Рішення № 19996897, 12.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа № 5/65/2011

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке обєднання Азот”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 318594 294 грн. 58 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, головний юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №6/10 від 11.01.2011;

від відповідача - ОСОБА_2, провідний юрисконсульт, довіреність №23-юр від 06.06.2011.

Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача боргу за поставлений по договору №06/11-48 від 28.01.2011 природний газ в сумі 313023 445 грн. 02 коп., пені в сумі 3411912 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1499 085 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 659 851 грн. 08 коп.

Згідно довідки ЄДРПОУ від 13.05.2011 № 9955933 належною назвою відповідача є Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке обєднання Азот”.

У відзиві на позовну заяву від 19.05.2011 № 23-6/д відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та посилаючись на скрутне фінансово-господарське становище просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за прострочку оплати природного газу на 80% та надати розстрочку погашення боргу на три роки рівними частками по місяцях.

Позивач подав заперечення на викладені у відзиві на позовну заяву клопотання №1530/03 від 09.12.2011, в яких просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав викладених в запереченні.

В судовому засіданні 14.06.2011 в порядку вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 17.06.2011.

17.06.2011 відповідач надав суду клопотання про зупинення провадження по справі від 17.06.2011 № 23-6/д, в якому просив суд зупинити провадження по справі № 5/65/2011 до розгляду господарським судом м. Києва повязаної з нею справи №26/195 за позовом ПАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот»до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про визнання недійсним договору поставки природного газу № 06/11-48 від 28.01.2011.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.06.2011 провадження у справі № 5/65/2011 було зупинено до вирішення справи № 26/195.

24.11.2011, у звязку з тим, що рішенням господарського суду м. Києва від 14.07.2011 по справі № 26/195, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011, відмовлено в позові приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання «Азот»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання недійсним договору поставки природного газу від 28.01.2011 №06/11-48, провадження у даній справі поновлено та призначено розгляд справи на 06.12.2011 на 10 год. 10 хв.

06.12.2011 та 12.12.2011 відповідачем знову подані клопотання про зупинення провадження у справі, в яких він просить суд зупинити провадження по справі № 5/65/2011 до розгляду господарським судом м. Києва повязаної з нею справи № 42/392 за позовом ПАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот»до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про визнання недійсним договору поставки природного газу № 06/11-48 від 28.01.2011.

Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, лише наявність одразу обох цих обставин (повязаність та неможливість розгляду) може бути достатньою процесуальною підставою для застосування частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

В поданих клопотаннях відповідачем належним чином не обґрунтовано в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №42/392 та доцільність повторного зупинення провадження по справі, оскільки як вказувалось вище, відповідач у даній справі вже звертався до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору поставки природного газу від 28.01.2011 №06/11-48, за результатами розгляду якого прийнято рішення про відмову в позові.

Згідно з частиною3 статті22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дії особи, спрямовані на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що в справі №5/65/2011 зібрано достатньо доказів для прийняття рішення суд приходить до висновку про відсутність необхідності чергового зупинення провадження у справі.

При цьому, судом враховано, що відповідач не позбавлений можливості в подальшому звернутися до суду з заявою про перегляд прийнятого по справі рішення за нововиявленими обставинами. Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

Відтак клопотання відповідача про зупинення провадження у справі підлягають залишенню без задоволення.

В судових засіданнях 06.12.2011 та 08.12.2011, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви, а саме: 06.12.2011 до 08.12.2011 до 11 год. 30 хв. та 08.12.2011 до 12.12.2011 до 12 год. 20 хв.

Після перерви в судове засідання прибули повноважні представники сторін.

Відповідачем подано клопотання від 12.12.2011 № 23-юр-02, в якому, посилаючись на необхідність додаткового обґрунтування підстав для розстрочки виконання судового рішення, просить суд відкласти розгляд справи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Строк розгляду даної справи з урахуванням зупинення провадження по даній справі закінчується 12.12.2011, клопотань про продовження строку розгляду даного спору до суду не надходило, отже суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи.

