Постанова № 19998264, 30.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р. Справа № 5004/1529/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригінець Л.М.

суддів Щепанська Г.А. суддів Демидюк О.О. при секретарі Риштун О.М. За участю представників:

позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 20.10.2011 р. )

відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 2256 від 19.07.2011 р. )

третьої особи - не з"явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача Редакції незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова", м. Луцьк на рішення господарського суду Волинської області від 06.09.2011 р. у справі № 5004/1529/11

за позовом Редакція незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Луцьк

про визнання недійсним правочину

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючої судді, колегію суддів визначено у складі головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Щепанська Г.А.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.09.2011р. (суддя Черняк Л.О.) у справі №5004/1529/11 відмовлено у задоволенні позову Незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова" про визнання недійсним правочину щодо робіт (надання послуг) підприємцем ОСОБА_5 для позивача, який оформлений актами здачі-прийомки виконаних робі (послуг) №2 від 30.10.2010р., №3 від 30.11.2020р., №4 від 30.12.2010р., №1 від 30.01.2011р., №1 від 28.02.2011р.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано наступним.

На підставі актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №2 від 30.10.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року між Незалежною громадсько-політичною газетою "Волинь-Нова" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 склалися відносини підряду, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Позивач прийняв виконані відповідачем згідно актів №2 від 30.10.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року роботи, засвідчивши, що “роботи виконані у повному обсязі, сторони не мають претензій одна до одної”.

Твердження позивача про виконання робіт не в повному обсязі є необгрунтованими, безпідставними, не підтвердженими жодними доказами.

Акт службового розслідування фактів неправомірних дій працівників від 12.04.2011 року, пояснюючі записки від 12.04.2011 року, наказ від 24.06.2011 року “По результатах роботи комісії щодо порушень і зловживань, допущених при організації технічного обслуговування компютерів і розрахунках за нього” (а.с 23-30) не можуть бути такими доказами, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку лише після отримання від відповідача претензії щодо оплати робіт, тобто більш ніж через півроку після виконання зазначених в актах №2 від 30.10.2010 року, №3 від 30.11.2010 року, №4 від 30.12.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року.

Не заслуговують на увагу суду також твердження позивача з посиланням на ч. 2 ст. 203 ЦК України про те, що акт здачі-прийомки виконаних робіт підписано не уповноваженою особою - старшим колективу компютерного центру ОСОБА_8з перевищенням повноважень, оскільки вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України стосуються договорів, тоді як оспорюваний правочин оформлений не договором, а актом здачі-прийомки виконаних робіт. Крім того, акти №2 від 30.10.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року скріплені печаткою позивача.

Згідно наказу від 04.01.2006 року №1-ОД “Про організацію роботи компютерного центру редакції” в обовязки старшого колективу компютерного центру ОСОБА_8 входить, зокрема, постійний контроль за забезпеченням центру необхідними засобами та матеріалами, цільовим та економним їх використанням. Згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні старший колективу компютерного центру ОСОБА_8 здійснював допуск виконавця робіт до їх виконання, перевіряв, чи виконані роботи.

В засіданні суду представник відповідача зазначив, що роботи виконувалися ОСОБА_5 , а підписував акти ОСОБА_6 за дорученням останньої.

Нормативно рішення суду першої інстанції обгрунтовується ст. ст. 215, 837, 838, 853 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Редакція незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова" (позивач) звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 06.09.2011р. по справі № 5004/1529/11, прийняти у справі нове рішення, яким задоволити позов Редакції незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова", а саме визнати недійсним правочин щодо виконання робіт (надання послуг) підприємцем ОСОБА_5 для Редакції незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова", який оформлений актами здачі-прийомки виконаних робі (послуг) №2 від 30.10.2010р., №3 від 30.11.2020р., №4 від 30.12.2010р., №1 від 30.01.2011р., №1 від 28.02.2011р.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Звертаючись з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та третьої особи на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Незалежна громадсько-політична газета "Волинь-Нова" зазначила, що з 2006 року між редакцією газети "Волинь-Нова" в особі головного редактора ОСОБА_10 та підприємцем ОСОБА_6 існувала усна домовленість про здійснення останнім обслуговування компютерної техніки редакції. ОСОБА_6 періодично здійснював ремонт та заправку картриджів до принтерів (іншої копіювальної техніки) редакції. Виконання таких робіт оформлялось актами здачі-приймання робіт, складеними ОСОБА_6

Апелянт у справі зазначив, що з серпня 2010 року ОСОБА_6 не здійснював в редакції ніяких робіт по інформаційно-технічному обслуговуванню компютерної техніки. Однак в березні 2011р. 2011р. усно повідомив головного редактора про відсутність оплати за виконані роботи за жовтень- грудень 2010р., січень-лютий 2011р. та направив акти приймання виконаних робіт: №2 від 30.10.10р., акт № 3 від 30.11.2010 р. на суму 2780,00 грн.; акт № 4 від 30.12.2010 р. на суму 2680,00 грн.; акт № 1 від 30.01.2011 р. на суму 1218,00 грн.; акт № 1 від 28.02.2011 р. на суму 3649,00 грн.

