Постанова № 1999558, 28.08.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" серпня 2008 р. Справа № А4/179-08

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Закритого акціонерного товариства "СВС - Дніпро"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі

про визнання нечинним акту ненормативного характеру

За участю представників:

Позивач - Брежницька О.С.

Відповідач - Колодій О.М.

Від прокуратури - Матвієць В.В.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «СВС-Дніпро»(далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі (далі –відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000152300/0 від 05.03.2008 року.

Оскільки, зі змісту позовних вимог має досліджуватись протиправність податкового повідомлення-рішення, яке є актом індивідуальної дії, наслідком розгляду спору необхідно вважати вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення.

Провадження у справі було відкрите за правилами Кодексу адміністративного судочинства України суддею О.В. Попіковою.

Відповідно до ухвали голови суду від 19.06.2008 року справу передано для подальшого розгляду судді А.Ю. Кошику.

В ході розгляду спору позивач підтримав позовні вимоги, вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки в діях позивача відсутні ознаки порушення, за яке застосована відповідальність, крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням позивача необґрунтовано позбавлено права на податковий кредит в той час, як відповідні суми податку на додану вартість були сплачені в ціні придбання товарів, податок на прибуток своєчасно сплачений до бюджету.

Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, стверджує, що за результатами проведеної податкової перевірки та за даними відповідей на запити щодо зустрічних перевірок контрагентів позивача, встановлено завищення позивачем суми валових витрат та безпідставне включення до податкового кредиту сум за господарськими операціями з контрагентом, установчі документи якого визнані недійсними за судовим рішенням з моменту реєстрації, крім того було скасоване його свідоцтво платника ПДВ, що передбачає недійсність всіх первинних бухгалтерських документів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області була проведена невиїзна документальна перевірка Закритого акціонерного товариства «СВС-Дніпро»з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний світ»за червень 2006 року, про що складено акт № 184/23-1/00132807 від 21.02.2008р.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000152300/0 від 05.03.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 899760,60 грн., у тому числі 599840,40 грн. - за основним платежем та 299920,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки перевірки вказують про порушення позивачем п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Нарахування штрафних санкцій та податку на додану вартість відбулось на підставі того, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Будівельний Світ»з моменту державної реєстрації та внесення до реєстру, у зв'язку з чим податкова накладна, виписана таким підприємством позивачу, не може бути прийнята до уваги при включенні до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

На думку відповідача визнання недійсними установчих документів, первинних бухгалтерських документів контрагентів позивача, свідоцтв платників ПДВ, свідчить про відсутність у них права складати податкові накладні, оскільки у відповідності до п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складати податкові накладні мають виключно особи, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки порушень податкового законодавства в процесі підприємницької діяльності у відносинах з контрагентом підприємством допущено не було, тому відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про донарахування податкових зобов’язань та застосування фінансових санкцій. При цьому суд вважає, що оскільки податкові повідомлення-рішення є актами індивідуальної дії, за правилами ст. 105 КАС України позовна вимога передбачає їх скасування.

В обґрунтування позову позивач пояснив, що ним у 2006 році в ході здійснення своєї господарської діяльності було укладено з ТОВ «Будівельний Світ»договір від 26.05.2006 року №05/С-06.2 на виконання будівельних робіт, а саме: прокладання силового кабелю 110 кВ «Центр-Вокзальна», за яким ЗАТ «СВС-Дніпро»є Генпідрядником, а ТОВ «Будівельний світ»- субпідрядником, сума договору - 3599 042,40 грн., в тому числі ПДВ - 599 840,40 грн.;

Виконання робіт за укладеним Договором підтверджується актами виконаних робіт:

- Акт №1 за червень 2006 року на загальну суму 1 607 196,00 грн., в тому числі ПДВ- 267866,00 грн.;

- Акт №2 за червень 2006 року па загальну суму 1 991 846,40 грн., в тому числі ПДВ- 331974,40грн.

Зазначений договір на момент розгляду справи є чинними, в судовому порядку недійсним не визнавався, факт реального виконання зобов'язань сторонами за угодою відповідачем не заперечується. Податкова накладна отримана позивачем від ТОВ «Будівельний Світ»в період, коли вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований платником податку на додану вартість, підприємство значилось в ЄДРПОУ.

Позивач вважає, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ не є підставою для визнання податкової накладної такою, що не має юридичної сили, а операцій з цими платниками податків такими, що не є документально підтвердженими.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний падати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку надана позивачу податкова накладна, що має містити визначені законом реквізити. В ціні виконаних робіт ЗАТ «СВС-Дніпро»було сплачено податок на додану вартість та отримано податкову накладну від 30.06.2006 року за №6031 на суму ПДВ 599 840,40 грн. зауважень чи недоліків щодо оформлення якої під час перевірки не заявлено.

Розрахунки між сторонами за Договором від 26.05.2006 року №05/С-06.2 проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок: від 21.08.2006 р. платіжне доручення №4343 на суму 200000,00 грн. (в т.ч.ПДВ - 33333,33 грн.); від 07.09.2006 р. платіжне доручення №4604 на суму 282000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47000,00 грн.); від 10.10.2006 р. платіжне доручення №420 на суму 90000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн.); від 17.10.2006 р. платіжне доручення №4761 на суму 200000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн.), а також у вексельній формі (вексель на суму 2827042,40 грн. з ПДВ).

Таким чином, позивачем виконані роботи оплачені у повному обсязі в загальній сумі за договором 3 599 042,40 грн., в тому числі ПДВ - 599 840,40 грн. Вказана сума податку була включена до складу сум податкового кредиту за червень 2006 р.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем факти виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами не досліджувались, тому не заперечуються в ході судового розгляду.

В ході розгляду спору судом встановлено, що господарські операції та сплата сум ПДВ в ціні товарів відбувались на підставі укладених договорів, про що були виписані податкові накладні у відповідний період, коли контрагент був зареєстрований платником ПДВ і правомірність його створення та державної реєстрації не викликала сумніву.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними правочинів позивача в передбаченому цивільним законодавством порядку, чи спростування факту здійснення господарських операцій та оплати вартості товару і сум ПДВ.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція –це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:

а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість і у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив до свого податкового кредиту відповідних звітних періодів суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, він складається із сум, нарахованих в ціні придбаних товарів у відповідного контрагента, фактична сплата яких відповідачем не заперечується та не спростовується. Таким чином, позивачем дотримано передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»вимоги і заявлений в деклараціях по ПДВ податковий кредит є обґрунтованим і правомірним.

Підпункт 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає повний і вичерпний перелік всіх обов’язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.

Судом були досліджені посилання відповідача на недійсність виписаних податкових накладних та встановлено наступне.

Відповідач вважає, що скасування установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ за судовим рішенням свідчить про відсутність у такого суб’єкта господарювання права на виписання податкових накладних з моменту державної реєстрації.

Посилання відповідача на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 19.12.2006 р. яким було визнано недійсними: Статут ТОВ «Будівельний Світ»з моменту його реєстрації, а саме з 12.09.2005 року; свідоцтво №23088685 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Будівельний світ»з моменту видачі, а саме з 07.10.2005 року, а також на акт №480/29-02 від 10.01.2007 року про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Будівельний Світ», як на доказ неправомірності видання вказаним підприємством податкової накладної позивачу та, відповідно, безпідставність врахування позивачем такої податкової накладної у податковому обліку на думку суду не є підставою для виключення сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту позивача. Крім того, відповідачем не надано доказів щодо набрання вказаним рішенням законної сили.

На момент виконання зобов'язань за укладеними угодами згідно отриманої податкової накладної, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, за якою не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість ТОВ «Будівельний Світ»у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси складено акт №480/29-02 від 10.01.2007 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Будівельний Світ»(код за ЄДРПОУ 3372448), індивідуальний податковий номер 337224415545, Свідоцтво №23088685, видане 07.10.2005 року.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено відсутність у контрагента позивача права на нарахування податку та складання податкових накладних у відповідності до пп.7.2.4 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»в спірний період, не надано доказів визнання податкових накладних недійсними.

Оскільки, судом встановлено факт здійснення господарських операцій за якими позивачем були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товарів, скасування державної реєстрації контрагента не спростовує встановлені судом обставини, які дають позивачу право на податковий кредит.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, відповідач вважає, що порушення позивачем підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач допустив при включенні до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Оскільки, спірні господарські операції відбувались до прийняття відповідних судових рішень щодо контрагентів позивача, на момент виписання податкових накладних контрагенти мали відповідне право в тому числі підписувати первинні бухгалтерські документи, укладати угоди, що виключає факт правопорушення в момент його вчинення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади і місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У законодавстві України з питань оподаткування відсутня правова норма, яка б визначала, що у випадку визнання установчих документів одного підприємства недійсними, інше підприємство, яке знаходиться чи знаходилось з ним у правовідносинах, повинно коригувати суми фактично понесених валових витрат та свого податкового кредиту, а тим більш відсутня правова норма, яка б передбачала при таких обставинах право органів державної податкової служби застосовувати штрафні санкції.

Прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентами зобов’язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень зазначених норм закону, що виключає правомірність нарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, предмет позову складає вимога про скасування податкових повідомлень-рішень у зв’язку з протиправність та необґрунтованістю застосованої відповідальності, встановлені судом по суті спірних порушень є підставою для задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору підлягає з державного бюджету України на користь позивача як за дві позовні вимоги в сумі 6,80 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі №0000152300/0 від 05.03.2008 року в повному обсязі.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «СВС-Дніпро»(07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шкільна, 4, код 00132807) 3,40 (три) грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Кошик А. Ю.