Рішення № 19996271, 15.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.11 Справа № 30/5009/7151/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпрокераміка” (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. К. Маркса, 519)

до Фізичної особо-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 41088,60 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1/88 від 26.01.2011р.;

від відповідача: не зявився;

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпрокераміка” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 41088,60 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 05.03.2009р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 1, 2, 525, 526, 530, 655 ЦК України, ст.ст. 1-4, 175, 193, 216, 230-232 ГПК України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору ТОВ “Дніпрокераміка” було поставлено відповідачу продукцію на суму 41088,60грн. При цьому відзначає, що згідно з видатковою накладною № 216 від 16.03.2010р. останнім було отримано товар в повному обсязі, претензій щодо кількості та якості не надходило. Стверджує, що зобовязання по оплаті товару відповідачем не виконано, станом на 27.10.2011р. (на момент подання позову) заборгованість по договору складає 41088,60 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/7151/11, розгляд справи призначено на 15.12.2011р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, надав суду для огляду всі витребувані ухвалою суду оригінали документів. Пояснив, що на виконання спірного договору було поставлено товар на загальну суму 41088,60 грн., інших поставок за договором не здійснювалось.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, витребувані судом документи не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 03.11.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 15.12.2011 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 07.11.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і за місяць до дати слухання. Відповідачу кореспонденція направлена на адресу, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1 (ця ж адреса вказана самим відповідачем у договорі купівлі-продажу № 42/09 від 05.03.2009р.).

Спеціальним Витягом з ЄДРПОУ (№ 12500914) підтверджується місцезнаходження фізичної особо-підприємця ОСОБА_1 саме за вказаною у позові адресою: АДРЕСА_1.

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002р., якщо підприємством поштового звязку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. В даному випадку відправлена господарським судом Запорізької області ухвала на адресу відповідача у звязку із незнаходженням адресата до господарського суду не поверталася.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.12.2011р. справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпрокераміка” (Продавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобовязався продати (поставити) товар в обумовлені строки у власність Покупцеві, а Покупець прийняти товар (товари) та сплатити за нього вказану грошову суму (п. 1.1 Договору). Предметом договору є визначений родовими ознаками товар з найменуванням, зазначеним у накладних, підписаних Продавцем і Покупцем і які є невідємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

За змістом п. 2.3 Договору датою постачання вважається дата передачі товару в розпорядження Покупця (відвантаження).

За умовами п. 3.2 розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок Продавця, можливе відстрочення платежу на 30 календарних днів за угодою сторін.

За визначенням п. 9.1 Договору, підписаний договір набирає чинності з дати підписання, а саме з 05.03.2009р. і діє до 31.12.2009р. У випадку, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії даного Договору не заявить про його припинення чи зміну умов Договору, він вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах, які були передбачені Договором.

Як свідчать матеріали справи, дію спірного договору відповідно до п. 9.1 Договору не припинено, а отже він є чинним.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору відповідно до видаткової накладної №216 від 16.03.2010р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 41088,60 грн., яка була прийнята відповідачем на підставі довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей №3 від 16.03.2010р. без зауважень. За твердженням позивача, відповідач за поставлену йому продукцію не розрахувався та станом на 27.10.2011р. суму боргу не сплачено.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обовязком відповідача прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Із змісту умов спірного договору не вбачається протягом якого строку (терміну) покупець зобовязаний здійснити оплату за поставлений товар покупцю.

Отже, якщо такі строки сторонами в договорі не визначені, то до спірних правовідносин застосовуються норми ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якими, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.03.11р. позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом претензію за вих. № 1/457, якою просить ФОП ОСОБА_1 в добровільному порядку перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ “Дніпрокераміка” суму боргу за поставлений товар в розмірі 41088,60 грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, направлену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобовязань не виконав, оплату за прийнятий товар у семиденний строк від дня предявлення претензії не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 41088,60 грн.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 41088,60 грн. за поставлений товар на підставі договору купівлі - продажу від 05.03.2009р. доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпрокераміка” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпрокераміка” (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. К. Маркса, 519; р/р № 260041430 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 25480544) 41088 грн. (сорок одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 60 коп., 410 (чотириста десять) грн. 88 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Повне рішення складено та підписано 20.12.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

20.12.2011