Рішення № 19996544, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/34306.12.11 За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехінформ»

про стягнення 2324859,23 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 14/20-171-111 від 29.09.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехінформ” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості 2324859,23 грн. за Договором № 10-04-807 від 10.06.04., а саме: сума основного боргу 1544118,55 грн., пеня 160793,53 грн., індексація від суми боргу 489220, 42 грн., 3% річних від суми богу 130726,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором № 10-04-807 від 10.06.04., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.11. порушено провадження у справі № 30/343; розгляд справи призначено на 17.11.11. о 12-30.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.11. про порушення провадження у справі № 30/343 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.11. розгляд справи № 30/343 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 06.12.11. о 11-10.

В судовому засіданні 06.12.11. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.11. у справі № 30/343 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/343.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.04. між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (правонаступником якого є позивач) (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротехінформ” (Лізингоодержувач) укладено Договір № 10-04-807 фл (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.) Лізингодавець передає Лзингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору «Кількість, ціна і вартість предмета лізингу», за 3умови сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.

Згідно п. 3.5.2 Договору, Лізингоодержувач зобовязався своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з Лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі, відповідно до умов Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що з моменту одержання предмета лізингу, за користування останнім Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7 % невідшкодованої вартості.

Позивач вказує на те, що згідно п. 4.1 Договору та додатку № 2 (Графік сплати лізингових платежів), відповідач за період користування технікою з 23.06.07. по 01.06.09. зобовязаний був сплатити на користь позивача 1544118,55 грн.

Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».

Позивач вказує на те, що свої зобовязання виконав належним чином та передав відповідачу згідно акту прийому-передачі № 27 від 22.06.04. предмет лізингу комбайн зернозбиральний КЗС-11 з навіс. обл., вартістю 1191000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що лізингові платежі за період 23.06.07. по 01.06.09. взагалі не були сплачені відповідачем, в звязку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехінформ»перед Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»по сплаті лізингових платежів становить 1544118,55 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що Лізингоодержувач не виконав умов Договору в частині внесення лізингових платежів, та за період з 23.06.07. по 01.06.09. не сплатив на користь позивача грошових коштів в розмірі 1544118,55 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1544118,55 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.1 Договору просить суд стягнути з відповідача 160793,53 грн. - пені.

Згідно п. 7.1 Договору, сторонами погоджено, що за порушення строків оплати лізингових платежів, Лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 160793,53 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 130726,73 грн. 3 % річних та 489220,42 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 489220,42 грн. - збитків від інфляції та 130726,73 грн. 3 % річних, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехінформ»(02125, м. Київ, вул. Воскресенська, 7, код ЄДРПОУ 32306318) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) 1544118 (один мільйон пятсот сорок чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 55 коп. основного боргу, 160793 (сто шістдесят тисяч сімсот девяносто три) грн. 53 коп. пені, 489220 (чотириста вісімдесят девять тисяч двісті двадцять) грн. 42 коп. збитків від інфляції, 130726 (сто тридцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 73 коп. 3 % річних, 23 248 (двадцять три тисячі двісті сорок вісім) грн. 59 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 13.12.11.