Рішення № 19995271, 29.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.11р.Справа № 21/5005/12455/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Глобал Космед", м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс Схід", м. Дніпропетровськ

про стягнення 178 570,28 грн. за дистриб'юторським договором № 02/11 від 14.12.2010 року

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.08.09р.

ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 5/2011 від 05.05.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому з врахуванням уточнень від 18.11.11р. просить стягнути з Відповідача суми основного боргу у розмірі 164 454,16 грн., пені - 17 142,40 грн., інфляційні втрати - 3 304,42 грн., 3% річних - 3 496,83 грн. за дистриб'юторським договором № 02/11 від 14.12.2010 року.

Ухвалою суду від 15.11.11р. розгляд справи продовжено до 04.12.2011р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у призначених судових засіданнях з 11.10.11р. по 03.11.11р., з 03.11.11р. по 15.11.11р., 15.11.11р. по 24.11.11р. оголошувалась перерва.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В порядку ст. 85 ГПК України 24.11.11р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

14.12.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Глобал Космед" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савсервіс Схід" (далі - відповідач, дистрибютор) укладено договір дистрибуції № 02/11 (далі - Договір), за яким Продавець надає Дистриб'ютору ексклюзивне право реалізації засобів побутової хімії і косметики (далі Товар), яка постачається Покупцю за його замовленням в асортименті та по цінам, попередньо узгодженим у специфікаціях до діючого Договору, на території Дніпропетровської області. Дистриб'ютор не має права продавати товар поза межі Дніпропетровської області (п. 1.1 Договору).

Відповідач зобов'язався прийняти й оплатити отриманий Товар у строки, визначені даним Договором (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, форма оплати - безготівковий банківський платіж на рахунок Продавця згідно з видатковими накладними на товар. Валюта оплати - українська гривня.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Дистриб'ютор оплачує Товар протягом 60 календарних днів з дня отримання Товару від Продавця. Датою отримання Товару вважається дата підписання видаткових накладних на Товар, вказана представником Дистриб'ютора на накладній Продавця або дата на накладній, за якою передавався Товар Дистриб'юторові.

Позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що на виконання умов Договору, за період з 17.01.11р. по 29.07.11р. Відповідачу позивачем було поставлено товари на загальну суму 470900, 97 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

За період з 14.02.11р. по 29.07.11р. відповідач частково повернув товар, частково оплатив та частково було здійснено взаємозалік однорідних вимог між сторонами на загальну суму 360346, 81 грн.

Даний факт підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

За даними Позивача, станом на момент звернення Позивача з позовом, Відповідач залишок боргу за отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим у нього перед Позивачем виник борг у розмірі 164454, 16 грн., що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Відповідач надав відзив на позов в якому проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що за видатковими накладними № РН-0004622 від 09.03.11р., № РН-0004657 від 15.03.11р., № РН-0004702 від 21.03.11р., № РН-0004865 від 18.04.11р., № 945769 від 28.07.11р. товар він не отримував, підписи та печатки на цих накладних не ставив та довіреностей на отримання товару по цих накладних не виписував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Спірні правовідносини сторін регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 692 ЦК України встановлює, що Покупець зобов'язується оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару Продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт невиконання Відповідачем зобовязань за договором укладеним між сторонами, щодо повної оплати поставленого товару, матеріалами справи доведено, Відповідачем не спростовано.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Заборгованість відповідача підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 01.07.11р., 29.07.11р. та від 11.10.11р., підписаними повноважними представниками сторін та завіреними печатками підприємств (а.с.33, 34, 66).

Факт підписання повноважною особою Актів відповідач не заперечив.

Заперечення відповідача щодо неотримання ним товару по видаткових накладних № РН-0004622 від 09.03.11р., № 0004657 від 15.03.11р., № 0004702 від 21.03.11р., № 0004865 від 18.04.11р. судом не приймаються, оскільки в Актах звіряння взаєморозрахунків від 01.07.11р., 29.07.11р. підписаних відповідачем, містяться посилання на ці накладні (а.с.33, 34).

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано, у звязку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 164454,16грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи, не спростовані Відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Посилаючись на п. 5.2 Договору, Позивач нарахував Відповідачеві пеню в розмірі у розмірі 17142,40 грн., 3% річних у сумі 3496, 83 грн. та інфляційних збитків у сумі 3304, 42 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд неодноразово зобовязував позивача надати обґрунтований розрахунок вищезазначених сум, однак позивач вимоги суду не виконав.

Наданий позивачем розрахунок не співпадає з матеріалами справи, а докази проплат отриманого товару відповідачем не містять посилань на видаткові накладні, по яких було отримано товар.

У зв'язку з викладеним у суду відсутня можливість перевірити правильність нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі у розмірі 17142,40 грн., 3% річних у сумі 3496, 83 грн. та інфляційних збитків у сумі 3304, 42 грн. необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та не доведені позивачем у встановленому законом порядку, на підставі чого задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 612, 629625, 626, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс Схід" (49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 93-Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37276571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Глобал Космед" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 188; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20038967) 164454, 16 грн. (сто шістдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн. 16 коп.) - основного боргу, 1 644, 54 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 54 коп.) - витрат на оплату держмита та 206, 01 грн. (двісті шість грн. 01 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 28.11.2011р.