Постанова № 19997985, 15.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2011 р. справа №42/132б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:

суддівБогатиря К.В.

Калантай М.В., Склярук О.І.

При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін: від боржника:не зявився від кредитора:

від скаржник 1:

від скаржника 2:не зявився

ОСОБА_4 довір. № 01-01/3065 від 17.11.2011р.

ОСОБА_5 довір. № 2473-0 від 21.10.2011р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України м. Київ та публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ

на ухвалу господарського судуДонецької області

від21.11.2011р.

у справі№ 42/132б (суддя Попов О.В.)

за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»

м. Київ

до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк

пробанкрутство В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України та публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»звернулись до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.11.2011р. у справі № 42/132б за заявою кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Волари-Агро»м. Київ до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк про визнання його банкрутом.

Апеляційна скарга державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України»м. Київ ухвалою від 02.12.2011р. була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Апеляційна скарга публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ ухвалою від 08.12.2011р. була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.11.2011р. у справі № 42/132б зобовязано ВДВС Рівненського міського управління юстиції подати до ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України заяву про вилучення активів ФОП ОСОБА_6 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна; зобовязано ВДВС Рівненського міського управління юстиції, ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, ВДВС Петровського РУЮ у м. Донецьку подати до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України заяву про вилучення активів ФОП ОСОБА_6 з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна; зобовязано вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи, перелічені у п. 3 резолютивної частини ухвали від 21.11.2011р.; зобовязано вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи, перелічені у п. 4 резолютивної частини ухвали від 21.11.2011р.; зобовязано ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи, перелічені у п. 5 резолютивної частини ухвали від 21.11.2011р.; зобовязано ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи, перелічені у п. 6 резолютивної частини ухвали від 21.11.2011р.; зобовязано приватного нотаріуса ОСОБА_7 та ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи, перелічені у п. 7 резолютивної частини ухвали від 21.11.2011р.; зобовязано приватного нотаріуса ОСОБА_8 та ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи, перелічені у п. 8 резолютивної частини ухвали від 21.11.2011р.

Ухвала суду мотивована тим, що за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «Волари-Агро»02.09.2010р. порушена справа про банкрутство на підставі ст.ст. 47, 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон). Постановою від 15.10.2010р. господарський суд визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Годовиченка Д.В. Під час проведення ліквідації банкрута від ліквідатора надійшло клопотання про звільнення активів банкрута від обтяжень та арешту, яке задовольнив господарський суд на підставі ст.ст. 25, 26, ч. 7 ст. 48 Закону, ст. 52 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, всі обмеження стосовно майна банкрута скасовуються, а накладення нових забороняється. Свої висновки суд першої інстанції також обґрунтовує тим, що згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, адміністратором цього Реєстру є ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, який має право вилучати записи з Реєстру заборон.

Також суд посилається, що відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2004р. № 830, були внесені обтяження до Державного реєстру рухомого майна, на майно яке належить банкруту ФОП ОСОБА_6 Згідно цього Порядку на ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України покладені обовязки з внесення або виключення відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Оскільки виявлене майно банкрута підлягає включенню ліквідатором до ліквідаційної маси з подальшою його реалізацією, тому на підставі чинного законодавства обмеження повинні бути скасовані в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В апеляційній скарзі ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України просить апеляційний господарський суд частково її скасувати, а саме: в частині зобовязання ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру заборони відчуження обєктів рухомого майна. В основу своїх доводів скаржник покладає неправильне застосування судом першої інстанції вимог нормативно-правових актів, які регулюють це питання. Оскільки відповідно до Закону України «Про нотаріат»та Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Мінюсту України від 03.03.2004р. №20/5, цей обовязок щодо накладення та знімання заборони стосовно відчуження майна покладено на нотаріусів. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна виключають таку можливість адміністратора Реєстру, тому що згідно цих актів він здійснює лише повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення, за збереження і захист даних тощо. Також зазначає, що цими правовими актами встановлені підстави та виключний перелік осіб, які мають подавати до реєстраторів заяву про вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження, що саме нотаріуси мають доступ до Реєстру та здійснюють внесення відомостей про накладення або зняття заборони безпосередньо шляхом внесення запису до реєстру. А з Державного реєстру обтяжень рухомого майна виключається запис на підставі заяви обтяжувача (державної виконавчої служби та банківської установи).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк»просить апеляційний господарський суд частково змінити оскаржувану ухвалу суду, що стосується вилучення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна; зобовязання ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відповідні записи; зобовязання приватного нотаріуса ОСОБА_8 та ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна відповідні записи. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції своїм рішенням вніс до складу ліквідаційної маси майно ОСОБА_6, яке перебуває у заставі з підстав, не повязаних із здійсненням ним підприємницької діяльності. Також судом не витребувано та не досліджено договори застави (іпотеки) на предмет укладення їх з підстав, повязаних або неповязаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності. По-друге, вважає, що господарський суд безпідставно порушив справу про банкрутство, оскільки на момент порушення не було належних доказів щодо вартості майна боржника, недостатнього для задоволення вимог кредиторів. По-третє, апелянт вказує про порушення справи про банкрутство без дотримання встановленої процедури на підставі ч. 4 ст. 105, ст. 111 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що дає підстави вважати про безпідставне порушення господарським судом справи про банкрутство.

