Рішення № 19997300, 24.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" листопада 2011 р. Справа № 5019/2034/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Баядера Логістик”

до відповідача СПД - фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення в сумі 5 647 грн. 84 коп.

суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., представник (довіреність б/н від 28.07.2011р.);

від відповідача - ОСОБА_2., представник (довіреність б/н від 01.11.2011р.).

В судовому засіданні 22.11.2011р. оголошувалася перерва до 24.11.2011р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Баядера Логістик” - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача СПД - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 4 660 грн. 91 коп. заборгованості, 23 грн. 26 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 251 грн. 60 коп. 20% річних, 194 грн. 99 коп. пені та 517 грн. 08 коп. 7% штрафу.

01.11.2011р. позивач подав клопотання, в якому, з метою підтвердження факту передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 7473 грн. 60 коп., просить витребувати в Державної податкової інспекції м. Рівне інформацію по формі 1ДФ по взаєморозрахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Баядера Логістик” (код ЄДРПОУ 35871504) з контрагентом ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.05.2011р. по 01.10.2011р.. Ухвалою суду від 01.11.2011р. клопотання позивача задоволено.

Крім того, 01.11.2011р. позивач подав заяву про продовження строку розгляду справи на пятнадцять днів.

Ухвалою суду від 01.11.2011р. строк розгляду справи № 5019/2034/11, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено до 30.11.2011р.

22.11.2011р. позивач подав клопотання, яким в якості доказу отримання відповідачем товарів від позивача просить залучити до матеріалів справи витяг з електронного реєстру виданих та отриманих податкових накладних з 01.05.2011р. по 06.05.2011р. та витяг з електронного реєстру виданих та отриманих податкових накладних з 01.06.2011р. по 06.06.2011р.

22.11.2011р. відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

24.11.2011р. відповідач подав додаткові пояснення по суті спору, в яких поросить зупинити провадження по справі № 5019/2034//11, а матеріали справи направити до слідчих органів для встановлення факту шахрайства.

Враховуючи те, що господарський суд може самостійно встановити обставини у даній справі, що стосуються предмету спору, а також приймаючи до уваги закінчення строку вирішення спору встановленого статтею 69 Господарського процесуального строку України, господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 5019/2034/11 і розглядає справу по суті. Крім того, відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

В судовому засіданні 24.11.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, а представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві позивач вказує, що 20.12.2010р. між ним (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № П/48 (надалі - Договір; а.с. 8), відповідно до умов якого постачальник зобовязався передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2000 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на Товар.

Відповідно до пункту 3.2. Договору постачальник зобовязаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.

Згідно пункту 3.3. Договору постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового звязку.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що при прийманні товару покупець в присутності представника постачальника повинен перевірити: цілісність пакування, наявність марок акцизного збору; відповідність фактичної кількості товару кількості, зазначеній в накладних; термін зберігання. При встановленні невідповідності якості чи кількості товару інформації, яка зазначена у товаросупровідних документах, покупець зобовязаний у присутності представника постачальника скласти відповідний акт згідно з вимогами чинного законодавства. Підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником в кожному випадку окремо.

У відповідності до пункту 3.5. Договору ризик випадкової загибелі чи/або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару згідно накладних.

Відповідно до пункту 3.6. Договору покупець зобовязаний до моменту першої поставки надати постачальникові повідомлення (а.с.30) зі зразками підписів осіб уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи, уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у повідомленні наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи зазначений у повідомлені не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів) наданих покупцем постачальнику у повідомленні, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до накладних № 12839/12700 від 05.05.2011р. (а.с. 9), № 16324/16334 від 02.06.2011р. (а.с. 10) та № 16789/16704 від 04.06.2011р. (а.с. 11) поставив відповідачу алкогольні напої на загальну суму 7473 грн. 60 коп.

Згідно пункту 6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати.

Як вказує позивач, відповідач частково повернув позивачу товар на суму 2401 грн. 32 коп., що підтверджується накладною на повернення № 316 від 18.07.2011р. (а.с. 25) та розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 19.07.2011р. (а.с. 26-29).

Крім того, позивач зазначає, що відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 411 грн. 34 коп., що підтверджується фіскальними чеками: № 0021449 від 22.07.2011р. на суму 39 грн. 96 коп. (а.с. 20); № 0021706 від 23.07.2011р. на суму 83 грн. 61 коп. (а.с. 21); № 0021748 від 25.07.2011р. на суму 109 грн. 33 коп. (а.с. 22); № 0021749 від 25.07.2011р. на суму 80 грн. 36 коп. (а.с. 22); № 0021784 від 25.07.2011р. на суму 51 грн. 93 коп. (а.с. 23) та № 0021949 від 26.07.2011р. на суму 46 грн. 18 коп. (а.с. 24).

