Рішення № 19996870, 12.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа № 6/193/2011

За позовом

Приватного підприємства "Металкомплект - 2001", м. Алчевськ Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно - механічний завод",

м. Луганськ

про стягнення 988 417 грн. 73 коп.

Суддя Василенко Т.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. від 08.09.2011;

від відповідача - ОСОБА_2, дов. від 12.05.2011;

В судовому засіданні 28.11.11 було оголошено перерву до 05.12.12, а потім до 12.12.11.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 988 417 грн. 73 коп., в тому числі: борг в сумі 762 909 грн. 92 коп., інфляційні нарахування в сумі 76 290 грн. 99 коп., 3% річних в сумі 27 402 грн. 05 коп., пеня в сумі 121 814 грн. 77 коп. Відповідач за відзивом на позовну заяву від 05.12.2011 проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві та, зокрема, зазначає, що 18.02.2010 між сторонами у справі був укладений договір № 38 на постачання чавуну некондиційного. За даними відповідача за період з 23.02.2010 по 05.06.2010 відповідачем було перераховано коштів в сумі 1457135,60 грн. в якості оплати за поставлений товар за вказаним договором, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином, за розрахунком відповідача, різниця між сумою отриманого та оплаченого товару складає 597608,12 грн. Також відповідач зазначає, що згідно п. 4.3 договору розрахунок здійснюється на підставі рахунків, які виставляються позивачем, але позивач рахунки на оплату відповідачу не надавав, у звязку з чим відсутні підстави для оплати поставленого товару. Крім цього, нарахування пені, інфляційних та 3% річних є неправомірними.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення. За вказаним поясненням позивачем також наведений розрахунок пені за період з 15.06.2010 по 04.06.2011 на загальну суму 120968,25 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

18.02.2010 між сторонами у справі був укладений договір № 38 на поставку чавуну некондиційного.

Відповідно до накладних за період з 23.02.2010 по 05.06.2010 позивачем було поставлено відповідачу відповідного товару на загальну суму 2054743,99 грн. Відповідачем поставлений товар був оплачений частково в сумі 1291834 грн. 07 коп., у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 762909,92 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Оплата товару повинна бути здійснена не пізніше 12.06.2010, у звязку з чим за період з 15.06.2010 по 14.06.2011 відповідно до п. 6.1 договору нарахована пеня в сумі 120968,25 грн., а також відповідно до ст. ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування в сумі 76290,99 грн. за період з 13.06.2010 по 23.08.2011 та 3% річних в сумі 27202,05 грн. за той же період.

Відповідач за відзивом на позовну заяву проти позову заперечує з підстав вказаних у відзиві та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

18.02.2010 ПП «Металкомплект -2001»- «Постачальник (позивач у справі) та ЗАТ «Луганський ливарно-механічний завод»- «Покупець»(відповідач у справі) був укладений договір поставки № 38, за умовами якого позивач зобовязався поставити відповідачу товар за кількістю, асортиментом згідно специфікацій до договору, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах договору. Згідно п. 4.1 договору оплата товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 4.3 договору розрахунки за договором здійснюються на підставі рахунків, виставлених відповідачем.

Відповідно до розділу 3 договору поставка товару здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання заявки позивача. Підтвердженням отримання заявки є виставлення рахунку.

Разом із товаром, позивач передає видаткову або залізничну накладну, податкову накладну, акт походження.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв відповідний товар на загальну суму 2054743 грн. 99 коп., що підтверджено відповідними видатковим та залізничними накладними, а також приймально-здавальними актами ( арк. справи 33-35, 37-39, 41-46,48-50, 52-54, 56-59, 61-62, 64-66, 68-70, 72-74, 76-78, 80-82, 84-86, 88-90, 92-94, 96-98, 100-102, 104-106, 108-110, 112-114).

Відповідачем вказаний факт не оспорений та не спростований.

За доводами позивача, відповідач оплатив поставлений товар частково, в сумі 1291834 грн. 07 коп., у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 762909 грн. 92 коп. Відповідач зазначає, що оплатив поставлений товар в сумі 1457135 грн. 60 коп., у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 597608 грн. 12 коп.

Крім цього, відповідач за відзивом посилається на відповідні платіжні доручення, якими начебто підтверджується оплата за поставлений товар.

При огляді наданих платіжних доручень вбачається, що практично за всіма ними (окрім доручення №4 від 24.02.2010 та №86 від 24.02.2010) призначення платежу зазначено «оплата за чавун згідно договору № 242 від 14.07.2006».

Тобто, саме відповідач визначав, за яким саме договором здійснювалася оплата.

Позивач, в свою чергу приймав відповідні платежі та зараховував їх в рахунок оплати за товар, поставлений за договором № 242 від 14.07.2006.

