Постанова № 19998075, 16.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року Справа №5004/1653/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Юрчук М.І. , судді Василишин А.Р. при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.06.2011р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагротранс-Сервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 28.09.11 р. у справі №5004/1653/11 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Плюс " третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагротранс-Сервіс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: <Текст >

про стягнення в сумі 524 473 грн. 42 коп.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ТОВ "Пальміра Плюс" до ТОВ "Західагротранс-Сервіс" про в сумі 524 473,42 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 520 000,00 грн. - суми попередньої оплати, 2 393,42 грн. - відсотків річних, 2 080,00 - збитків, завданих інфляцією, 5 244,73 грн. - витрат по оплаті держмита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, вважаючи, що прийнятті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки надане позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення не є доказом того, що надіслано саме вимогу про повернення коштів, а тому висновок суду, що відповідач прострочив виконання зобов'язань не є вірним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга такою що не підлягає задоволенню, оскільки 10 червня 2011 року на адресу відповідача була направлена вимога про погашення боргу у сумі 520 000,00 грн., який був отриманий, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про врученні, що наявний у матеріалах справи.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності їх представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

ТОВ "Пальміра Плюс", за усною домовленістю перерахувало на рахунок ТОВ "Західагротранс-Сервіс" як попередню оплату за зернові культури 520 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №217 від 06 жовтня 2010 року на суму 270 000,0 грн., №230 від 13 жовтня 2010 року на суму 76 000,0 грн., №231 від 13 жовтня 2010 року на суму 174 000,0 грн. (а.с. 16-18)

Відповідач зерно позивачу суду не передав.

10 червня 2011 року, позивачем було надіслано відповідачу вимогу погасити заборгованість у розмірі 520 000,00 грн. протягом 30 календарних днів.(а.с.19)

Відповідачем, у встановлений вимогою термін, не було перераховано позивачу суму заборгованості.

17 серпня 2011 року, ТОВ "Пальміра Плюс" звернулось до господарського суду Волинської області з позов до ТОВ "Західагротранс-Сервіс" про стягнення у розмірі 538 620,28 грн. з яких 520 500,00 грн. - сума основного боргу, 6 760,00 грн. - збитків, завданих інфляцією, 1923,29 грн. - 3% річних, 9 936,99 - пені за несвоєчасне повернення коштів, 5 386,3 грн. - витрат по оплаті держмита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14 вересня 2011 року, позивач зменшив свої позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Пальміра Плюс" 524 473,42 грн., а саме: 520 500,00 грн. - суми основного боргу, 2 080,00 - збитків, завданих інфляцією, 2 393,42 грн. - відсотків річних, 5 386,3 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою держмита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.(а.с. 29-32)

28 вересня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області даний позов було задоволено 524 473,42 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 520 000,00 грн. - суми попередньої оплати, 2 393,42 грн. - відсотків річних, 2 080,00 - збитків, завданих інфляцією, 5 244,73 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою держмита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони погодили строк передачі товару відповідачем до позивача, оплаченого останнім, відповідно до платіжних доручень 217 від 06 жовтня 2010 року та №230, №231 від 13 жовтня 2010 року у розмірі 520 000,00 грн.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи претензію ТОВ "Пальміра Плюс" від 10 червня 2011 року, позивачем було надіслано відповідачу вимогу сплатити заборгованість у розмірі 520 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 календарних днів.(а.с.19) та той факт, що фактично сторонами не були встановлені строки виконання зобов'язання по поставці товару, господарський суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що у позивача є підстави вважати, що такий строк виконання зобов'язання настав.

З огляду на те, що відповідачем, згідно усної позадоговірної домовленості з позивачем, було взято на себе обов'язок по поставці товару, за який було отримано кошти в сумі 520 00, 00 грн., то позивач, у разі порушення цього зобов'язання, повинен був звернутися з вимогою до відповідача про поставлення саме товару. У претензії ж позивача від 07 червня 2011 року йдеться про погашення заборгованості по рахункам у сумі 520 000,00 грн., якої фактично не настало.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору і за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Так як сторонами строк виконання зобов'язання передбачений не був і позивач не звертався до відповідача з вимогою про поставлення товару, згідно усної домовленості, то колегія суддів приходить до висновку, що такий строк не настав, зобов'язання у відповідача на поставку зернових культур не виникло, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог та стягнення 520 000,00 грн. коштів попередньої оплати товару.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Вищого господарського суду України від 22 травня 2008 року, у справі №19/6820 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Оскільки, між сторонами не були встановлені строки виконання зобов'язання по поставці товару скаржник не позбавлений можливості звернутися до відповідача з такою пропозицією.

На підставі наведеного, колегія суддів виходить з того, що, оскільки, фактично між сторонами не були встановлені строки виконання зобов'язання по поставці товару і у позивача були відсутні підстави вважати, що такий строк виконання зобов'язання настав, то апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 28 вересня 2011 року - скасувати і прийняти нове рішення яким у позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, п.3 ст. 104 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагротранс-Сервіс" - задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 28.09.11 р. у справі №5004/1653/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/1653/11 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

01-12/16528/11 16528/11