Таким чином, як стверджує позивач, у відповідача перед ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 4660 грн. 91 коп.

У відповідності до пункту 7.1. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі семи відсотків від суми боргу.

На підставі пункту 7.1. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 194 грн. 99 коп. (розрахунок а.с. 7) та 7% штрафу в розмірі 517 грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 7).

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплатити отриманого від постачальника товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

На підставі пункту 9.2. Договору позивач нарахував відповідачу 20% річних в розмірі 251 грн. 60 коп. (розрахунок а.с. 7).

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу збитки, завданні внаслідок інфляції в розмірі 23 грн. 26 коп. (розрахунок а.с. 7).

Відповідач - СПД - фізична особа ОСОБА_3., не погоджуючись з вимогами позивача, подала відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, вказуючи на те, що жодного договору з позивачем не укладала та нікому не надавала повноважень на укладення будь-яких договорів з позивачем, товарів від позивача не отримувала та нікому не надавала повноважень на отримання товарів, а підписи, які вона ніби ставила на Договорі, накладних та повідомленні не відповідають її підпису (як доказ цього надає копію сторінок паспорта зі своїм підписом).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно вимог ст. 33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (надалі в тексті Положення), - первинні документи є письмовими свідоцтвами, що підтверджують факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на рух товарно-матеріальних цінностей, стан майна, капіталу і фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості згідно з п. 2.4 цього Положення повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За відсутності таких реквізитів документи не можуть слугувати доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача товарів) фактично відбулась, і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст.ст. 509, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України. Всупереч вищевказаним законодавчим нормам, накладні, на які покликається позивач, стверджуючи факт передачі товару відповідачу, оформлені без дотримання вказаних процедур.

Крім того, згідно з п. 2.4 Положення залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, зокрема, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Пунктом “2” Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 передбачено, що … товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності … відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреностями одержувачів.

Пунктом 12 названої інструкції забороняється відпускати цінності у випадках:

а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;

в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;

г) закінчення строку дії довіреності;

д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Зазвичай її скріплюють з накладною та зберігають разом. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обовязки з ведення бухгалтерського обліку.

Отже, враховуючи вищевикладене, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ (накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну), який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей. А тому, при виникненні фінансових спорів факт отримання товару саме покупцем або уповноваженими ним особами продавець повинен підтвердити первинними документами, зокрема, довіреностями.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей (п. 13 Інструкції). Покликання позивача на те що, передача товару згідно накладних здійснювалась без довіреності на підставі повідомлення покупця про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей оцінюється судом критично, оскільки у поданому позивачем повідомленні матеріально відповідальною особою вказано товарознавця ОСОБА_4, а в накладних, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги, одержувачем товару є Пономаренко, Пастухова та Хижняк. При цьому, як уже зазначалося вище, подані позивачем належним чином засвідчені копії накладних та оригінали вказаних накладних, оглянуті судом в судовому засіданні, всупереч приписам п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, не містять відбитку печатки (штампу) відповідача, якою матеріально відповідальна особа, що уповноважена приймати цінності, повинна була завірити на супровідних документах (у даному випадку - накладній) свій підпис про одержання цінностей.

Крім того, видаткова накладна №16789/16704 від 04.06.2011р., у якій в графі одержувач вказано ОСОБА_3 містить підпис, який візуально відрізняється від зразка підпису ОСОБА_3, наявного в її паспорті.

Таким чином, вбачається, що включення до бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю “Баядера Логістик” накладних на загальну суму 7 473 грн. 60 коп. є безпідставним, оскільки позивачем здійснювалась поставка товару без довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, в обмін на які - позивач був вправі відпускати відповідачу товар безоплатно, а накладні, на які посилається позивач як на докази грошового зобовязання відповідача, не містять необхідних реквізитів і тому не є первинними документами, які в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України можуть бути допустимими доказами того, що відбулись господарські операції з поставки/передачі товарів. Так, відсутні відомості про посаду, повноваження, ініціали особи одержувача, відсутні відбитки штампа чи печатки відповідача і, таким чином, повноваження осіб, які підписали накладні від імені СПД - фізичної особи ОСОБА_3 не стверджені, підписи осіб, які приймали цінності згідно накладних, належним чином не завірені.

Крім того, посилання позивача на витяги з електронного реєстру виданих та отриманих податкових накладних, як на докази поставки/передачі товарів відповідачу є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України вони не є допустимими доказами того, що відбулись господарські операції з поставки/передачі товарів.

Отже, заявлені позивачем вимоги не стверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, є необґрунтованими і недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "24" листопада 2011 р.