Рішення № 19996900, 14.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.11 Справа № 19/127/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Слов'яносербської обласної туберкульозної лікарні, с.Трьохізбенка Слов'яносербського району Луганської області

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Автостар-Луганськ”, м.Луганськ

до 2-го відповідача - Приватного підприємства „Потенціал Луганськ”, м.Луганськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_1, с.Юріївка Лутугинського району Луганської області

про стягнення 21862 грн. 06 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, юрист, довіреність № 222 від 26.08.2011;

від 1-го відповідача представник не прибув;

від 2-го відповідача ОСОБА_3, довіреність № 18/10 від 18.10.2011;

від 3-ої особи представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу стягнути суму заподіяних збитків у розмірі 18502 грн. 06 коп.

В судових засіданнях 14.09.2011, 19.10.2011 та 02.11.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.

Перший відповідач запереченням на позовну заяву від 14.09.2011 вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.10.2011 до участі у справі у якості другого відповідача залучено Приватне підприємство „Потенціал-Луганськ”.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2011 надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з 2-го відповідача - Приватного підприємства „Потенціал Луганськ” суму заподіяних збитків у розмірі 14702 грн. 06 коп. та додаткові витрати за стоянку і зберігання авто НОМЕР_1 у сумі 7160 грн. Дана заява відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.11.2011 до участі у справі залучено у якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні 2-го відповідача ОСОБА_1.

Ухвалою від 30.11.2011 строк розгляду справи був продовжений до 20.12.2011.

Другий відповідач відзивом №б/н від 05.12.2011 визнав позовні вимоги частково, в сумі 14702 грн. 06 коп., та повідомив, що на час вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував з ним у трудових відносинах та виконував свої трудові обовязки. Також повідомив, що він не звертався до страхової компанії із заявою про страхову виплату. Стосовно відшкодування шкоди за стоянку та зберігання авто в сумі 7160 грн. 00 коп. 2-ий відповідач дану суму не визнав, оскільки позивач не звертався до нього з письмовою вимогою про відшкодування витрат на ремонт у розмірі 14702 грн. 06 коп.

Перший відповідач та третя особа у судове засідання 14.12.2011 не прибули, причини неявки не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та 2-го відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.

18.02.2011 о 07 год. 40 хв. в м.Луганську по вул.7-а Лінія між автомобілями ВАЗ д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та ГАЗ д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю ВАЗ було завдано технічних пошкоджень.

ДТП сталося з вини водія ОСОБА_1, що підтверджено постановою Лутугинського районного суду Луганської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Позивач пошкоджений автомобіль віддав на ремонт Публічному акціонерному товариству „Луганськ-Авто” і згідно калькуляції №ЗН-0001120 від 22.02.2011 вартість ремонту склала 14702 грн. 06 коп. та витрати за стоянку і зберігання авто 7160 грн. 00 коп., всього 21862 грн. 06 коп..

Під час зясування обставин страхування цивільно-правової відповідальності 1-го відповідача за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/0916174 від 22.02.2010 Публічне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС” відмовила у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що водій ОСОБА_1 ніколи не працював на підприємстві 1-го відповідача, а автомобіль ГАЗ д/н НОМЕР_3 був переданий за договором позички від 27.01.2011 Приватному підприємству „Потенціал-Луганськ”.

Таким чином, Приватне підприємство „Потенціал-Луганськ”, водієм якого на момент вчинення ДТП був ОСОБА_1, і це підтверджується 2-им відповідачем (а.с.99-101) є належним відповідачем за заявленими позивачем позовними вимогами.

Тому у задоволенні позовних вимог відносно 1-го відповідача слід відмовити за необґрунтованістю.

Що стосується вимог відносно другого відповідача суд дійшов наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обовязків, в т.ч. завдання майнової (матеріальної шкоди).

В даному випадку внаслідок винних дій водія ОСОБА_1, який є працівником 2-го відповідача, сталося ДТП, внаслідок якого майну позивача автомобілю ВАЗ д/н НОМЕР_1, було завдано майнову шкоду.

Вина ОСОБА_1 підтверджена постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 14.03.2011 по справі №3-367 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В ст.16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст.225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачені особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а саме, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи викладені приписи законодавства, доведеність вини водія ОСОБА_1, а також доведеність факту перебування його у трудових відносинах на момент вчинення ДТП з Приватним підприємством „Потенціал-Луганськ”, факт визнання 2-им відповідачем позовних вимог в частині відшкодування позивачу суми 14702 грн. 06 коп. вартості відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку позивачем не доведена вина 2-го відповідача в спричиненні йому додаткових витрат за стоянку і зберігання автомобіля ВАЗ д/н НОМЕР_1 в сумі 7160 грн. 00 коп.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково за рахунок 2-го відповідача.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача та 2-го відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зайве сплачені позивачем при поданні позовної заяви витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 27 грн. 00 коп. підлягають поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 14.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Слов”яносербської обласної туберкульозної лікарні, с.Трьохізбенка Слов"яносербського району Луганської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автостар-Луганськ”, м.Луганськ, та до Приватного підприємства „Потенціал-Луганськ”, м.Луганськ, задовольнити частково.

2. У задоволенні позовних вимог відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостар-Луганськ", м.Луганськ, відмовити.

3.Стягнути з Приватного підприємства „Потенціал-Луганськ”, м.Луганськ, вул.Пушкіна, б.1-а, код 34525598 на користь Слов”яносербської обласної туберкульозної лікарні, Луганська область, Слов”яносербський район, с.Трьохізбенка, вул.Больнична, б.30, код 26411396 збитки у сумі 14702 грн. 06 коп., державне мито у сумі 147 грн. 02 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 158 грн. 71 коп., видати наказ позивачу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Повернути з Державного бюджету України на користь Слов”яносербської обласної туберкульозної лікарні, Луганська область, Слов”яносербський район, с.Трьохізбенка, вул.Больнична, б.30, код 26411396 зайве сплачені за квитанцією №94/145 від 25.08.2011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 27 грн. 00 коп.

Повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 19.12.2011

Суддя Т.В.Косенко