Ухвала суду № 20002719, 20.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"20" жовтня 2011 р. м. КиївК-9576/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 у справі № 2-а-3013/08 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства «Торезантрацит»

до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009, позов ДП «Торезантрацит»задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ від 25.06.2007 № 0002371543/0/969, № 0002391543/0/968, № 0002381543/0/967, від 07.06.2007 № 0001961543/0/870, № 0001971543/0/869, № 0001981543/0/871.

В касаційній скарзі Шахтарська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Шахтарською ОДПІ проведені невиїзні документальні перевірки з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку ДП «Торезантрацит», за результатами яких складено акти від 24.05.2007 № 350/15/32366906 та від 19.06.2007 № 449/15/32366906, якими встановлено несвоєчасну сплату земельного податку в сумах 8297,03 грн. та 4445,56 грн. відповідно.

На підставі актів перевірок прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.06.2007 № 0002371543/0/969, № 0002391543/0/968, № 0002381543/0/967 про зобовязання сплатити штрафи в розмірах 1021,42 грн., 346,42 грн., 854,95 грн.; від 07.06.2007 № 0001961543/0/870, № 0001971543/0/869, № 0001981543/0/871 про зобовязання сплатити штрафи в розмірах 2042,84 грн., 1211,87 грн., 893,82 грн., накладені на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) за прострочення граничного строку сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на землю (а.с. 13-18).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон № 2181-ІІІ.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Закону або іншими законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Закону № 2181-ІІІ не встановлюють порядок та черговість зарахування податковими органами платежів, що сплачені платниками податків через банківську установу та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суди дійшли правильного висновку, що законом не передбачено направлення податковим органом за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених останнім для погашення податкових зобовязань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення існуючого податкового боргу із застосуванням при цьому штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань, оскільки відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штраф накладається саме за сплату платником податків узгоджених сум податкових зобовязань з порушенням встановлених законом граничних строків.

Як встановлено судом на підставі досліджених в судовому процесі платіжних доручень, позивач визначив призначення платежу з земельного податку з вказівкою на період, за який здійснюється плата, тобто задекларовані податкові зобовязання своєчасно сплачені в розмірах згідно розрахунку земельного податку за 2007 рік.

В судовому процесі знайшли підтвердження доводи позивача, що податкові зобовязання, за порушення строків сплати яких до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, були сплачені ним відповідно до строків, встановлених Закону № 2181-ІІІ. Посилання відповідача на положення пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ щодо погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, як на довід правомірності накладення штрафних санкцій, непереконливе, оскільки штрафні санкції до позивача застосовані за порушення строку сплати сум тих податкових зобовязань, які він сплатив в установлений законом строк, тоді як відповідно до частини 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, чинного до 1 січня 2011 року, податковий обовязок юридичної особи припиняється його виконанням.

З огляду на зазначене, суди дійшли правильного висновку про неправомірність накладених на позивача штрафних санкцій та про наявність підстав скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2008, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписУсенко Є.А.

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко