Ухвала суду № 19997385, 14.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5019/2165/11

за позовом Приватне підприємство "Амарілліс" в особі <Текст >

до відповідача <Текст >Відкрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" <Текст >

<Список ><Текст >

про стягнення в сумі 8 739 грн. 22 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : ОСОБА_1. (довіреність № 1406 від 08.11.2011);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.11.2011 строк вирішення спору продовжено відповідно до ст.69 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: <Текст >

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 8739,22грн., заборгованості за поставлений товар - вогнетривких матеріалів та супутніх товарів.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач, відзиву на позовну заяву не надав, проти позовних вимог заперечив, в судовому засіданні 14.12.2011 надав докази часткової оплати боргу за поставлений товар.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі позивача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд

ВСТАНОВИВ

На підставі видаткових накладних №4 від 29.05.2008, №8 від 05.06.2008, №15 від 24.06.2008, №18 від 25.06.2008, №19 від 25.06.2008, №20 від 25.06.2008, №1131/28 від 06.08.2008, №104 від 07.10.2008, №106 від 09.10.2008 Позивач передав Відповідачу товар (вогнетривкі матеріали та супутні товари) на суму 148139,22грн. Товар отриманий повноважними представником відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.17-20).

06.08.2008 Позивач та Відповідач зарахували зустрічні зобов'язання на суму 13800,00грн., про що сторонами складено та підписано акт проведення взаєморозрахунків №1 від 06.08.2008.

Крім того, Відповідач частково розрахувався з Позивачем, що відображено в акті звірки за період з 01.01.2008 по 31.05.2011 оформленому та підписаному Позивачем, проте станом на день подання позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар повністю не оплачена. Заявлена Позивачем вимога про стягнення з Відповідача неоплаченого боргу становить 8739,22грн.

Позивач направляв на адресу відповідача вимоги про сплату боргу від 24.03.2010 №007, від 20.12.2010 №021, від 17.06.2011 №б/н, проте Відповідач залишив вказані вимоги без відповіді.

Разом з тим, в судовому засіданні 14.12.2011 Відповідач надав суду докази часткової оплати боргу за поставлений товар, а саме: платіжне доручення №4602 від 21.12.2010 на суму 500,00грн., платіжне доручення №4606 від 22.12.2010 на суму 500,00грн., згідно яких, як вбачається з призначення платежу, ЗАТ "Рівненський ливарний завод" (код 30606056) перерахувало ПП "Амаріліс" (код35802598) 1000,00 грн. як оплату боргу за вогнетривкі матеріали згідно листа Позивача від 20.12.2010 №021. Платіжні доручення підписані та скріплені печаткою банку.

Вказані платіжні доручення не відображені в актах звірки оформлених та підписаних Позивачем, не враховані Позивачем при зверненні до суду з позовними вимогами до Відповідача.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Суд дійшов висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 1000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із сплатою заборгованості Відповідачем, що підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази оплати Відповідачем боргу в сумі 7739,22грн. за отриманий від Позивача товар.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 7739,22грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по оплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в частині пропорційній розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод” (35331, Рівненська обл., Рівненський район, с.Городок, вул.Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 30606056) на користь Приватного підприємства “Амарілліс” (69123, м.Запоріжжя, вул.Південне шоссе, 8, код ЄДРПОУ 35802598) заборгованість в сумі 7739,22грн., 90,32грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 208,98грн. 00 коп.

3. В частині стягнення боргу в сумі 1000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.

підписано "19" грудня 2011 р.