Рішення № 19996074, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 25/47

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Г.Є. Курило, М.О.Лейби

при секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області

До відповідача: Публічного акціонерного товариства „Донецький міський молочний завод № 2”, м. Донецьк

Про: стягнення 26931 грн. 75 коп.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.;

від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 30.11.2011р. оголошувалась перерва до 13.12.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.03.2011р. у задоволенні позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. №25/47 рішення господарського суду Донецької області від 29.03.2011р. 25/47 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2011р. №25/47 процесуальні документи попередніх інстанцій скасовано, а справа №25/47 направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області

У відповідності до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №05з-2006 від 10.07.2006р.; довідку №2109 від 30.07.2007р., вимогу в аптеку №554 від 30.11.2006р., №554 від 03.01.2007р., №554 від 12.01.2007р., реєстр вимог (накладних) по ЛПУ за період з 16.12.2006р. по 31.12.2006р., з 01.01.2007р. по 15.01.2007р.; договір №м/2-07/ню від лютого 2007р.; платіжні доручення №712 від 07.06.2007р., №735 від 11.06.2007р., №775 від 22.06.2007р., №841 від 09.07.2007р.; сводні відомості за травень 2007р., за червень 2007р.; постанову Донецького апеляційного господарського суду №25/98 від 25.08.2010р.; ухвалу Вищого адміністративного суду України б/н від 21.10.20010р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, стосовно строкку позовної давності зазначив, що строк позовної давності сплив не з його вини, повідомив, що 24.08.2007р. було подано позов до господарського суду Донецької області, який не прийнято та повернуто ухвалою №4/15-62 від 31.08.2007р. 21.09.2007р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із спірними вимогами до відповідача, які постановою №2а-464/08 (2а-4333/07) від 14.01.2008р. були задоволені. Зазначену постанову було скасовано постановою апеляційної інстанції від 23.02.2010р., а ухвалою Вищого адміністративного суду України по такій справі від 21.10.2010р. зазначено, що такий спір не підвідомчий адміністративному суду. Ухвалу Вищого адміністративного суду України позивачем отримано 11.11.2010р., а строк позовної давності про стягнення вимог за період січень-червень 2007р. на момент подачі позову в рамках справи №25/47 вже сплив, але такий строк сплив під час касаційного провадження адміністративної справи за цими ж вимогами. Просить відновити строк позовної давності.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив про сплив строку позовної давності по даній справі та просить застосувати такий строк до спірних правовідносин. В ході розгляду спору по суті, відповідач підтвердив той факт, що ОСОБА_3 було нанесено травму з вини його водія, внаслідок чого ОСОБА_3 зазнав втрату професійної працездатності. Разом з цим, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки відповідачем безпосередньо позивачу ніяких витрат, ніякої шкоди завдано не було, вважає, що виплата спірної суми це лише обовязок позивача у відношенні до постраждалої особи.

Ухвалою суду від 08.11.2011р. здійснено заміну відповідача Акціонерного товариства закритого типу „Донецький міський молочний завод № 2”, м. Донецьк на його правонаступника Публічне акціонерне товариство „Донецький міський молочний завод № 2” (відомості про юридичну особу правонаступника: 83062, м.Донецьк, вул. Клінічна,8; пошт.адр: 83112, м.Донецьк, Ленінський проспект, 69, ЄДРПОУ 00445162).

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 301.11.2011р. призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Г.Є. Курило, М.О.Лейби.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

29.12.2006 року приблизно о 19год.15хв. на території Красноармійського району Донецької області, а саме: автодорозі Київ Луганськ Ізваріно відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мерседес-Бенц 1838Д, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить АТЗТ "Донецький міський молочний завод № 2", яким керував водій ОСОБА_4, та автомобіля ЗИЛ ММЗ-4502, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить філії ВАТ Облавтодор "Красноармійський автодор", яким керував водій ОСОБА_3, внаслідок чого останньому були завдані тілесні ушкодження середньої важкості.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля Мерседес-Бенц 1838Д, що встановлено вироком Красноармійського міського районного суду Донецької області по справі № 1-209/07 від 22.03.2007 року, згідно якого останній визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Згідно витягу з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 019871 від 13.04.2007 ОСОБА_3 в результаті завданих з вини водія ОСОБА_4 тілесних ушкоджень було встановлено 20% втрати професійної працездатності у звязку з травмою на виробництві.

Позивач, відповідно до норм Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. на підставі заяви потерпілого внаслідок ДТП - ОСОБА_3, здійснив страхові виплати за період з січня 2007р. по червень 2007р. на загальну суму 26391,75 грн., з яких 26094,81 грн. сума страхових виплат за січень 2007р. червень 2007р., 130,47 грн. вирати за касове обслуговування, 706,47 грн. витрати з оплати медикаментів на лікування потерпілого. Тобто, загальний розмір сплачених позивачем сум становить 26391, 75 грн.

Позивач вважає, що відповідач з урахуванням норм чинного Цивільного кодексу України та Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.2009 року (із змінами) в даному випадку є власником джерела підвищеної небезпеки, й повинен відшкодувати Відділенню виконавчої дирекції Фонду страхові виплати, винагороду банку та взаємозалік по лікарняним, які були проведені ОСОБА_3, що й стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати Відділення виконавчої дирекції Фонду, які виникли внаслідок здійснення останнім страхових виплат відповідно до Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р.

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі Основи).

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. визначено, що страховий ризик це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р., з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. є Відділення).

Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. потерпілий ОСОБА_3 є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ВАТ Облавтодор "Красноармійський автодор".

Статтею 46 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на відносини Відділення виконавчої дирекції Фонду та ПАТ "Донецький міський молочний завод №2" поширюються приписи цивільного законодавства (статті 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України) та знаходяться поза сферою дії Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999р., так само як і відносини відповідача з потерпілим ОСОБА_3, який не був працівником ПАТ "Донецький міський молочний завод №2".

Відповідно до части першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Оскільки Відділенням за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному звязку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообовязкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що підстави для звільнення винної особи від обов'язку з відшкодування завданої шкоди відсутні.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з цим, пунктом 6 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним періодом (періодом виплат заявлених до стягнення сум) є січень-червень 2007р. включно.

Позивач заявив клопотання про відновлення строку позовної давності, посилаючись на той факт, що цей строк ним пропущено через зміну практики у господарських та адміністративних судах. Так,

-24.08.2007р. Красноармійським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську було подано позов про стягнення спірної суми з відповідача до господарського суду Донецької області.

-31.08.2007р. ухвалою суду № 4/15-62 було відмовлено у прийнятті даного позову з посиланням, що цей спір підлягає розгляду в Донецькому окружному адміністративному суді.

-21.09.2007р. Красноармійським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську було подано позов про стягнення спірної суми з відповідача до Донецького окружного адміністративного суду.

-14.01.2008р. постановою Донецького окружного адміністративного суду № 2а-464/08-(2а-4333/07) позовні вимоги задоволено.

-23.02.2010р. постановою Донецького апеляційного адміністративного суду вищевказане рішення Донецького окружного адміністративного суду скасовано.

-21.10.2010р. ухвалою Вищого адміністративного суду України, яка отримана позивачем 11.11.2010р., скасовано вищевказані постанови Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду, оскільки даний спір підвідомчий господарським судам України.

-17.02.2011р. позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області.

Пунктом 5 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на вищевикладене, господарський суд визнає поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності та вважає, що порушене право позивача підлягає захисту в загальному порядку.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, керуючись ст.ст. 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області до Публічного акціонерного товариства „Донецький міський молочний завод № 2”, м. Донецьк про стягнення 26931 грн. 75 коп. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Донецький міський молочний завод № 2” (юр.адреса: 83062, м.Донецьк, вул. Клінічна,8; пошт.адр: 83112, м.Донецьк, Ленінський проспект, 69, ЄДРПОУ 00445162, р/р 26000959677068 у філії ПУМБ м.Донецьк, МФО 335537) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську (85300, Донецька обл.., м.Красноармійськ, пров. Мостовий, 30, ЄДРПОУ 25968458, р/р 37171400901060 в УДК в Донецькій області, МФО 834016) 26931 грн. 75 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Донецький міський молочний завод № 2” (юр.адреса: 83062, м.Донецьк, вул. Клінічна,8; пошт.адр: 83112, м.Донецьк, Ленінський проспект, 69, ЄДРПОУ 00445162, р/р 26000959677068 у філії ПУМБ м.Донецьк, МФО 335537) на користь Державного бюджету державне мито в сумі 269 грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 19.12.2011р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Курило Г.Є.

< Текст >