Рішення № 20006300, 13.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 грудня 2011 р. Справа 16/99/2011/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Жмеринка Вінницької області

про стягнення заборгованості в сумі 1502,74 грн. згідно договору про надання послуг електрозв'язку

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники :

позивача : ОСОБА_2 (довіреність №305 від 30.06.2011 року)

відповідача : ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1502,74 грн. згідно договору про надання послуг електрозв'язку.

Ухвалою від "31" жовтня 2011 року порушено провадження у справі №16/99/2011/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на "22" листопада 2011р.

В зв'язку з неявкою в судове засідання (22.11.2011 року) відповідача, необхідністю витребування додаткових доказів по справі ухвалою суду від 22.11.2011 року розгляд справи відкладено на 13.12.2011 року.

На визначену судом дату з'явились представник позивача та відповідач.

Під час розгляду справи, представник позивача, посилаючись на обставини, що викладені у заяві б/н від 13.12.2011 року (вх. №08-46/16680/11), просила припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1453,61 грн. та пені в розмірі 12,89 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості в цій частині, а також постановити рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12,09 грн. пені, 13,20 грн. - 3% річних, 10,95 грн. - інфляційних втрат, 102 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні відповідач подав суду письмові пояснення б/н від 13.12.2011 року (вх. № 08-46/16679/11 від 13.12.2011 року), якими повідомив про погашення заборгованості у розмірі 1466,50 грн. В підтвердження наведеного суду надано копію виставленого позивачем рахунку №0502003220007960 від 06.12.2011 року та копію квитанції №101885.258.4 від 06.12.2011 року про сплату 1466,50 грн.

Крім того, даною заявою від 13.12.2011 року відповідач визнав заборгованість в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до укладеного між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку №2 м.Жмеринка Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укртелеком»(згідно статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»від 14.06.2011 року) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 типового договору про надання послуг електрозв'язку №1188 від 09.02.2009 року позивач надає відповідачу послуги електрозв'язку, перераховані в Додатку 1 (послуги міського та міжміського телефонного зв'язку), та безоплатні послуги, перераховані в Додатку 2.

Відповідно до п.2.1 договору центр електрозв'язку №2 (м.Жмеринка) зобов'язався надавати послуги електрозв'язку, а споживач відповідно до п.3.2.8 договору зобов'язаний вносити своєчасно плату за користування телефоном.

Згідно із п.4.2 договору, споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою, авансовою системою оплати.

За період з січня 2011 року по серпень 2011 року відповідач заборгував позивачу (з урахуванням переплати за попередній період в сумі 1,94 грн.) за отримані послуги зв'язку 1453,61 грн., що підтверджується виставленими позивачем рахунками до оплати, та не заперечується відповідачем.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по наданню послуг та дії відповідача по їх прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище виставленими позивачем рахунками, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отримані послуги.

Згідно квитанції №101885.258.4 від 06.12.2011 року відповідач 06.12.2011 р., після звернення позивача з позовом до господарського суду, сплатив суму основного боргу та частково сплатив пеню у розмірі 12,89 грн.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 1466,50 грн. (1453,61 грн. основного боргу та 12,89 грн. пені, що нарахована за період з 22.03.2011 року по 02.08.2011 року), а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України, витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в цій частині підлягають покладенню на відповідача, оскільки спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій останнього.

Суд також звертає увагу, що згідно вимог ч.2 ст.80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Також судом розглянуті вимоги позивача про стягнення 12,09 грн. - пені з 03.08.2011 року по 20.09.2011 року, 13,20 грн. 3% річних, нарахованих за період з 22.03.2011 року по 20.09.2011 року та 10,95 грн. інфляційних нарахувань за період з березня 2011 року по червень 2011 року.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.2 ст.36 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" та п.5.8. договору: у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

З урахуванням викладених приписів Закону суд дійшов висновку, що позов про стягнення пені, 3% річних та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, позивачем заявлено правомірно.

З огляду на те, що дії відповідача щодо повного визнання позову (заява ФОП ОСОБА_1 б/н від 13.12.2011 року) не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд, враховуючи положення ч.5 ст.78 ГПК України, дійшов висновку, що позов в частині стягнення 12,09 грн. - пені, 13,20 грн. 3% річних та 10,95 грн. інфляційних нарахувань підлягає задоволенню з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 4-3, 4-5, 25, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 8, код 01182204) 12,09 грн. - пені; 13,20 грн. 3% річних; 10,95 грн. інфляційних нарахувань; 102 грн. - витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1453,61 грн. основного боргу та 12,89 грн. пені.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 грудня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи