд зазначи, що обставини, на які посилається позивач (товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс") - сплата відсотків за банківським кредитом у сумі 20 635 грн. не знаходяться у причинному звязку з протиправною поведінкою відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком").

Щодо позовних вимог про визнання зобов'язань відповідача такими, що не були виконані без вагомих причин, суд послався на невідповідність такої вимоги способам захисту цивільних прав, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2010 року у справі №31/188-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2011 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року у справі господарського суду Дніпропетровської області №31/188-10 залишено без змін.

21.03.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" звернулось з заявою про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2010 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що після звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" у лютому 2011року до правоохоронних органів було встановлено, що позивач (товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс") отримав від відповідача (товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком") товар на суму 257 400 грн. і вказана партія масла знаходиться у товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2010 року скасовано, в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" відмовлено.

Постанова мотивована тим, що при розгляді справи та прийнятті рішення господарський суд, проаналізувавши надані відповідачем (товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком") докази (довіреність, видаткову накладну та товарно-транспортну накладну від 13.01.2010 року), дійшов висновку про те, що вказані документи не доводять факту передання ним товару та не спростовують твердження позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс") про те, що ним вказаний товар не було отримано.

В той же час, проведеною правоохоронними органами у лютому 2011 року перевіркою, встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс"” не тільки визнало факт отримання 35 690 кг. масла соняшника, але й на запит органу досудового слідства надало документальні підтвердження цього.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що під час розгляду справи позивач (товариство з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс") скрив від суду факт отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" товару, а отримані під час перевірки органами досудового слідства фактичні данні, спростовують факти, встановлені у рішенні господарського суду від 21.07.2010 року про те, що відповідач не передав позивачу у січні 2010 року продукцію.

В постанові від 25.05.2011 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки доводи позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс") про те, що він не отримував від відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком") партію товару спростовано, позовні вимоги про стягнення вартості непоставленого товару задоволенню не підлягають.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2011 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року у справі №31/188-10 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 року наказ господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2010 року по справі №31/188-10, виданий на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2011 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2010 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" 257 400 грн., 2574,00 грн. витрат на сплату держмита; 218,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач, посилаючись на те, що повідомлення товариством з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" завідомо неправдивих та недостовірних даних щодо неотримання товару (рослинної олії) від товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком", яке було встановлено при розгляді справи №31/188-10 принизило ділову репутацію та дискредитувало спосіб ведення господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" в очах його контрагентів, що в цілому спричинило зниження вартості нематеріальних активів та завдання матеріальної (немайнової) шкоди в розмірі 50 000 грн., яку просить стягнути з відповідача, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

За приписами ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50000 грн., обґрунтовуючи це порушенням його права на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Статтею 94 Цивільного кодексу України встановлено, що ділова репутація є особистим немайновим правом юридичної особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. № 4 заподіяння моральної (немайнової) шкоди юридичній особі може полягати у приниженні її ділової репутації, посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Ділова репутація юридичної особи може бути погіршена шляхом поширення неправдивих, недостовірних відомостей про неї. Під діловою репутацією юридичної особи слід розуміти оцінку оточуючими їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Частиною 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачем не доведено наявність шкоди, оскільки не доведено причинного зв'язку між шкодою і діями відповідача, а також не доведено вини відповідача в заподіянні шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що наслідком незаконних дій відповідача щодо розповсюдження недостовірної інформації, яка стосується товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком", стало позбавлення товариства гарантованого Конституцією України права здійснювати господарську діяльність, є листування з контрагентами ТОВ АВС "Діон" та ПП "Олпостач", яке мало місце в березні 2011 року, тобто під час дії арештів на майно та грошові кошти позивача (арешт коштів та майна вчинено під час проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу).

Між тим, як вбачається з наданих позивачем листів (№26 від 10.03.2011 року а.с. 67, та №14/03-01 від 14.03.2011 року а.с. 69) приватне підприємство "Олпостач" та сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича спілка "Діон" надіслали товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" комерційні пропозиції з метою подальшої співпраці, що спростовує доводи позивача про приниження його ділової репутації в очах його контрагентів.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгівельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Ділова репутація має грошовий еквівалент у формі гудвіл, який згідно п. 14.1.40. ст. 14 Податкового кодексу України є нематеріальним активом, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.

Гудвіл як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19. Тому приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Оскільки позивачем не надано доказів зниження вартості його нематеріальних активів, що повинно бути належним чином відображено у бухгалтерському обліку, а також не надав інших доказів спричинення йому немайнової шкоди, суд вважає недоведеним факт спричинення відповідачу немайнової шкоди.

В п.6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 16.03.2006 року №01-8/638 зазначено, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, неможливе без їх попереднього спростування, докази такого спростування повинні бути додані до позовної заяви. Позивач таких доказів до позовної заяви не додав, у судових засіданнях не залучав. Разом з тим, розмір моральної шкоди повинен бути обґрунтованим та доведеним, що не підтверджується матеріалами справи.

За відсутністю доведення факту наявності немайнової шкоди, суд вважає, що відсутній також і такий факт, необхідний для настання цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між спричиненою шкодою та діяннями відповідача.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсягу.

Враховуючи обставини справи та підстави предявлення позову, те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд згідно ст.ст. 44,49 ГПК України вважає за необхідне віднести судові витрати по справі на відповідача в такому розмірі: витрати по сплаті державного мита в розмірі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Відповідно до абзацу першого пункту 10 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/95 від 29.02.1996 року (з подальшими змінами) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди розмір ставок державного мита із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатися відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7-93.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивачем надмірно сплачене державне мито згідно платіжного доручення №47 від 06.10.2011 року в сумі 415 грн. зазначена сума підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на відповідача.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кремлівська, 34/9, код ЄДРПОУ 35005615) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Кірова, 253А, код ЄДРПОУ 30740904) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат, повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Кірова, 253А, код ЄДРПОУ 30740904) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито в сумі 415 грн., перераховане згідно платіжного доручення №47 від 06.10.2011 року, яке знаходиться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено 05.12.2011 року.