Рішення № 19996432, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/8812.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго”

До Обєднання власників квартир “Домовласник”

Простягнення 91289,20 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністю від 31.12.2009 р.

від відповідача Волохович О.С. директор 12.12.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Публічним акціонерним товариством “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго” (до зміни найменування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”) було заявлено до суду позов про стягнення з Обєднання власників квартир “Домовласник” 67523,28 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 10.01.2000 р. № 330411, 14157,38 грн. інфляційної складової боргу та 2877,74 грн. 3 % річних та 6730,80 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/88 від 28.12.2009 р.

Ухвалою від 01.02.2010 р. провадження у справі було зупинено до вирішення Апеляційним судом міста Києва справи № 2а-57/09 та набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.12.2009 р. в адміністративній справі № 2а-57/09 або ж її скасування в установленому законодавством порядку, а також до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва адміністративної справи № 2а-3475/09 та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

15.11.2011 р. провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача, який подав суду докази усунення обставин, що зумовили його зупинення, про що було винесено відповідну ухвалу суду, розгляд справи по суті спору призначено на 25.11.2011 р.

Ухвалою від 25.11.2011 р. розгляд справи було відкладено на 02.12.2011 р. зважаючи на неповне виконання сторонами вимог ухвали від 15.11.2011 р.

02.12.2011 р. в судовому засіданні за клопотанням відповідача було оголошено перерву до 12.12.2011 р., а також винесено ухвалу про продовження строків вирішення спору.

12.12.2011 р. під час розгляду спору по суті представник позивача підтвердив факт відсутності у відповідача станом на час розгляду справи заборгованості з оплати вартості теплової енергії, поставленої у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. через її оплату та підтримав заявлені вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Представник відповідача також посилався на відсутність заборгованості за договором за спірний період та клопотав перед судом про зменшення розміру пені та просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат через відсутність у Обєднання власників квартир “Домовласник” коштів для їх оплати.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2000 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 330411, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобовязався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення і вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення та п. 1, 3 додатку № 3 до договору № 330411 облік споживання теплової енергії проводиться за приладам обліку за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору відповідач зобовязаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту табуляграму фактичного споживання за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, один оформлений примірник якого має бути повернуто постачальнику теплової енергії, а також платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У п. 3 додатку № 4 до договору встановлено обовязок відповідача не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату за спожиту теплову енергію.

За твердженнями позивача, у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 109515,33 грн., тоді як оплачено ним було лише 41992,05 грн. станом на час звернення до суду у 2009 році. У звязку з частковим погашенням боргу з оплати вартості теплової енергії за спірний період вже після порушення провадження у справі № 46/88, основний борг відповідача станом на грудень 2009 року склав 67523,28 грн.

Зазначені твердження позивача про обсяги постачання знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за спірний період, розрахунок ціни позову, довідка про надходження коштів, двосторонній акт звірки розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, облік теплової енергії, яка постачалася відповідачеві у спірний період, а також розрахунок її вартості проводився розрахунковим способом, оскільки, згідно з поясненнями представника відповідача, встановлений прилад обліку вийшов з ладу. Вказаний спосіб обліку теплової енергії є таким, що не порушує умов договору, оскільки не суперечить п. 1.4 та п. 4 додатку № 1 до нього.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З поданого до суду двостороннього акту звірки розрахунків, проведеної на виконання вимог ухвали від 15.11.2011 р., судом встановлено, що відповідач погасив суму боргу, що обліковувалася за ним у спірному періоді, сплативши її у березні 2010 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що станом на час вирішення спору основний борг відповідачем погашено, предмет спору між сторонами щодо стягнення 67523,28 грн. відсутній, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14157,38 грн. інфляційної складової боргу за весь час прострочення Обєднання власників квартир “Домовласник”, 2877,74 грн. 3 % річних та 14157,38 грн. пені.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору від 10.01.2000 р. сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організації нараховує споживачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а поданий позивачем розрахунок вищевказаних сум таким, що проведений правильно.

Разом з тим, при вирішенні спору в частині стягнення з відповідача пені за час прострочення, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати до спірних правовідносин сторін норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Тому, враховуючи відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обовязку з оплати спожитої теплової енергії, а також зважаючи на пояснення відповідача щодо скрутного фінансового становища Обєднання власників квартир “Домовласник”, незначну чисельність власників квартир, що входять до обєднання, відсутність коштів на його рахунку, подані письмові докази та ступінь виконання зобовязань за договором, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 2 000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у звязку зі зменшенням суми пені за ініціативою суду. При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача проти позову, що мотивовані відсутністю коштів для оплати пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України з підстав того, що вказані відповідачем обставини не є обставинами, з якими законодавство повязує підстави звільнення від виконання зобовязань.

Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Оскільки факт погашення відповідачем суми основного боргу мав місце після звернення позивача до суду з указаним позовом, понесені ним судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення 67523,28 грн. основного борну.

2.В іншій частині вимог позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Обєднання власників квартир “Домовласник” (04050, м. Київ, вул. В. Дончука, 7, ідентифікаційний код 21710378) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 2 000 (дві тисячі) грн. пені, 14157 (чотирнадцять тисяч сто пятдесят сім) грн. 38 коп. інфляційної складової боргу, 2877 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 38 коп. 3 % річних, 912 (девятсот дванадцять) грн. 89 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 16.12.2011 р.