Рішення № 19995956, 02.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.11р.Справа № 40/5005/8857/2011

За позовом Прокурора м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі

позивача 1: Дніпропетровської міської ради в особі

позивача 2: Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тоніка", м.Дніпропетровськ

про стягнення 179452 грн. 33 коп.

Головуючий колегії Красота О.І.

Судді Ліпинський О.В.

Суховаров А.В.

Представники:

від прокурора: не з»явився;

від позивача 1: ОСОБА_1. дов. № 7/11-621 від 13.05.2011 року;

від позивача 2: ОСОБА_2. дов. № 66/28-06 від 11.07.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_3. дов № б/н від 11.08.2011 року;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Позивача 1 - Дніпропетровської міської ради в особі Позивача 2 - Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тоніка" про стягнення 140 163 грн. 70 коп. боргу, 30 783 грн. 38 коп. інфляційних витрат, 8 505 грн. 25 коп. 3% річних та судових витрат.

04.08.2011 року Позивач 2 направив на адресу суду клопотання про заміну Позивача 2 його правонаступником, оскільки згідно з п.1.1 Статуту комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради є комунальним унітарним комерційним підприємством та правонаступником Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", який був правонаступником Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Дніпропетровська.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2011 року замінено Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" його правонаступником на Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради.

За заявою Відповідача від 01.09.2011 року про продовження строку розгляду справи в порядку ст.69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 01.09.2011 року строк розгляд справи було продовжено до 28.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2011 року призначено розгляд справи у колегіальному складі суддів.

Розпорядженням голови суду від 27.09.11р. справу передано для розгляду в колегіальному складі суддів: головуючий колегії Красота О.І., судді Суховаров А.В., Єременко А.В.

28.09.2011 року справу прийнято до рогляду колегією суддів у складі головуючого колегії Красота О.І., судді Суховаров А.В., Єременко А.В.

Розпорядженням голови суду від 02.11.2011р. у звязку з перебуванням судді Єременко А.В. на лікарняному виникла необхідність передати справу для розгляду іншому колегіальному складу суддів: головуючий колегії Красота О.І., судді О.В.Ліпинський, Суховаров А.В.

02.11.2011 року справу прийнято до рогляду колегією суддів у складі головуючого колегії Красота О.І., судді О.В.Ліпинський, Суховаров А.В.

Прокурор в судове засідання не з»явився про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання щодо перенесення розгляду справи та причини неявки суду не повідомив.

Представник Позивача 1 в судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник Позивача 2 надавши у судовому засіданні рахунки які були виставлені на адресу Відповідача з поясненням про сплату останнім суми у розмірі 223 грн. 82 коп. після подачі позову, підтримуює позовні вимоги Прокурора, в частині різниці яка виникла та просить суд позов задовольнити.

Представник Відповідача проти позову заперечує, надавши 01.09.2011 року відзив на позов вказує на те, що прокуратура не є належним Позивачем у справі та не мала законних підстав на звернення до суду з відповідним позовом. Так як позов подано до суду 12.07.2011 року. Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог Позивача за травень-червень 2008 року. Крім того вказує на те, що після встановлення лічильника з березня 2010 року по квітень 2011 року Відповідачем сплачена 30.08.2011 року сума у розмірі 180 грн. 50 коп. та 43 грн. 32 коп. що підтверджується відповідними квитанціями. До березня 2010 року згідно показів лічильника який було знято представниками Позивача покази лічильника встановлювали 00099 м.куб. Загальна заборгованість Відповідача на час розгляду справи становить суму у розмірі 449 грн. 76 коп.

Відповідача також 02.11.2011 року надав на адресу суду документи витребувані ухвалами господарського суду стосовно державної реєстрації підприємства Відповідача та рахунки, які були виставлені йому Позивачем за спірний період, а також докази часткової оплати за надані Позивачем послуги. Проти позову заперечує вказуючи на відсутність заборгованості.

Суд вважає за можливе слухання справи у відсутності представника Прокуратури, оскільки останній повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача 1, Позивача 2 та Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Відповідно до Статуту міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал»зареєстрованого державним реєстратором 14.08.2003 року за № 04052092ю0030879 затвердженого наказом комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 12.08.2003 року за № 137-кв вказане підприємство є правонаступником Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Дніпропетровська (а.с. 31).

23.01.1997р. між державним комунальним виробничим управлінням водопровідно - каналізаційного господарства м. Дніпропетровська (далі - водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Тоніка»(далі-споживач) було укладено договір про надання води та послуги каналізації №4782 (далі - Договір).

Відповідно до абзацу 3 Договору Відповідач зобов'язався проводити оплату за надані послуги не пізніше 15 числа розрахункового місяця.

Відповідно до абзацу 2 Договору сторони зобов'язуються керуватися діючими «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України».

Відповідно до п. 4.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. № 65 (далі - Правила №65) (чинні до 18.10.2008р.) абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Відповідно до п.3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. №190 (далі - Правила №190) розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 9.6. Правил № 65 встановлено, що при виявленні представником Водоканалу витоку води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента, Водоканал виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Відповідно до п. 3.3. та п. 3.4. Правил №190 у разі безоблікового водокористування водоканал виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування.

Відсутність водолічильників (приладів обліку) на об'єкті водокористування за адресою м. Дніпропетровськ, пр.Калініна, 22/26 до лютого 2010р. - підтверджується Актом №049764 від 23.02.2010р. (а.с. 35).

Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем договірних зобов'язань Позивач здійснив розрахунок плати за надані послуги відповідно до п. 9.6 Правил № 65 та п. 3.3. Правил №190 за період 01.05.2008 року по 23.02.2010 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 139 954 грн. 32 коп.

Окрім того, Відповідачем не проведено оплату за надані послуги, облік яких здійснено згідно встановленого та опломбованого приладу обліку за період: квітень-серпень, жовтень-листопад 2010р., лютий-квітень 2011р., що призвела до виникнення заборгованості за вказаний період в сумі 209 грн. 38 коп.

Загальна сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за даними останнього, становить 140 163 грн. 70 коп. яку і просить Позивач стягнути з Відповідача.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)зобов'язанавчинитина користьдругоїсторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Позивачем виставлені рахунки Відповідачеві в період з липня 2008 року по червень 2009 року включно у сумах по 509,34 грн. за кожний місяць (а.с.103-114), а з липня 2009 року по лютий 2010 року включно у сумі 563 грн. 16 коп. (а.с.115-122) кожний місяць.

Таким чином, загальна сума, яка нарахована Позивачем згідно виставлених рахунків Відповідачу складає суму у розмірі 10 617 грн. 36 коп. (з липня 2008 року по лютий 2010 року включно).

Відповідно до Акту про заміну водолічильника (а.с.73) Відповідач повинен був сплачувати Позивачу грошові кошти згідно показників водолічильника у період з квітня 2010 року по квітень 2011 року включно за показниками (а.с.57-58) у загальній сумі 267 грн. 14 коп.

Відповідно до квитанцій наданих Відповідачем (а.с.72), останнім сплачена сума у розмірі 311 грн. 58 коп., яка складається з квитанцій

33979.586.6 від 28.01.2011 року 38 грн. 88 коп.,

33979.586.3 від 28.01.2011 року 24 грн. 44 коп.,

33979.586.5 від 28.01.2011 року 24 грн. 44 коп.,

13703.476.3 від 30.08.2011 року 180 грн. 50 коп.

137.486.1 від 30.08.2011 року 43 грн. 32 коп.

У звязку з нарахуванням 267 грн. 14 коп. та сплатою 311 грн. 58 коп. за період з 04.10.-04.11 року переплата Відповідачем за вказаний період становить суму у розмірі 44 грн. 44 коп.

Позивачем до господарського суду подано позовну заяву 11.07.2011 року, без врахування оплат проведених Відповідачем за квитанціями від 28.01.2011 року на суму 87 грн. 76 коп.

Таким чином, в частині суми 223 грн. 82 коп. сплачених квитанціями від 30.08.2011 року провадження підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В своєму відзиві на позов, який направлений на адресу суду 01.09.2011 року (а.с.68-71) Відповідач вказує на те, що нарахування боргу за травень-червень 2008 року безпідставне у звязку з пропуском Позивачем строку позовної давності у відповідності до вимог ст.ст.256, 257 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що період заявлений Позивачем, а саме травень-червень 2008 року за який Позивач просить стягнути грошові кошти, заявлений після спливу позовної давності передбаченими вимогами ст.256, 257 ЦК України.

Інших доказів погашення заборгованості сторонами суду не надано.

Таким чином нарахування Позивачем суми заборгованості, відповідно до наданого до суду розрахунку - є невірним, а з урахуванням встановлених обставин та доказів по справі, загальна сума заборгованості за період вказаний Позивачем складає суму у розмірі (з урахуванням суми переплати 44 грн. 44 коп.) 10617 грн. 36 коп. 44 грн. 44 коп.=10572 грн. 92 коп.

У зв»язку з тим що Позивачем не вірно вказана сума основної заборгованості Відповідача, яка підлягає до стягнення. відповідно не має підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з останнього 3% річних та інфляційних витрат, так як наданий Позивачем розрахунок не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення Відповідача стосовно того, що Прокуратура м.Дніпропетровська не є належним Позивачем у справі та не мала на те законних прав звертатися з позовом, господарський суд не задовольняє.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Обґрунтовуючи вимоги Прокурор міста Дніпропетровськ зазначив, що Дніпропетровська міська рада є органом місцевого самоврядування, яка через належне їй Міське комунальне виробниче підприємство „Дніпроводоканал” здійснює функції у сфері водопостачання та водовідведення, відповідно до Статуту МКВП „Дніпроводоканал”.

Таким чином, Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради входить до системи виконавчого органу міської ради, яка є органом місцевого самоврядування, а прокурором у позовній заяві визначено в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту.

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена у постанові від 30.03.2010 року по справі №В25/2789-09.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача суми боргу у розмірі 10 572 грн. 92 коп. В частині стягнення суми у розмірі 223 грн. 82 коп. провадження по справі припинити. В решті позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, п.1-1 ст.80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тоніка", (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченко, 30, п/р 26004116011001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 21919983) на користь Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", (49101, м.Дніпропетровськ, вул.Червона, 21, п/р 26007301117501 в філії АБ „Південний” в м.Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 03341305) 10 572 грн. 92 коп. боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тоніка", (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченко, 30, п/р 26004116011001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 21919983) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012) суму 105 грн. 72 коп. - державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тоніка", (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченко, 30, п/р 26004116011001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 21919983) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31217264700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012) 13 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення суми у розмірі 223 грн. 82 коп. провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Головуючий колегії О.І. Красота

Суддя О.В. Ліпинський

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано

02.12.2011р.