Вказані акти з боку редакції підписані особою, посадове становище якої не вказано. З боку виконавця робіт акти підписані підприємцем ОСОБА_5 (відповідачем по справі).

З матеріалів справи вбачається, стверджується апелянтом та не заперечується відповідачем, що між сторонами не існувало договорів на виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 робіт по технічному обслуговуванню комп"ютерної техніки. Тобто, підписання актів виконання робіт від імені редакції підписані не уповноваженою особою, без належних на це повноважень, та є вчиненим з перевищенням повноважень.

Згідно акту службового розслідування від 12.04.2011р., проведеного редакцією, акти здачі-приймання виконаних робіт з боку редакції підписані особою, яка не мала повноважень на їх підписання - старшим колективу комп"ютерного центру - ОСОБА_8

Виконання робіт саме ОСОБА_5 по інформаціно-технічному обслуговуванню 19-ти персональних коп"ютерів за період з жовтня по листопад 2010р. та січень-лютий 2011р. заперечується Редакцією. Так само заперечується укладання з підприємцем ОСОБА_5 як усних, так і письмових договорів.

Слід зазначити, що ОСОБА_5, вчиняти дії по наданню послуг не мала права. Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку, виданого ДПІ у м. Луцьк (а.с. 87) відповідач ОСОБА_5 зареєстрована як платник єдиного податку по видам діяльності - роздрібна та спецілізована торгівля; перевезення пасажирів автомобільними автобусами за межами міста; консультації з питань інформації; іншими видами послуг, що надаються юридичним та фізичним особам не віднесені до інших угрупувань. Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за таким видом діяльності як послуги по інформаційно-технічному обслуговуванню компютерної техніки, які надавала ОСОБА_5, редакції не зареєстровані. Вказані документи не передбачають надання таких послуг, як інформаційно-технічне обслуговування комп"ютерної техніки.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що згідно актам здачі-приймання, виконаних робіт за період 2010-2011 р.р. між сторонами виникли цивільні права і обов'язки із інформаційно-технічного обслуговування персональних комп'ютерів (ПК), заправці катриджів Саnоn 703, Хеrox Рhаsеr 5400, встановлення клавіатур, по заправці НР МFV, які за своїми зобов'язаннями відповідають договору про надання послуг, укладеному у спрощений спосіб, спрямовані на набуття цивільних прав та обов"язків та є правочином, оформленим шляхом підписання цих актів.

Редакція, як юридична особа набуває цивільних прав та обов"язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до Статуту та Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»(ст.23), що узгоджується із ч.1 ст.92 ЦК України. Таким органом (особою) у даному випадку є керівник редакції головний редактор.

Вказані правочини, які оформленні актами здачі-прийомки виконаних робіт (надання послуг) №2 від 30.10.2010 року, №1 від 28.02.2011 року підписані особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме від імені позивача відповідно до установчих документів право вчиняти правочини без довіреності мав лише головний редактор, а не старший колективу комп'ютерного центру, повноваження якого встановлені посадовими обов'язками, виданими згідно наказу №1-од від 04.01.2006 року "Про організацію роботи комп'ютерного центру редакції", які не передбачають право на підписання правочинів від імені редакції.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Лише скріплення печаткою актів №2 від 30.10.2010р. №3 від 30.11.2010р., №4 від 31.12.2010р., №1 від 30.01.2011р., №1 від 28.02.2011р. не є свідченням того, що правочин укладено від імені редакції уповноваженою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення головним редактором правочину з ОСОБА_5, оформленого актами здачі-приймання виконаних робіт №2, №3, №4, №1, №1 відповідно від 30.10.2010р., від 30.11.2010р., від 30.12.2010р., від 30.01.2011р., від 28.02.2011р. не відбулось, що стверджується матеріалами справи та свідчить про відсутність вільного волевиявлення газети «Волинь-Нова».

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Існування домовленості, наявність договорів, листування по наданню послуг саме фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 з матеріалів справи не вбачається.

Суд першої інстанції, керуючись твердженням представника відповідача, зазначив, що роботи виконувались ОСОБА_5, а підписував ОСОБА_6, та послався на ст.. 838 ЦК України, відповідно до якої підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючи відповідальним перед зомовником за результати їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник. Вказаний висновок суду є помилковим.

Колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що правовідносини, що виникли регулюють відносини з договору про надання послуг. Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послуги особисто.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідача шляхом надання заявки про надання послуг (виконання робіт).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Ці норми Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами ст. 67 Господарського кодексу України, згідно якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів. За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Необхідність дотримання письмової форми обумовлена ст. 208 ЦК України. Разом з тим, згідно зі ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України договір може бути укладений в письмовій формі не тільки шляхом складання єдиного документа, правочин/договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялись сторони. При цьому ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 181 ГК України та ч.2 ст.207 ЦК України встановлюють, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Матеріалами справи доведено, що редакція газети, як юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України). Згідно Статуту редакції та ст. 23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»- таким органом (особою) є керівник редакції - головний редактор.

Правочин, оформлений актами здачі-приймання виконаних робіт не містить посади і прізвища особи, що їх підписала з боку редакції, тому не може слугувати доказами прийняття виконаних робіт та не є доказом виникнення господарської операції.

Крім того, правочин, оформлений актами здачі-прийомки виконаних робіт №2 від 30.10.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року підписані не уповноваженим представником юридичної особи (позивача). Акти здачі-приймання виконаних робіт №3 від 30.11.2010 року, №4 від 30.01.2011 року взагалі не підписані позивачем, тобто свідчать про наявність волі лише однієї сторони.

Слід також зазначити, що апелянт вказує на існування усної домовленості між редакцією газети «Волинь-Нова»та ОСОБА_6, а не з підприємцем ОСОБА_5 (що зазначено в позовній заяві).

Згідно ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена в актах здачі-прийомки, як виконавець ОСОБА_5 не мала підтверджених спеціальних знань для виконання робіт по інформаційно-технічному обслуговуванню комп"ютерної техніки, що доведено матеріалами справи.

Роботи по заправці картриджів та встановленню клавіатури виконував підприємець ОСОБА_6, а робіт по інформаційно-технічному обслуговуванню саме всіх 19 комп'ютерів в жовтні 2010 р. - лютому 2011 р. взагалі ніхто не виконував.

Відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо). Такі докази відповідачем не надавались.

Факт невиконання цих робіт підтверджується актом службового розслідування, поясненнями працівників редакції та поясненнями третьої особи - ОСОБА_6 Щодо решти робіт (заправка картриджів та встановлення клавіатури), то такі роботи виконані іншою особою, ніж вказана в акті як виконавець - виконавцем вказано підприємця ОСОБА_5, а роботи виконував ОСОБА_6

Відсутність фактичного здійснення господарської операції, що становить зміст правочину та виконання господарської операції іншою особою, ніж вказана в акті здачі-приймання виконаних робіт, свідчить про те, що цей правочин, оформлений актами здачі-приймання не спрямований на реальне настання наслідків ним обумовлених. Факт здійснення господарської операції відсутній.

Недотримання вимоги ч. 5 ст. 203 про спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених, відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Представником відповідача в засіданні подано договір про виконання роботи укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 01.10.2010р., відповідно до якого ОСОБА_5 проведення робіт на технічне обслуговування комп"ютерної техніки доручає ОСОБА_6 Вказаний договір не був предметом дослідження у суді першої інстанції, тому апеляційним судом як доказ не прийнятий.

Згідно статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, ОСОБА_6 зобов"язаний був особисто підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зареєстрована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин ч.3. ст. 180 ГК України).

Акт обстеження від 12.04.2011р. №1 підтверджує, що акти здачі-приймання від 30.10.2010р. та від30.01.2011р. підписані не уповноваженою особою, тобто з перевищенням повноважень - ОСОБА_8, оскільки Статутом незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова" передбачено, що від імені Редакції діє головний редактор, який є керівником та наділений повноваженнями вчиняти правочини від імені редакції.

Згідно Закону України "Про друковані засоби масової інформації - пресу в Україні" редакція газети (позивач) може набувати цивільні права та обов"язки вчинення правочинів через керівника - головного редактора. Положення Статуту та Закону України "Про друковані засоби масової інформації - пресу в Україні" кореспондуються із ч. 1 ст.92 ЦК України, що свідчить про право підпису актів здачі-приймання виконаних робіт у даному випадку тільки головному редактору.

Згідно з ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд, відповідно до ст. 34 ГПК України приймає тільки ті докази які мають значення для справи. Разом з тим, ст.36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач не довів виконання робіт за правочином, оформленим актами здачі- приймання за жовтень-грудень 2010 року і січень-лютий 2011 року.

Суд зазначає, що акти здачі-прийомки виконаних робіт за жовтень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року підписані не уповноваженою особою позивача (або не підписані взагалі з боку позивача), не схвалені позивачем - Незалежною громадсько-політичною газетою "Волинь-Нова".

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Редакції незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 06.09.2011 р. у справі № 5004/1529/11 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

"1. Визнати недійсним правочин щодо виконання робіт (надання послуг) підприємцем ОСОБА_5 для Редакції незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова", який оформлений актами здачі-прийомки виконаних робіт від 30.10.2010 р. № 2, від 30.11.2010 р. № 3, від 30.12.2010 р. №4, від 30.01.2011 р. №1, від 28.02.2011 р. №1, між підприємцем ОСОБА_5 та Редакцією незалежної громадсько-політичною газетою "Волинь-Нова".

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідн. номер НОМЕР_1) на користь Незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова" (пр. Волі ,13, м. Луцьк , 43000, код ЄДРПОУ 02471695) 85,00грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати по сплаті державного мита - 42,50грн., сплаченого за подання апеляційної скарги."

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

5. Матеріали справи № 5004/1529/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригінець Л.М.

Суддя Щепанська Г.А.

Суддя Демидюк О.О.

01-12/17551/11 17551/11