Рішення № 19996077, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 10/56

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий суддя - Е.В. Сгара, судді М.О. Лейба, Г.Є. Курило

при секретарі судового засідання О.В.Журило,

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Етна” м. Маріуполь

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь,

Про стягнення 153202,85 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю „Етна” м. Маріуполь з позовом до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення 98345,90 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на банківські виписки; договір купівлі-продажу товарів №2 від 10.06.2008р.; видаткову накладну №РН-0000001 від 07.07.2008р.; лист №218 від 10.07.2008р.

Позивач посилається на те, що даний спір виник внаслідок помилкового перерахування ним грошових коштів на користь відповідача та ненадання відповідачем послуг з встановлення павільйону у відповідності до умов договору купівлі-продажу товарів №2 від 10.06.2008р., укладеного між сторонами; стверджує, що прізвище, поставлене відповідачем на вказаному договорі і є підписом цього договору з боку останнього. Повідомив, що стара печатка ТОВ „Етна” була знищена 19.09.2008р., а дозвіл на виготовлення нової печатки було видано 17.09.2008р.

Заявою від 09.06.2010р., поданою в порядку ст.22 ГПК України, позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 118665, 71 грн., інфляційні в сумі 27551, 89 грн., 3% річних 6985, 25 грн.

В заяві від 06.09.2010р. позивач повідомив про здійснення по тексту позову описки в частині визначення про повернення відповідачем 41500,00 грн., Зазначив, що відповідач також не повертав суму боргу 81765, 71 грн. та кошти за невиконані роботи з установки торгівельного павільйону 36900,00 грн.

В заяві від 01.04.2011р., поданій в порядку ст.ст.66, 67 ГПК України, позивач просив накласти арешт на кошти відповідача, зупинити виконання рішення №1/38 від 13.12.2010р. та накласти арешт на майно відповідача.

Відповідач в письмових та усних поясненнях проти позову заперечив, зазначив, що ОСОБА_1 договір купівлі-продажу №2 від 10.06.2008р. не підписувала; стосовно наявності у справі рахунку із зазначенням окремої суми за павільйон та окремої суми за установку такого павільйону, зауважив, що такого рахунку відповідач позивачу не виставляв та відповідний рахунок не підписував; надав для приєднання у матеріали справи додаткові документи, у тому числі рахунок - фактуру №СФ-14 від 07.07.2008р. на суму 84700 грн. за укомплектований збірно-розбірний торгівельний павільйон, наполягає на тому, що саме цей рахунок був виставлений позивачу по справі та сплачений останнім. Додатково повідомив про те, що позивач на різних документах в один і той же розрахунковий період ставить різні печатки (червень-липень 2008р.).

Стосовно помилково перерахованих коштів позивачем, відповідач зазначив, що ці кошти були ним отримані за оренду приміщення.

Стосовно того, що на платіжних документах міститься підписа ОСОБА_1 у вигляді напису її прізвища, відповідач пояснив, що така форма підпису ставиться зазвичай ним лише на платіжних документах, проте така форма підпису не є обовязковою та не ставилась нею на спірному договорі купівлі-продажу, надав рахунок на сплату відповідачем 84700,00 грн., стверджує, що відповідачу було виставлено лише цей рахунок.

12.12.2011р. господарським судом отримано телеграму відповідача про відкладення розгляду спору у звязку з тим, що представник СПД ОСОБА_1 захворів. Зазначене клопотання господарським судом залишено без задоволення з огляду на тривалий час розгляду спору, достатність в матеріалах справи документів для повного та всебічного розгляду спору, той факт, що у відповідача було достатньо часу (позов подано до суду 25.02.2010р.) для представлення суду всіх необхідних документів в порядку ст.33 ГПК України, а також з огляду на те, що суду не представлено доказів знаходження представника відповідача на лікарняному. Крім того, господарський суд звертає увагу сторін на той факт, що у разі неможливості зявлення певного представника, вони не позбавлені права направити в судове засідання іншого представника для захисту своїх прав.

За клопотаннями сторін у справу залучені додаткові документи.