Ліквідатором надано відзив на апеляційну скаргу ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України в особі Донецької філії, в якому вважає, що оскаржувана ухвала прийнята господарським судом з дотримання вимог діючого законодавства та судом надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Ліквідатором надано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у звязку з його хворобою, але колегія суддів вважає, що у задоволенні цього клопотання необхідно відмовити з врахуванням того, що апеляційний суд згідно ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України обмежений строками розгляду апеляційної скарги, а також заявником до клопотання не додано належних доказів (довідки медичної установи, лікарняний тощо).

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників скаржників, колегія суддів встановила:

Ухвалою від 03.09.2010р. за заявою ТОВ «Волари-Агро»господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство ФОП ОСОБА_6 на підставі ст.ст. 47, 48 Закону, справу призначено до розгляду на 13.09.2010р.

Ухвалою від 13.09.2010р. суд на підставі ч. 2 ст. 48 Закону відклав розгляд справи у звязку з поданням заяви боржником про відкладення розгляду справи на один місяць для проведення розрахунків з ТОВ «Волари-Агро»чи укладання мирової угоди.

У судовому засіданні 15.10.2010р. господарський суд виніс постанову, в якій встановив заборгованість ініціюючого кредитора у сумі 274000 грн., що підтверджується матеріалами справи, також на момент розгляду справи боржник доказів погашення боргу суду не надав, мирову угоду з кредитором не уклав. Крім того, судом було встановлено у боржника наявні майнові активи, а саме: корпоративні права товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Трейд»(код ЄДРПОУ 33100140) у сумі 12087,00грн, що складає 51% Статутного капіталу зазначеного товариства; квартира АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_2; квартира АДРЕСА_3; автомобіль HONDA ACCORD 2006 р.в., колір червоний (ДНЗ НОМЕР_1), № кузову НОМЕР_2; автомобіль FIAT PUNTO, 2000р.в. (ДНЗ НОМЕР_3); мотоцикл BMW K1200 RS, 2006р.в. (ДНЗ НОМЕР_4).

Також у постанові від 15.10.2010р. суд вказує на те, що боржником подано клопотання про скасування арешту та заборон відчуження його майна (а.с. 99-109 т. 1).

Отже, згідно абзацу 2 ч. 7 ст. 48 Закону господарський суд дійшов висновку про необхідність визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Годовиченка Д.В.

Відповідно до ст. 25 Закону ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу тощо.

Згідно ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Статтею 48 Закону передбачено, що після визнання фізичної особи-підприємця банкрутом та в процесі ліквідації, продажу підлягає все майно цього боржника, за винятком майна, яке не може бути включено до ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається (п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону).

Отже, з моменту винесення постанови господарським судом про визнання ФОП ОСОБА_6 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (15.10.2010р.) повинні бути скасовані усі обмеження стосовно майна ФОП ОСОБА_6 з метою включення такого майна для формування ліквідаційної маси.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком господарського суду та вважає його обґрунтованим.

Посилання скаржника про неможливість внесення ним змін до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна є необґрунтованим, тому що суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі-Закон № 1952-IV) регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999р., до реєстраторів Реєстру заборон включене ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України та його регіональні філії. Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження обєкта нерухомого майна, в т.ч. від суду; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон.

Відповідно до ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація обмежень здійснюється на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна (далі-Закон №1255-IV).

Згідно ст. 11 Закону № 1255-ІV обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830 встановлено, що адміністратором Реєстру є державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту; реєстраторами є суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Державна реєстрація обтяження рухомого майна може проводитися будь-яким реєстратором (п. 5). Відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду (п. 6).

Як вказано господарським судом Донецької області у пункті 8 резолютивної частини постанови від 15.10.2010р. про визнання ФОП ОСОБА_6 банкрутом: «Скасувати арешти ті інші обмеження щодо розпорядження майном боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк».

Отже, на підставі цього судового рішення (постанови від 15.10.2010р.) реєстратор Єдиного реєстру заборон та Державного реєстру обтяжень рухомого майна повинен був внести відповідні записи до відповідних Реєстрів.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що згідно вказаних Положення № 31/5 від 09.06.1999р. та Порядку №830 від 05.07.2004р. реєстратору (ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України та його регіональні філії) надано право про вилучення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Доводи банку, що суд першої інстанції своїм рішенням вніс до складу ліквідаційної маси майно ОСОБА_6, яке перебуває у заставі з підстав, не повязаними із здійсненням ним підприємницької діяльності, є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення (редакція, яка діяла на момент винесення судом постанови від 15.10.2010р.).

Як вбачається з постанови про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_6 від 15.10.2010р., судом були встановлені майнові активи боржника: корпоративні права товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль Трейд»(код ЄДРПОУ 33100140) у сумі 12087,00грн, що складає 51% Статутного капіталу зазначеного товариства; квартира АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_2; квартира АДРЕСА_3; автомобіль HONDA ACCORD 2006 р.в., колір червоний (ДНЗ НОМЕР_1), № кузову НОМЕР_2; автомобіль FIAT PUNTO, 2000р.в. (ДНЗ НОМЕР_3); мотоцикл BMW K1200 RS, 2006р.в. (ДНЗ НОМЕР_4), на яке у встановленому законом порядку може бути звернено стягнення.

Стосовно того, що це майно перебуває у заставі з підстав, не повязаними із здійсненням громадянином-підприємцем боржником підприємницької діяльності, тому не може бути включено до ліквідаційної маси, апеляційний господарський суд зазначає, що ці зміни були внесені до частини 7 статті 47 Закону на підставі Закону України від 22.09.2011р. № 3795-VI, тобто після винесення постанови від 15.10.2010р. (майже через рік після її винесення), тому не приймаються судом до уваги як безпідставні.

Оскаржувана ухвала суду безпосередньо повязана та є процесуальним наслідком постанови суду, оскільки саме з дня винесення цієї постанови діють приписи прямої норми Закону (п. 6 ч. 1 ст. 23) стосовно скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обтяжень щодо розпорядження майном боржника не допускається.

Посилання апелянта-банка, що судом не витребувано та не досліджено договори застави (іпотеки) на предмет укладення їх з підстав, повязаних або неповязаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності, є безпідставним з урахуванням викладеного.

В ухвалі від 08.11.2011р. господарський суд Донецької області витребував у АКБ «ПриватБанк»належним чином завірені копії договорів іпотеки ROHPG40000007264 від 18.06.08р., ROHPG40000007265 від 18.06.08р. (п. 6 резолютивної частини ухвали), а також витребував ці договори у приватного нотаріуса ОСОБА_8 (п. 5).

Інші доводи апелянтів не спростовують висновків господарського суду Донецької області, викладених в ухвалі від 22.11.2011р.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в ухвалі від 21.11.2011р., оскільки вважає висновки такими, що відповідають вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, ухвала господарського суду не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 102, 101, 103, 105, 106 ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України м. Київ та публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.11.2011р. у справі № 42/132б залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 21.11.2011р. у справі № 42/132б про банкрутство залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

ГоловуючийК.В. Богатир

Судді:М.В. Калантай

О.І. Склярук

Надруковано: 8 прим.

1. боржнику,

1. кредитору,

1. ліквідатору,

2. скаржникам,

1. у справу,

1. ДАГС,

1. ГСДО