Постанова № 20005887, 20.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"20" грудня 2011 р. Справа № 5021/1021/2011 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, м. Київ (далі –ДТГО “Південно-Західна залізниця”),

на рішення господарського суду Сумської області від 20.07.2011 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011

зі справи № 5021/1021/2011

за позовом ДТГО “Південно-Західна залізниця”

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми (далі –відділення АМК),

про визнання недійсним рішення та

за зустрічним позовом відділення АМК

до ДТГО “Південно-Західна залізниця”

про стягнення 34 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ДТГО “Південно –Західна залізниця” –Воліка А.М., Самаріна С.В.,

відділення АМК –Петрачковича С.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДТГО “Південно-Західна залізниця” звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 22.11.2011 № 6 у справі № 02-06/64-2008 про порушення ДТГО “Південно-Західна залізниця” законодавства про захист економічної конкуренції (далі – рішення № 6).

Відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення з ДТГО “Південно-Західна залізниця” 34 000 грн. штрафу, накладеного рішенням № 6.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.07.2011 (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 (колегія суддів у складі: суддя Шутенко І.А. –головуючий, судді Кравець Т.В., Хачатрян В.С.), у задоволенні позову ДТГО “Південно-Західна залізниця” відмовлено, зустрічний позов задоволено. Судові рішення мотивовано законністю та обґрунтованістю рішення № 6.

У касаційній скарзі ДТГО “Південно-Західна залізниця” просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову ДТГО “Південно-Західна залізниця” та відмову в задоволенні зустрічного позову. Скаржник, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, заперечує те, що ДТГО “Південно-Західна залізниця” займає монопольне становище на досліджуваному в рішенні № 6 ринку та наполягає на праві цього об’єднання стягнути вартість робіт та послуг, що складають товарні межі досліджуваного ринку, в розмірі встановлених договором вільних тарифів та додатково в розмірі регульованого збору.

У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК заперечує проти її доводів і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 6:

ДТГО “Південно-Західна залізниця” визнано таким, що протягом 2007 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку зважування на вагонних вагах вантажів, що перевозяться навалом, а також ринку подачі та збирання вагонів на вагонні ваги (маневрова робота) у межах під’їзних колій станції Глухів Південно-Західної залізниці;

дії ДТГО “Південно-Західна залізниця”, які полягали в стягненні протягом досліджуваного періоду плати за зважування вантажів на вагонних вагах одночасно як за вільним тарифом, так і в розмірі базового збору, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвело або може призвести до ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

дії ДТГО “Південно-Західна залізниця”, які полягали в стягненні протягом досліджуваного періоду плати за подачу та збирання вагонів на вагонні ваги (маневрова робота) одночасно як за вільним тарифом, так і в розмірі базового збору, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвело або може призвести до ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

за кожне із зазначених порушень конкурентного законодавства на ДТГО “Південно-Західна залізниця” накладено 17 000 грн. штрафу (всього 34 000 грн.);

-          рішенням № 6 обґрунтовано тим, що:

ДТГО “Південно-Західна залізниця”, зокрема, надавало суб’єкту господарювання –товариству з обмеженою відповідальністю “Техносплав” (далі –ТОВ “Техносплав”) роботи та послуги зі зважування на вагонних вагах вантажів (металобрухт), що перевозилися вагонами навалом, а також з подачі та збирання вагонів на вагонні ваги (маневрові роботи);

ДТГО “Південно-Західна залізниця” є монополістом на досліджуваному ринку в територіальних межах під’їзних колій станції Глухів, оскільки: в цих територіальних межах відповідно до листа Державної адміністрації залізничного транспорту України від 05.02.2009 № НЗ-1-27/1430 з 1998 року функціонують лише належні ДТГО “Південно-Західна залізниця” вагонні ваги; перевезення вантажів коліями загального користування (переміщення їх для зважування іншими власниками вагонних вагів) неможливе в силу припису статті 37 Статуту залізниці, який забороняє переміщення вантажів коліями загального користування без зважування; споживачі, які відправляють вантаж навалом у залізничних вагонах зі станції Глухів, можуть здійснити його зважування (відповідно отримати названі послуги) лише на належних ДТГО “Південно-Західна залізниця” вагонних вагах та за допомогою локомотивів ДТГО “Південно-Західна залізниця” в межах під’їзних колій цієї станції;