До того ж, справа розглядається тривалий час і у відповідача була можливість надати всі необхідні матеріали у підтвердження поданого ним клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

28 січня 2011 року між Дочірнєю компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Закритим акціонерним товариством “Сєвєродонецьке обєднання Азот”, яке в подальшому змінило назву на приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке обєднання Азот” був укладений договір № 06/11-48 на поставку природного газу, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Газ що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п. 3.1 договору вартість до сплати за 1000,0 куб. м. природного газу складає 3027 грн. 05 коп. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що оплата за газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться виключно грошовими коштами у такому порядку: оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки, оплати в розмірі по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач належним чином виконав умови даного договору та передав покупцю протягом січня-березня 2011 року природний газ на загальну суму 1316023 445 грн. 02 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 на суму 454059119 грн. 15 коп.; від 28.02.2011 на суму 400018420 грн. 84 коп. та від 31.03.2011 на суму 461945905 грн. 03 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені їх печатками

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідач же свої обовязки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 1003000 000 грн. 00 коп., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений газ в розмірі 313023 445 грн. 02 коп., розмір якої підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами і не спростований відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобовязань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті отриманого газу встановлений судом та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 313 023 445 грн. 02 коп. основного боргу, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись протягом січня-березня 2011 року в розмірі 1499085 грн. 56 коп. та 3% річних в розмірі 659851 грн. 08 коп., які нараховані з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Окрім того, статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пункту 7.3.1, 9.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу і нараховується неустойка постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. п. 7.3.1, 9.3 договору нараховано за період з 06.02.2011 по 26.04.2011 та заявлено до стягнення пеню в розмірі 3411 912 грн. 92 коп., яка нарахована з урахуванням часткових оплат.

Розрахунок пені є таким, що відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

У відзиві на позовну заяву від 19.05.2011 №23-6/д відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення розміру пені на 80%, в звязку із скрутним фінансовим становищем підприємства. В обґрунтування клопотання відповідач надав суду, зокрема, звіт про фінансові результати за 2010 рік, звіт про фінансові результати за 1 квартал 2011 року, баланс на 31.12.2010, баланс на 31.03.2011, а також довідку про кредиторську та дебіторську заборгованості станом на 01.01.2011.

Положеннями п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобовязання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, щоу разі якщо належнідо сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що відповідачем зобовязання по оплаті отриманого в січні-березні 2011 природного газу було виконано майже на 80%, що обєктивні обставини, які призвели до важкого фінансового стану відповідача через збитковість виробництва мінеральних добрів та інші причини доведено наявними у справі доказами, а також, що позивачем використано своє права на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що частково компенсує його збитки, суд вважає, за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені на 20 %, а саме до 2729530 грн. 34 коп.

Також у відзиві на позовну заяву від 19.05.2011 № 23-6/д відповідач просить суд надати розстрочку погашення боргу на три роки рівними частками по місяцям, посилаючись на скрутне фінансово-господарське становище.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Наразі, відповідачем до заяви про розстрочку не додано належних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу ст. 96 ЦК України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів, на що саме і посилається відповідач як на підставу для розстрочки виконання рішення, не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду.

До того ж, відповідач просить суд про надання розстрочки виконання судового рішення строком на три роки, але ним не доведено суду наявності реальних джерел надходження коштів у цей термін та не надано доказів на підтвердження того, що його фінансовий стан суттєво зміниться протягом цього періоду, не надано належного економічного та документального обґрунтування такої можливості.

Також, суд враховує доводи позивача щодо заперечення у наданні розстрочки виконання рішення, які є обґрунтованими і приймаються судом до уваги.

За таких обставин, зважаючи, що відсутність грошових коштів, за змістом ст.121 ГПК України, не є підставою для розстрочки виконання рішення, в задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів повного виконання зобовязань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням зменшеної пені, з віднесенням судових витрат на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке обєднання Азот", Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, ідентифікаційний код 33270581 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденко, 1, ідентифікаційний код 31301827, заборгованість за поставлений природний газ в сумі 313023445 грн. 02 коп., зменшену пеню в сумі 2729530,34 грн., інфляційні нарахування в сумі 1499085 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 659851 грн. 08 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 25500 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011.

Суддя Т.В.Васильченко