Рішення № 19996754, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/30412.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТ-КІЙ ЕКСІМ»

про стягнення заборгованості 131749,73 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність № Д003/10 від 11.01.2010р.;

від відповідача: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТ-КІЙ ЕКСІМ»про стягнення боргу за договором лізингу 131749, 73 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу № KL 080102 від 15.01.2008 р.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 15892,48 грн. боргу, 3496,74 грн. відсотків за час фактичного користування майном, 112360,51 грн. штрафу, 1317,50 грн. - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 20.10.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.11.2011.

Представник відповідача в судове засідання 10.11.2011р. не зявився, причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача розгляд справи було відкладено до 28.11.2011р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 28.11.2011р. у звязку з перебуванням судді Якименко М.М. на лікарняному, справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 05.12.2011р. у звязку з виходом судді Якименко М.М. з лікарняного, справу передано для розгляду судді Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2011р. справу прийнято до розгляду суддею Якименко М.М. та призначено до розгляду на 12.12.2011р.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2011р. не зявився, відзив на позов не надав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 20.10.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2008 року року між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № КL 080102 (далі - Договір), відповідно до умов якого (розділ Б) лізингодавець (позивач) зобовязався придбати у Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «ЮРОЛ»автомобіль IVECO 60C15 з тентовим кузовом білого кольору (далі - Майно) шляхом здійснення 15% авансування за поставлене в майбутньому майно. Решту 85% позивач сплачує після підписання акту приймання-передачі майна.

Вартість предмету лізингу визначено сторонами в розмірі 286044,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач купує визначене майно і надає його лізингоодержувачу (відповідачу) на час строку лізингу у володіння і користування а лізингоодержувач ( відповідач ) зобовязався прийняти вказаний предмет лізингу та сплатити лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (розділ В договору та Уточнений графік від 22.02.2008р).

Згідно п. 3.2 Договору лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок лізингодавця.

Згідно з Уточненим графіком сплати лізингових платежів від 22.02.2008р. лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 15 числа поточного місяця.

Разом з тим, відповідач зобовязався сплачувати відсотки за надання майна в лізинг в розмірі 12,5 відсотків річних.

Відповідно до п. 11.5.3 Договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір фінансового лізингу, якщо лізингоодержувач прострочив оплату більше ніж на один місяць хоча б з одного лізингового платежу.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв автомобіль IVECO 60C15 з тентовим кузовом білого кольору, що підтверджується Актом приймання передачі 22 лютого 2008 року.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, свої зобовязання виконував не належним чином, в результаті чого у останнього виникла заборгованість за період листопада грудня 2008 року в розмірі 15892,48 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість, а також 3496,74 грн. відсотків за користування майном.

25 лютого 2009 року сторонами було підписано акт повернення (вилучення) предмету лізингу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати, у звязку з чим договір фінансового лізингу було розірвано за згодою сторін, а тому позивач, на підставі п. 11.6 Договору, просить стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 15744,37 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 11.6 Договору після розірвання Договору лізингодавець має право вимагати повернути йому Предмет лізингу, заплативши лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання Договору, а також заплатити штраф у розмірі 30 відсотків від неоплаченої вартості Майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 112360,51 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТ-КІЙ ЕКСІМ»(юр. адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 65-А, кв. 23, факт. адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, код ЄДРПОУ 33295627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, код ЄДРПОУ 34003114) 15892 (п'ятнадцять тисяч вісімсот девяносто дві) грн. 48 коп. - боргу, 3496 (три тисячі чотириста девяносто шість) грн. 74 коп. відсотків за користування майном, 112360 (сто дванадцять тисяч триста шістдесят) грн. 51 коп. штрафу, 1317 (одну тисячу триста сімнадцять) грн. 50 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:16.12.2011р.