В судове засідання в порядку ст.30 ГПК України, ухвалою суду від 25.10.2010р., були викликані представники ПАТ АК "ПІБ", які пояснили, що ніяких вимог або листів від ТОВ "Етна" з проханням вручити будь-які документи відповідачу Іллічівське головне відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Маріуполі не отримували; зауважили, що на відповідному листі, який доданий позивачем для залучення у справу, штампу банківської установи не міститься; зазначили, що приймання будь-яких документів банківською установою підтверджується відповідним штампом на документах осіб, що такі документи надають.

В судове засідання в порядку ст.30 ГПК України, ухвалою суду від 25.10.2010р., були викликані представники ЗАТ „Деметра”. В судових засіданнях та письмових поясненнях представник позивача повідомив, що ОСОБА_3 є й одночасно представником ЗАТ „Деметра”, а всі необхідні документи вже були надані суду.

Ухвалою суду від 08.11.2010р. призначалась судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинялось в порядку ст.79 ГПК України.

Згідно отриманого висновку експерта, рукописний запис „ОСОБА_1” в договорі купівлі-продажу товарів №2 від 10.06.2008р., підпис в графі „відвантажив (ла)” на видатковій накладній №РН-0000001 від 07.07.2008р., підпис в графі „виписав (ла)” на рахунку-фактурі №СФ-0000014 від 07.07.2008р. виконані пишучими пристроями кульковими ручками. Підпис від імені ОСОБА_1, розташований на 2 аркуші в договорі купівлі-продажу товарів №2 від 10.06.2008р. в графі „ЧП ОСОБА_1” виконано ОСОБА_1 Проте, встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1, розташований на видатковій накладній №РН-0000001 від 07.07.2008р. в рядку „відвантажив (ла)” ОСОБА_1 чи іншою особою встановити не має можливості. Підпис від імені ОСОБА_1 на рахунку-фактурі № СФ-0000014 від 07.07.2008р. виконано ймовірно ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 28.11.2011р. провадження у справі поновлено.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. призначено колегіальний розгляд спору у складі: голосуючий судді Е.В.Сгара, судді М.О.Лейба, Г.Є.Курило.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

10.06.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товарів №2 (далі по тексту Договір).

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважною особою та діє до 10.12.2008р. включно. Строк дії Договору щорічно продовжується у відповідності з п.2.3. У разі відсутності до дати спливу чергового строку дії Договору офіційного письмового повідомлення, направленого заказною кореспонденцією від будь-якої із сторін, про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього Договору вважається продовженим на 11 місяців наступного року включно, проте не довше ніж до 31.12.2009р. (п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору).

Відповідач проти факту укладення зазначеного Договору заперечив, посилаючись на той факт, що ОСОБА_1 договір купівлі-продажу №2 від 10.06.2008р. не підписувала.

Заперечення відповідачу судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що в місті для підпису на договорі міститься напис „Мизрахина”.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи, рукописний запис „ОСОБА_1” в договорі купівлі-продажу товарів №2 від 10.06.2008р. виконано пишучим пристроєм кульковою ручкою. Підпис від імені ОСОБА_1, розташований на 2 аркуші в договорі купівлі-продажу товарів №2 від 10.06.2008р. в графі „ЧП ОСОБА_1” виконано ОСОБА_1

Посилання відповідача на те, що напис своєї фамілії фактично не є підписом на Договорі та цей напис відрізняється від підпису самої ОСОБА_1 судом також до уваги не приймаються з огляду на те, що аналогічний підпис зазначена особа ставить й на платіжних документах, що також підтверджено в письмових поясненнях відповідача від 25.10.2010р.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу №2 від 10.06.2008р. підписаний обома сторонами без жодних зауважень і іншого відповідачем не доведено.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що продавець (відповідач) зобовязується протягом дії цього Договору передати покупцю збірно-розбірний павільйон 50 кв.м., який складається з комплектуючих матеріалів за ціною 47800,00 грн. з установкою на земельній ділянці покупця (позивача). Вартість установки 36900,00 грн. загальна вартість торгівельного павільйону складає 84700,00 грн., а покупець зобовязаний прийняти та оплатити вказаний товар на умовах цього Договору.

Згідно п.3.1, установка здійснюється продавцем згідно ф-2 не пізніше 30 календарних днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав, після отримання павільйону сплатив на користь відповідача 84700,00 грн. (всю вартість як за павільйон, так і за його зборку), що підтверджено матеріалами справи, в тому числі платіжним дорученням №158 від 8.07.2008р.