ДТГО “Південно-Західна залізниця” надавало ТОВ “Техносплав” зазначені роботи та послуги на підставі укладеного сторонами договору за погодженим (вільним) тарифом;

відділенням АМК, дослідивши накопичувальні картки, за якими здійснювалися розрахунки, в тому числі за згадані договірні роботи та послуги, відомості про оплату за користування вагонами, виписки з особового рахунку ТОВ “Техносплав”, встановило, що ДТГО “Південно-Західна залізниця” разом з уставленим договірним (вільним) тарифом за роботи та послуги зі зважування вантажів на вагонних вагах, подачі та збирання вагонів на вагонні ваги (маневрові роботи) також стягувало збір за зважування вантажів та подачу й забирання навантажених і порожніх вагонів локомотивом залізниці;

роботи та послуги, які складають товарні межі досліджуваного в рішенні № 6 ринку, виконувалися на замовлення ТОВ “Техносплав” згідно з обов’язком цього товариства визначити масу вантажу, що підлягає перевезенню; роботи та послуги, відображені у згаданих документах, не стосуються покладених чинним законодавством на залізницю обов’язків виконати роботи або надати послуги за певних умов; вказане ДТГО “Південно-Західна залізниця” не заперечує.

Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі –Статут залізниць), передбачено, що вантажі, які перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах; під час здавання вантажів для перевезення відправником повинен зазначити їх масу у накладній.

Згідно з пунктами 5, 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 861/ 5082, маса вантажу визначається відправником.

Протягом періоду, обмеженого часовими межами досліджуваного ринку, тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів було врегульовано чинним на той час Тарифним керівництвом № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121 (далі –Тарифне керівництво № 1).

Крім встановлених регульованих тарифів, розділ І Тарифного керівництва № 1 визначав перелік видів перевезень, робіт і послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і які виконуються залізничним транспортом за вільними Тарифами на підставі окремих договорів (таблиця № 3).

Так, у пункті 26 розділу І Тарифного керівництва № 1 наведено Перелік видів перевезень, робіт і послуг, що виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів). До таких робіт та послуг віднесено зважування й перевірка на прохання одержувача (відправника) маси вантажів при прийманні, видача й перевантаження у випадках, не передбачених Правилами (в розумінні цього нормативного акта –Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, наказом Міністерства транспорту України, від 28.07.1998 № 297), виконання маневрової роботи з вагонами на станціях, під’їзних коліях та інших місцях незагального користування на прохання відправників (одержувачів).

Розділом ІІ Тарифного керівництва № 1 було встановлено регульовані тарифи –збори за додаткові операції, пов’язані з перевезенням вантажів. Зокрема, збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці (розділ ІІ пункт 1) та збір за зважування вантажів (розділ ІІ пункт 4).

Відповідно до статті 22 Статуту залізниць виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

Отже, з урахуванням наведених норм господарські суди встановили, що зобов’язання сторін з виконання на замовлення суб’єкта господарювання робіт та надання послуг зі зважування вантажів на вагонних вагах, подачі та збирання вагонів на вагонні ваги (маневрові роботи), які складають товарні межі досліджуваного в рішенні № 6 ринку, та оплату цих робіт і послуг врегульовано окремим договором. Вартість цих робіт та послуг погоджено сторонами і вона вдвічі перевищує розмір відповідних зборів, установлених розділом ІІ Тарифного керівництва № 1. ДТГО “Південно-Західна залізниця” цього не заперечує.

За таких обставин господарські суди дійшли вірного висновку про те, що ДТГО “Південно-Західна залізниця”, зловживаючи монопольним (домінуючим) становищем на ринку, неправомірно стягувало плату за зважування вантажів на вагонних вагах, за подачу та збирання вагонів на вагонні ваги (маневрова робота) одночасно як за вільним тарифом, так і в розмірі базового збору, і таким чином ущемлювало інтереси суб’єктів господарювання.

Згідно з частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин (пункт 1 частини другої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції).

Пункт 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції визнає, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

У частині першій статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зазначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання (частина друга статті 56 Закону України “про захист економічної конкуренції”).

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).

Дослідивши фактичні обставини даної справи, господарські суди дійшли вірного висновку про те, що рішення № 6 є законним та обґрунтованим, а відтак правомірно відмовили в задоволенні позову ДТГО “Південно-Західна залізниця” та задовольнили зустрічний позов.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Таким чином, визначені законом підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 20.07.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 зі справи № 5021/1021/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”–без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов