Рішення № 20006262, 19.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

19.12.2011Справа №5002-24/4400-2011 За позовом Закритого акціонерного товариства "Ритейлінгова компанія "Євротек", м.Київ

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АРК,

м. Євпаторія

Про стягнення 3 635,07 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулося ЗАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 3 635,07 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 07.05.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди приміщення № Р0380/0-10/050.

На виконання умов договору, 18.05.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв приміщення для використання за цільовим призначенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2 кв. м.

Позивачем надано послуги відповідачу з використання приміщення на загальну суму 1961,29 грн., а саме: за травень 361,29 грн., за червень 800,00 грн., за липень 800,00 грн.

Відповідач свої зобовязання з оплати суборенди не виконав. Станом на час подачи позову заборгованість відповідача становить 1961,29 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 3 635,07 грн., у тому числі: 1961,29 грн. основний борг; 424,63грн. пеня; 78,18 грн. 3 % річних; 190,32 грн. інфляційні втрати; 980,65 грн. штраф.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Позивач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням та Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( а. с. 35, 36 ).

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представників сторін.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст. 759 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

01.03.2010 р. між позивачем по справі ( орендар ) та відповідачем по справі ( суборендар) було укладено договір суборенди приміщення ( а. с. 6 16 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендар зобовязався передати, а суборендар зобовязався прийняти у строкове, платне володіння та користування нежитлове приміщення, розташоване у «Фреш», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 кв. м.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору протягом одного дня з дати укладення цього договору орендар за актом приймання передачі передає суборендарю приміщення для його оздоблення, облаштування відповідно до цільового приміщення, Приміщення передається у стані, придатному для такого облаштування.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору не пізніше 18,05.2010 р. сторони підписують акт приймання передачі приміщення для його використання за цільовим призначенням. Сторони домовилися, що незалежно від того, підписано такий акт, чи ні, з дати передачі виникають зобовязання суборендаря з перерахування орендної плати.

У виконання вказаного позивач передав у користування відповідачу обумовлене вказаним договором приміщення, що підтверджується актом приймання передачі приміщення від 18.05.2010 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печаткам ( а. с. 24 ).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що суборендар сплачує орендареві суборендну плату у розмірі, погодженому сторонами у Додатку №3 «Комерційні умови».

Відповідно до Додатку №3 до вказаного договору розмір суборендної плати складає 800 грн. ( а. с. 19 ).

Відповідно до п. 3.3 вказаного договору суборендна плата сплачується суборендарем щомісяця авансом не пізніше 20 ого числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач не сплатив суборендну плату у розмірі 361,29 грн. за 14 днів травня 2010 р. та 1600 грн. за червень та липень 2010 р. відповідно.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів сплати суборендної плати за вказаний період суду не представив.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по суборендній платі у розмірі 1961,29 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 424,63 грн. за прострочення оплати суборендної плати.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 17.1 вищевказаного договору суборенди у випадку несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі суборендної плати або інших платежів за цим договором, суборендар сплачує орендареві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 20.05.2010 р. по 11.10.2011 р.

Однак суд зауважує на те, що згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки в договорі відсутні зауваження щодо періоду, за який нараховується пеня, то суд дійшов висновку перерахувати пеню за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При таких обставинах з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 21.05.2010 р. по 20.12.2010 р. у розмірі 163,08 грн.

При таких обставинах у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 261,55 грн. необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 78,18 грн. та інфляційні втрати у розмірі 190,32 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши інфляційні втрати, погодився з розрахунком позивача та дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню вказані втрати за прострочку сплати суборендної плати за період з 21.05.2010 р. по 11.10.2011 р. у розмірі 190,32 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за прострочку сплати суборендної плати за період з 21.05.2010 р. по 11.10.2011 р. у розмірі 78,18 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 980,65 грн.

Відповідно до п. 17.2 вказаного договору сторони встановили, що якщо прострочення суборендної плати та/або інших платежів за цим договором перевищує 20 календарних днів, суборендар зобовязаний сплатити орендареві штраф у розмірі 20% відповідно від простроченої суми суборендної плати та/або інших платежів за цим договором.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем сплати суборендної плати більше ніж на 20 календарних днів, суд дійшов висновку стягнути з відповідача штраф у розмірі 392,26 грн. ( 1961,29 х 20% ).

Також відповідно до п. 17.3 вказаного договору якщо прострочення суборендної плати та/або інших платежів за цим договором перевищує 60 календарних днів, суборендар зобовязаний додатково до штрафу, передбаченого п. 17.2 цього договору, сплатити орендареві штраф у розмірі 30% відповідно від простроченої суми суборендної плати та/або інших платежів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем сплати суборендної плати більше ніж на 60 календарних днів, суд дійшов висновку стягнути з відповідача штраф у розмірі 588,39 грн. ( 1961,29 х 30% ).

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.12.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь закритого акціонерного товариства "Ритейлінгова компанія "Євротек", 03186, м. Київ, вул.. Соціалістична, б. 5, корп. 2, ( п/р 26007001311146 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 34771370 ) заборгованість по суборендним платежам у розмірі 1961,29 грн., пеню у розмірі 163,08 грн., інфляційні втрати у розмірі 190,32 грн., 3% річних у розмірі 78,18 грн., штраф у розмірі 980,65 грн., державне мито у розмірі 94,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 219,02 грн.

3. В частині стягнення пені у розмірі 261,55 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.