Факт передачі павільйону позивачу та факт отримання вказаних коштів відповідачем не спростовано.

При цьому, відповідач зазначив, що отримані ним кошти були сплачені позивачем на підставі рахунку - фактури №СФ-14 від 07.07.2008р. на суму 84700,00 грн. за укомплектований збірно-розбірний торгівельний павільйон (без зазначення сум за зборку такого павільйону), наполягає на тому, що саме цей рахунок був виставлений позивачу по справі та сплачений останнім. Зазначений рахунок було досліджено господарським судом та приєднано до матеріалів справи.

З наявних у справі документів не вбачається коли, яким саме чином такий рахунок було передано відповідачем позивачу, тобто відсутні докази вручення такого рахунку. Крім того, у вказаному рахунку в графі „замовлення” вказано „без замовлення (договору)”, тоді як поставка павільйону відбулась у виконання умов Договору і іншого відповідачем не доведено.

Крім того, умовами Договору передбачений обовязок відповідача по справі здійснити зборку павільйону (п.1.1 Договору).

За статтею 629 Цивільного кодексу України, Договір є обовязковим для виконання.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що відповідач свої зобовязання за Договором належним чином не виконав, зборку вказаного вище павільйону не здійснив, кошти в розмірі 36900,00 грн. отримані за зборку павільйону позивачу не повернув і іншого відповідачем не доведено.

Крім того, позивач зазначив, що за платіжними дорученнями №49 від 30.05.2008р., №54 від 22.05.2008р., №51 від 21.05.2008р. ТОВ „Етна” помилково перерахувало кошти в загальній сумі 81765, 71 грн. на рахунок відповідача, тоді як призначенням платежу цих коштів є орендна плата, а дані грошові кошти призначались ЗАТ „Деметра”. Факт перерахування коштів у вказаній сумі підтверджено матеріалами справи, в тому числі відповідними банківськими виписками.

В судовому засіданні представник ЗАТ „Дематра”, який був викликаний в порядку ст.30 ГПК України, підтвердив наявність між ним та позивачем по справі договірних відносин за Договором оренди №54 від 01.03.2008р., оригінал якого приєднано до матеріалів справи. Сторонами у вказаному договорі №54 від 01.03.2008р. визначено ТОВ „Етна” та ЗАТ „Деметра”.

Посилання відповідача на наявність укладеного між ТОВ „Етна” та СПД ОСОБА_1 Договору оренди та інші заперечення з приводу правомірного отримання вищевказаних коштів від позивача є безпідставними та недоведеними належними доказами в порядку ст.33 ГПК України, у звязку з чим судом до уваги не приймаються.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави на отримання коштів з орендної плати від ТОВ „Етна”, а також, що позивач довів належними доказами факт помилкового перерахування коштів в сумі 81765, 71 грн. на рахунок відповідача за орендну плату.

На підставі наведеного, позивач звертався до відповідача з вимогою №218 від 10.07.2008р. про повернення суми 36900,00 грн. по Договору та помилково перерахованих сум за вищевказаними платіжними дорученнями в загальному розмірі 81765, 71 грн. Даний факт відповідачем по справі не спростовано.

Позивач також надав суду вимогу №15 від 30.05.2008р. адресовану відповідачу про повернення помилково перерахованих сум в загальному розмірі 81765, 71 грн. Разом з цим, у справі відсутні докази вручення вказаної вимоги відповідачу. Посилання позивача на отримання ОСОБА_2 вимоги для передачі її ОСОБА_1 на підставі доручення б/н від 01.03.2008р. є безпідставним, оскільки за таким дорученням ОСОБА_2 надається право лише на отримання банківських виписок.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на неотримання вищевказаних коштів від відповідача, позивач звернувся до суду та просить стягнути безпідставно отримані кошти в загальній сумі 118665, 71 грн.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Із зазначених вище приписів вбачається, що цивільним законодавством передбачено повернення майна (коштів тощо) тільки за умови, якщо воно було неправомірно (безпідставно) набуте.

Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача (відповідача) майна або потерпілого (позивача), так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути і правомірною коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони.

При цьому, під час вирішення питання щодо повернення безпідставно набутого майна, необхідно встановити факт набуття такого майна особою (в даному випадку відповідачем по справі) та факт належності такого майна іншій особі (позивачу).

Зобов'язання із набуття або збереження майна (у тому числі коштів) без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

1) Наявність (доведеність) факту набуття або збереження майна.

2) Наявність факту (доведеність) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

3) Наявність (доведеність) факту відсутності правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

До відсутності правової підстави зазначена стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Враховуючи вищенаведене, встановлений господарським судом факт безпідставного отримання відповідачем по справі майна (коштів в загальній сумі 118665, 71 грн., з яких 36900,00 грн. кошти за зборку павільйону, яка виконана відповідачем не була та 81765, 71 грн. помилково перераховані кошти), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 118665, 71 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 27551, 89 грн. та 3% річних в сумі 6985, 25 грн. Вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на нижчевикладене.

Положеннями глави 83 Цивільного кодексу України врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), тобто,позадоговірнізобовязання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

В свою чергу, за змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти. При цьому, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Виходячи з правової природи зобовязань з повернення безпідставно набутого майна (коштів), їх виникнення повязується законом з фактом безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), який, у випадку заперечення проти такого факту набувачем встановлюється судовим рішенням.

Таким чином, зобовязання в частині повернення безпідставно набутого майна (коштів тощо), врегульовані главою 83 Цивільного кодексу України, виникають саме на підставі рішення суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведеної законодавчої норми дозволяє суду дійти висновку, що настання обовязку із сплати трьох відсотків річних та витрат від інфляції можливо лише за одночасної наявності двох умов: існування грошового зобовязання та його прострочення.

Незважаючи на грошовий характер зобовязання з повернення безпідставно отриманих коштів, встановленого ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, на підставі судового рішення про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів, відсутність у положеннях діючого цивільного законодавства України чітких строків повернення безпідставно одержаних грошових коштів кредитору, суд дійшов висновку, що зобовязання які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили.

Крім цього, слід зазначити, що положеннями глави 83 Цивільного кодексу України передбачений виключний перелік правових наслідків щодо спірних зобовязань, врегульованих даною главою, при цьому, її приписами не передбачена можливість застосування до відповідних правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В ході розгляду спору позивач заявляв клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, зупинення виконання рішення №1/38 від 13.12.2010р. та накладення арешту на майно відповідача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно приписів, статті 66 ГПК України, підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

З огляду на вищенаведені приписи, підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтями 43, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач просить накласти арешт на рахунки відповідача тоді як всупереч вищевказаних приписів, доказів того, що не вчинення судом зазначених дій може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі №10/56 не надав.

У звязку з викладеним, клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача та накладення арешту на майно відповідача залишено судом без задоволення.

Стосовно вимоги позивача в заяві про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення №1/38 від 13.12.2010р., таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб захисту порушеного права та забезпечення позову чинним законодавством не передбачений.

Судові витрати, в тому числі витрати по сплаті вартості за проведення судової експертизи, розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 30, 33, 34, 38, 43, 44, 48, 49, 66, 67, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Етна” м. Маріуполь до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь, про стягнення 153202,85 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЗКПО НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Етна” (87538, Донецька обл.., м.Маріуполь, вул.Боткіна, 15, ЗКПО 24311391) 118665, 71 грн., 1048, 17 грн. за сплачену судову експертизу (висновок №2506/02 від 12.09.2011р.), 1186, 66 грн. державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 182,80 грн.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЗКПО НОМЕР_1) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83102, м.Донецьк, вул.Дубравна, 1-б, ЗКПО 02883147, р/р 31254272210005 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, Інд.податк.номер. 028831405665) вартість судової експертизи (рахунок №1751 від 26.11.2010р., висновок №6508/03 від 20.01.2011р.) в сумі 1197, 91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Етна” (87538, Донецька обл.., м.Маріуполь, вул.Боткіна, 15, ЗКПО 24311391) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83102, м.Донецьк, вул.Дубравна, 1-б, ЗКПО 02883147, р/р 31254272210005 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, інд.податк.номер. 028831405665) вартість судової експертизи (рахунок №1751 від 26.11.2010р., висновок №6508/03 від 20.01.2011р.) в сумі 348, 65 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 19.12.2011р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Лейба М.О.

< Текст >