Ухвала суду № 20003429, 29.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 року м. КиївК-18213/09

К-19075/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»та Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року

у справі № 2а-15228/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»

до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342340/1 від 27 червня 2008 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у звязку з їх необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року апеляційну скаргу ТОВ «Інтерпрокат»задоволено частково. Скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року.Позов ТОВ «Інтерпрокат»задоволено частково.Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000342340/1 від 27 червня 2008 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 521,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 260,00 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Інтерпрокат», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року та прийняти нове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342340/1 від 27 червня 2008 року.

Краснодонська ОДПІ Луганської області в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року.

Крім того, відповідач в запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Інтерпрокат»просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Інтерпрокат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1182/23-31048718 від 26 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342340/0 від 02 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 83 660,00 грн. (55 773,00 грн. основний платіж, 27 887,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Також, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342340/1 від 27 червня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпунктів «е», «д»підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку із заниженням суми податкових зобовязань з податку на додану вартість при реалізації металопродукції повязаній особі - Дочірньому підприємству «Торговий дім «Інтерпрокат»ТОВ «Інтерпрокат», неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарам (роботам, послугам), що використовуються в операціях, які звільняються від оподаткування, а також неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, які оформлені з порушенням встановленого порядку, а саме: не вказано опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг), їх кількість (обсяг, обєм) та місце розташування юридичної особи, або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ДП «ТД «Інтерпрокат»ТОВ «Інтерпрокат», яке є повязано особою, укладено договори постачання металопродукції № 20/04-Т від 12 квітня 2006 року та № 10/09-Т від 10 вересня 2007 року.

Виконання зобовязань за договорам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі товару та розрахунковими документами.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з пунктом 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Судами встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки з метою встановлення рівня звичайних цін на реалізовану позивачем металопродукцію направлено листи до Луганської торгово-промислової палати та Головного управління статистики у Луганській області.

Згідно відповіді Головного управління статистики у Луганській області № 11-09/4436 від 23 травня 2008 року інформація щодо рівня цін на реалізовану позивачем металопродукцію відсутня.

Відповідно до підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Як встановлено судами, при визначенні рівня звичайної ціни відповідачем використаноПоложення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо повязаних сторін», затверджене наказом Міністерства фінансів України 18 червня 2001 року № 303, відповідно до пункту 6 якого оцінка активів або зобовязань в операціях повязаних сторін здійснюється, зокрема, методом «витрати плюс», за яким застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

Так, собівартість реалізованої готової продукції ТОВ «Інтерпрокат»склала в четвертому кварталі 2006 року 709 045,38 грн., а в 2007 році 1 437 232,57 грн.

В свою чергу, позивачем фактично реалізовано товар ДП «ТД «Інтерпрокат»ТОВ «Інтерпрокат»в четвертому кварталі 2006 року за ціною 559 709,99 грн., а в 2007 році за ціною 1 242 166,05 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанції про заниження позивачем суми податкових зобовязань з податку на додану вартість при реалізації металопродукції повязаній особі - ДП «ТД «Інтерпрокат»ТОВ «Інтерпрокат».

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з пунктом 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР тимчасово до 01 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем реалізовано у 2007 року брухт чорних металів на загальну суму 36 954,00 грн., операції з поставки якого звільнено від оподаткування податком на додану вартість, одержаний на підприємстві не внаслідок його придбання, а як відходи виробництва.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що формальна відсутність в податкових накладних номенклатури товарів (робіт, послуг) та їх кількості, не робить зазначені накладні недійсними, не свідчить про їх неналежність та не позбавляє права позивача на включення сум податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту за першою із подій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»та Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко