Рішення № 19996320, 15.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

< УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

15 грудня 2011 р. 3570/11

Справа № 5010/2400/2011-17/142

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді < Довідник >, судді Неверовська Л. М. , судді < суддя учасник колегії > , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Масар-Агро", вул. І. Богуна, 1, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48260;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус", вул. Січових Стрільців, 23 офіс 602, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 12575 грн. 02 коп., в т.ч. 12285 грн. 33 коп. борг, 289 грн. 69 коп. пеня;

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились, < документ серія № дата >

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Приватним підприємством "Масар-Агро" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" про стягнення 12575 грн. 02 коп., в т.ч. 12285 грн. 33 коп. борг, 289 грн. 69 коп. пеня.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив суду клопотання (вх. № 10709/2011-свх від 15.12.11) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

28.09.10 між Приватним підприємством "Масар-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" укладено договір поставки продукції № 10-351.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу товар згідно заявки, а відповідач бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент, кількість, ціна та терміни поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо.

Пунктом 2.2. договору, передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення готівки в касу позивача. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування 14 календарних днів з моменту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.04.09 по 22.09.11 позивач здійснював поставку товару відповідачу згідно умов договору, однак, відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі розрахунків не проводив, внаслідок чого станом на 22.09.11 борг становить 12285 грн. 33 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подані.

Станом на 31.01.11 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг становив 8039 грн. 37 коп. З огляду на те, що між сторонами продовжували існувати правовідносин з приводу поставки товару згідно договору, а відповідач прийняті за ним зобов'язання належним чином не виконував, борг відповідач станом на 22.09.11 становить 12285 грн. 33 коп.

27.09.11 позивач звертався до відповідача з листом-вимогою про сплату суми боргу. Однак, вимога залишена без відповіді та задоволення.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 12285 грн. 33 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 5.1. договору, сторони передбачили, що у разі прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору, за прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 289 грн. 69 коп. пені.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 289 грн. 69 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 12285 грн. 33 коп. основного боргу, 289 грн. 69 коп. пені.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 625, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 260, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Масар-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" про стягнення 12575 грн. 02 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус", вул. Січових Стрільців, 23 офіс 602, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 36497589) на користь Приватного підприємства "Масар-Агро", вул. І. Богуна, 1, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48260 (ідентифікаційний код 00907220) 12285 грн. 33 коп. (дванадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень, тридцять три копійки) - основного боргу, 289 грн. 69 коп. (двісті вісімдесят дев'ять гривень, шістдесят дев'ять копійок) - пені, 1411 грн. 50 коп. (одну тисячу чотириста одинадцять гривень, п'ятдесят копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя < Довідник >

Суддя Неверовська Л. М.

Суддя < суддя учасник колегії >

Повне рішення складено 20.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Озарко Л. Р. 20.12.11