В той же час, із договору №242 від 14.07.2006 вбачається, що предметом договору є поставка лома чорного металу, але відповідач не довів той факт, що ним оплата здійснювалася саме за договором №38, оскільки призначення платежу за відповідними платіжними дорученнями мають як посилання на договір №242, так і на предмет за договором № 38. Разом з цим, за наданими платіжними дорученнями взагалі відсутні посилання на договір №38. Згідно наданих позивачем документів вбачається, що постачання товару за договором № 38 здійснювалося за накладними починаючи з 23.02.2010, а якщо брати до уваги доводи відповідача, то вбачається, що оплата також почалася здійснюватися саме 23.02.2010 та 24.02.2010, що не відповідає умовам договору, який передбачає відстрочку платежу в 5 банківських днів. Також, відповідач взагалі не посилається на здійснення передплати за поставлений товар.

Крім цього, перший рахунок на оплату був виставлений позивачем від 23.02.2010 на суму 84750 грн. 00 коп., а відповідач перерахував 23.03.2010 лише 50000 грн.00 коп.

Виходячи з наведених обставин, суд вважає доводи відповідача за відзивом щодо оплати товару в сумі 1457135 грн. 60 коп. саме за договором № 38 такими, що суперечать матеріалам справи, та є недоведеними з боку відповідача.

Як було вказано вище, згідно п. 4.1 договору оплата за товар здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки. Тобто, в даному випадку сторони чітко визначили, що оплата здійснюється у будь-якому випадку протягом 5-ти днів з дня поставки.

Разом з цим, сторони передбачили, що розрахунки здійснюються на підставі рахунків, виставлених постачальником. Але при узгодженні вказаного пункту сторонами не було визначено яким саме чином повинні бути виставлені рахунки та передані відповідачу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач з метою отримання заборгованості за поставлений товар складав та виставляв відповідачу відповідні рахунки (арк. справи 31, 32, 36, 40, 47, 51, 55, 60, 63, 67, 71, 75, 79, 83, 87, 95, 99, 103, 107, 111).

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого товару виконано не було.

Виходячи з наведених вище обставин та матеріалів справи, слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду, у останнього виникло право вимоги оплати за поставлений товару, у звязку з чим, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 762909 грн. 92 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені за період з 15.06.2010 по 14.06.2011 в сумі 120 968 грн. 25 коп. слід вказати на наступне. Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 6.2 договору у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки от вартості поставленої та не оплаченою продукції.

Виходячи з наведених норм діючого законодавства та положень договору, пеня повинна рахуватися на 6 місяців, у звязку з чим за період з 15.01.2010 по 15.12.2010 розмір пені складає 62328 грн. 69 коп. і позовні вимоги щодо пені слід задовольнити саме у зазначеній сумі, в решті вимог відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 76 290 грн. 99 коп. за період червень 2010 року серпень 2011 року та 3% річних в сумі 27 402 грн. 05 коп. за період з 13.06.2010 по 23.08.2011(включно) слід вказати на наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

Разом з цим, позивачем розрахунок розміру інфляційних нарахувань здійснений невірно, у звязку з чим інфляційні нарахування за вказаний період складають 72726 грн. 25 коп. Також період прострочки та нарахування 3% річних повинен складатися з 14.06.2010 по 23.08.2011, у звязку з чим 3% річних складають 27276 грн. 64 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних слід задовольнити в сумі 72726 грн. 99 коп., а в частині 3% річних - в сумі 27276 грн. 64 коп., в решті відмовити.

Разом з цим, суд відхиляє доводи відповідача за відзивом щодо неправомірності нарахування пені, інфляційних та 3% річних як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 762 909 грн. 92 коп., пеню в сумі 62 328 грн. 69 коп., інфляційні нарахування в сумі 72 726 грн. 25 коп., 3% річних в сумі 27276 грн. 64 коп. (усього 925 241 грн. 15 коп.), в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Разом з цим, позивачу слід повернути з державного бюджету зайво сплачене за платіжним дорученням № 191 від 06.09.2011 державне мито в сумі 0,04 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82, 84,85 ГПК України , суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганський ливарно-механічний завод», м. Луганськ, вул. Леніна, 195, код 00292824 на користь :

- Приватного підприємства «Металкомплект-2001», м. Алчевськ Луганської області, пр. Леніна, б. 8, кв.15, код 33968470, заборгованість в сумі 762 909 грн. 92 коп., пеню в сумі 62 328 грн. 69 коп., інфляційні нарахування в сумі 72 726 грн. 25 коп., 3% річних в сумі 27 276грн. 64 коп. , витрати по оплаті державного мита у сумі 9 252 грн. 37 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220 грн. 91 коп., видати наказ позивачу. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути позивачу з державного бюджету зайво сплачене за платіжним дорученням № 191 від 06.09.2011 державне мито в сумі 0,04 грн. підставою для повернення є дане рішення, скріплене печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 16.12.2011.

Суддя Т.А.Василенко