Рішення № 19995056, 25.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.11р.Справа № 5005/3317/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК", м. Калинівка, Вінницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МВК ПЛЮС", м. Жовті

про стягнення 192 879 грн. 81 коп. за поставлений товар

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 04.01.11р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.04.11р.) заборгованості в сумі 164116, 50 грн. основного боргу, 10944, 83 грн. - пені, 2118, 35 грн. - 3% річних, 4700, 13 грн. - інфляційних втрат за прострочення оплати боргу.

Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем оплати за поставлений та неоплачений товар по договору дистрибуції № 76-Д/09 від 12 березня 2009р.

В ході судового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що товар по товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, відповідач не отримував, у звязку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.05.11р. розгляд справи продовжено до 31.05.11р.

Відповідачем у судовому засіданні 13.04.11р. було надано клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду від 16.05.11р. провадження у справі № 5005/3317/2011 зупинено та призначено судову технічну експертизу.

Після повернення справи до суду, провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 22.11.11р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У судовому засіданні 22.11.11. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АМСК” (далі - позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „МВК ПЛЮС” (далі - відповідач, сторона-2) укладено договір дистрибуції № 76-Д/09 (далі - Договір) зі строком дії - з моменту його підписання та до 31.12.2009р. (п.6.7. Договору).

Договір пролонгується на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, не звернеться письмово про його розірвання (п. 6.8. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Договору сторона-2 являється дистриб'ютором сторони-1 в частині проведення продажів готової продукції (далі - товар), сторона-1, а саме товари детальне найменування, ціна, асортимент який вказується в специфікації.

Згідно п.1.2. Договору сторони щомісячно затверджують обсяги реалізації товару сторони-1, шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Сторона-1 зобовязується передавати у власність сторони-2 товар, а сторона-2 зобовязується прийняти товар та оплачувати його на умовах даного Договору (п.1.3. Договору).

Ціна, кількість і асортимент товару вказується в товаро-транспортни або видаткових накладних, які є невідємною частиною даного Договору (п.1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договру сторона-1 зобовязується:

-здійснювати рекламні заходи по просуванню товару на вказаній території;

-здійснювати за власний рахунок поставку товару на склад дитрибютора, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 123ж, м. Дніпропетровськ, вул. