Рішення № 19996771, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/41019.12.11 За позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

До Приватного підприємства «Себ Фармація»

Про стягнення 5313,78 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. №04-7/02 від 11.01.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2. по дов. №б/н від 05.01.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»про стягнення з Приватного підприємства «Себ Фармація» 5313,78 грн., із яких: заборгованість по орендній платі 4696,18 грн., втрати від інфляції в сумі 282, 61 грн., 335, 09 грн. пені за прострочку платежу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.11.2011р. порушено провадження у справі №36/410, розгляд справи призначено на 14.12.2011р.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що на його думку та враховуючи лист Національного космічного агентства договір оренди був продовжений.

В судовому засіданні 14.12.2011р. оголошувалась перерва до 19.12.2011р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

Відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” обєктом оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (ст. 5 Закону).

12.10.2006 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Приватним підприємством “СЕБ-Фармація” (відповідач) було укладено додатковий договір №3606 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № А/76-71-2000 від 15.12.2000р. , додатку №1 від 15.07.2000р. та додатку №2 до договору оренди № А/76-71-2000 від 15.12.2000 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно загальною площею 187,87 кв. м. розміщене за адресою м. Київ, вул. Кловський узвіз, 13-А (на першому поверсі будинку), що знаходиться на балансі Державного підприємства завод “Арсенал”(балансоутримувач) вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.06.2006 становить 948665,00 грн. майно передається з метою розміщення :

- офісу 79,87 кв. м.;

- аптеки 108,00 кв. м.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що договір припинився 15.05.2010, однак відповідач в порушення своїх зобовязань приміщення повернув 30.06.2011р., однак орендну плату за фактичне користування державним майном у період з травня 2010 року по червень 2011 року в повному обсязі не вніс, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку. Крім цього за несвоєчасне виконання зобовязань позивачем нараховані пеня в розмірі 335,09 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 282,61 грн.

Позивач в обґрунтування нарахування розміру орендної плати посилається на те, що з моменту закінчення строку дії договору нарахування здійснюється в повному обсязі, оскільки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009 передбачені нею ставки, застосовуються лише для проведення розрахунків за чинними договорами оренди.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що цей додатковий договір діє по 15.05.2010р. включно.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 01.11.2007 вбачається, що орендар повернув, а балансоутримувач прийняв нерухоме майно загальною площею 149,11 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кловський узвіз, 13-А.

28.01.2008 сторонами було укладено № 3606/2 про внесення змін до додаткового договору № 3606 від 12.10.2006, згідно якого внесено зміни до п. 1.1. договору та визначено площу майна, що передано в оренду, в розмірі 38,76 кв. м.

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата розрахунок якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5.14. договору в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобовязаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобовязався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1. договору в редакції договору № 3606/2 від 28.01.2008 встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) жовтень 2007 року: 1581,28 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2 договору в редакції договору № 3606/2 від 28.01.2008 орендна плата за перший місяць оренди листопад 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2007 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору встановлено, перерахування здійснюється орендарем до числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обовязку орендаря, орендну плату повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість за період з 15 травня 2010 року по 30 червня 2011 року, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 4696,18 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4696, 18 грн. боргу по орендній платі до державного бюджету обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” за невиконання зобовязань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувач у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні додаткового договору №3606 від 12.10.2006 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.5. договору оренди та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 335,09 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 335,09 грн., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, орендодавець на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути до бюджету збитки від зміни індексу інфляції в сумі 282, 61 грн.

Розрахунок боргу з індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позову, наданого позивачем розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 282, 61 грн. Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції у розмірі 282, 61грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що оплата орендної оплати за пільговою ставкою здійснювалась відповідачем відповідно до умов договору № 3606/2, а тому дія договору не припинилась не приймаються судом до уваги, оскільки як зазначалось вище умовами п. 5.14. договору передбачено, що в разі закінчення терміну дії договору оренди, орендар зобовязаний сплачувати орендну плату за весь період оренди по день фактичної передачі майна (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Крім того слід зазначити, що як свідчать матеріали справи сторонами дій передбачених діючим законодавством щодо внесення змін в умови договору щодо зменшення розміру орендної, в звязку із встановленням пільгової орендної ставки, не вчинялось.

Із наданих позивачем документів вбачається, що орендодавець Державне підприємство завод «Арсенал» було реорганізоване шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.ю2009р. №525-Р та наказ Національного космічного агентства України № 141 від 28.05.2009р.).

16.11.20009р. був підписаний передавальний акт всього майна, права та обов»язків ДП завод «Арсенал»до КП СПБ «Арсенал»в результаті приєднання.

Таким чином, позовні вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “СЕБ-Фармація” (02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 2, 01010, м. Київ, вул.. Аістова, 5, кв. 65, код ЄДРПОУ 21577761) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(01010, м. Київ, вул.. Московська, 8, код ЄДРПОУ 14307357) 4696 грн. 18 коп. основного боргу, 282 грн. 61 коп. інфляційні, 335 грн. 09 коп. пеня за прострочку платежу та 1411 грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

20.12.2011р.