Рішення № 19996566, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/20413.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»

простягнення 49388,72 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 25.05.2010 р.;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 49388,72 грн., з яких: 48 235,52 грн. основного боргу, 1153,20 грн. пені. Також, позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату відповідачем вартості поставлених за Договором поставки продукції № 04110/1367 від 27.01.2010 р. товарів, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»заборгованості перед позивачем та нарахування останнім пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/204, розгляд справи призначено на 15.11.2011 р.

В судовому засіданні 15.11.2011 р. представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/204 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зміну підстави позову та підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/204 та ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, що наданий відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»(далі - Покупець) укладено Договір поставки продукції № 04110/1367 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник продає та постачає, а Покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом передачу товару від постачальника до Покупця та є невідємними частинами Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з п. 2.1 Договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невідємними частинами Договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що загальна сума Договору відповідає сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання відповідно до умов Договору.

Оплата за кожну партію переданого Постачальником товару здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі такої партії товару (п. 3.3 Договору).

Пунктом 8.5 Договору сторонами погоджено строк його дії з моменту підписання сторонами (27.01.2010 р.) до 31.12.2010 р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобовязань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про наміри його розірвання, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору позивачем за видатковими накладними: № ХАП-014096 від 16.06.2011 р. на суму 9561,37 грн., № ХАП-014095 від 16.06.2011 р. на суму 9 696,23 грн., № ХАП-015156 від 24.06.2011 р. на суму 8492,16 грн., № ХАП-015255 від 25.06.2011 р. на суму 9428,72 грн., № ВЄА-018174 від 24.06.2011 р. на суму 337,92 грн., № ВЄА-018534 від 30.06.2011 р. на суму 8364,30 грн., № ВЄА-017251 від 17.06.2011 р. на суму 2354,82 грн. поставлено відповідачу товар на загальну суму 48 235,52 грн.

У видаткових накладних № ХАП-014096 від 16.06.2011 р. на суму 9561,37 грн., № ХАП-014095 від 16.06.2011 р. на суму 9 696,23 грн., № ХАП-015156 від 24.06.2011 р. на суму 8492,16 грн., № ХАП-015255 від 25.06.2011 р. на суму 9428,72 грн. в графі «Договір»вказано Договір № 1367 від 02.09.2010 р.

При цьому, у видаткових накладних № ВЄА-018174 від 24.06.2011 р. на суму 337,92 грн., № ВЄА-018534 від 30.06.2011 р. на суму 8364,30 грн., № ВЄА-017251 від 17.06.2011 р. на суму 2354,82 грн. в графі «Договір»вказано Договір № 1267 від 07.02.2011 р., що у відповідності до письмових пояснень позивача сталося, в звязку з халатністю працівників та допущеними ними помилками, внаслідок чого вірним Договором, за яким по вказаним накладним відповідачу позивачем поставлявся товар, є Договір № 1367 від 02.09.2010 р. Відповідачем доказів на спростування зазначеного суду не надано.

Всі вказані спірні видаткові накладні підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Крім того, поставка підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та генеральною довіреністю відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Проте, відповідач, в порушення покладеного на нього Договором та чинним законодавством України обовязку по сплаті поставленого товару не виконав.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобовязання з оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою Договір поставки продукції № 04110/1367 від 02.09.2010 р. є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, продавець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 48 235,52 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 48 235,52 грн. заборгованості за поставлений товар.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 5.3 Договору просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»1153,20 грн. пені.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобовязаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені, внаслідок чого встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»завищено суму пені, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»на користь позивача підлягає стягненню 1152,20 грн. пені.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»(02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, б. 5; ідентифікаційний код 36824654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 21; ідентифікаційний код 36800559) 48235 (сорок вісім тисяч двісті тридцять пять) грн. 52 коп. основного боргу, 1152 (одну тисячу сто пятдесят дві) грн. 20 коп. пені, 493 (чотириста девяносто три) грн. 87 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 16.12.2011 р.