Рішення № 19996507, 16.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/9116.12.11

За позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго”

До Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-11”

Простягнення 230134,97 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1. представник за довіреністю від 22.04.2011 р.

від відповідача не зявився 16.12.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Публічним акціонерним товариством “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго” (до зміни найменування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”) було заявлено до суду позов про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-11” 194878,97 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 01.02.2000 р. № 7560101, 28397,33 грн. інфляційної складової боргу та 6858,67 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/91 від 28.12.2009 р.

Ухвалою від 01.02.2010 р. провадження у справі було зупинено до вирішення Апеляційним судом міста Києва справи № 2а-57/09 та набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.12.2009 р. в адміністративній справі № 2а-57/09 або ж її скасування в установленому законодавством порядку, а також до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва адміністративної справи № 2а-3475/09 та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

09.11.2011 р. провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача, який подав суду докази усунення обставин, що зумовили його зупинення, про що було винесено відповідну ухвалу суду, розгляд справи по суті спору призначено на 18.11.2011 р.

18.11.2011 р. та 02.12.2011 р. в судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України для отримання від відповідача, представник якого заперечував проти суми заборгованості за 2009 рік, доказів належної оплати за договором.

Ухвалою від 02.12.2011 р. у справі № 46/91 було продовження строк вирішення спору.

У судове засідання, призначене на 16.12.2011 р., відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, докази, витребувані ухвалою від 09.11.2011 р. не подав. Зважаючи на те, що відповідач був обізнаний з датою, часом і місцем проведення судового засідання, призначеного на 16.12.2011 р. (розписка уповноваженого представника в матеріалах справи) та мав достатньо часу для належної підготовки до судового засідання, суд вважає за можливе завершити розгляд спору по суті в даному засіданні за відсутності представника відповідача.

Представник позивача надав довідку про надходження коштів за теплову енергію від відповідача за період з грудня 2009 року по жовтень 2011 року, підтвердив факт часткового погашення відповідачем боргу в сумі 93000,00 грн., підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в врахуванням часткового погашення боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2000 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 7560101, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобовязався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення та п. 1, 12 додатку № 2 до договору № 7560101 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору відповідач зобовязаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, один оформлений примірник якого має бути повернуто постачальнику теплової енергії.

У п. 10 додатку № 2 до договору встановлено обовязок відповідача щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

За твердженнями позивача, у період з 01.10.2008 р. по 01.12.2009 р. відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 614783,96 грн., тоді як оплачено ним було лише 405741,87 грн. станом на час звернення до суду у грудні 2009 році. У звязку з частковим погашенням боргу з оплати вартості теплової енергії за спірний період вже після звернення позивача до суду з указаним позовом, борг відповідача станом на час розгляду справи склав 101878,97 грн.

Зазначені твердження позивача про обсяги постачання знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за спірний період, розрахунок ціни позову, довідки про надходження коштів.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судових засіданнях, що відбулися 18.11.2011 р. та 02.12.2011 р., представник відповідача усно не погоджувався з нарахуванням заборгованості за 2009 рік. Разом з тим, станом на 16.12.20111 р. зустрічного розрахунку заявлених до стягнення сум без поважних причин суду не подав, а також не надав доказів належного виконання зобовязань за договором за спірний період.

З поданих позивачем довідок про надходження коштів за спожиту теплову енергію від Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-11” та розрахунку ціни позову судом встановлено, що відповідач частково погасив суму боргу, що обліковувалася за ним у спірному періоді, а саме: 24.12.2009 р. на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 15000,00 грн., 28.01.2010 р. в сумі 28000,00 грн., 15.02.2010 р. в сумі 25000,00 грн. та 29.03.2011 р. в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що станом на час вирішення спору основний борг в розмірі 93000,00 грн. відповідачем погашено, предмет спору між сторонами щодо стягнення указаної частини основного боргу відсутній, а тому провадження у справі підлягає припиненню на суму 93000,00 грн., тоді як решта заявлених вимог у розмірі 101878,97 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім залишку суми боргу представник позивача також просив суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 28397,33 грн. інфляційної складової боргу за весь час прострочення Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-11” та 6858,67 грн. 3 % річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а поданий позивачем розрахунок вищевказаних сум таким, що проведений правильно.

На підставі викладеного, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Оскільки факт погашення відповідачем суми основного боргу мав місце після звернення позивача до суду з указаним позовом, понесені ним судові витрати покладаються на відповідача за вирахуванням суми 15000,00 грн. основного боргу, сплата якої мала місце 24.12.2009 р., тобто до порушення провадження у справі № 46/91

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення 93000,00 грн. основного борну.

2.В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Локомотив-11” (02068, м. Київ, вул. С. Олійника, 15, 17, 19, ідентифікаційний код 22883336) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 101 878 (сто одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. боргу, 28397 (двадцять вісім тисяч триста девяносто сім) грн. 33 коп. інфляційної складової боргу, 6858 (шість тисяч вісімсот пятдесят вісім) грн. 67 коп. 3 % річних, 2151 (дві тисячі сто пятдесят одну) грн. 35 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 19.12.2011 р.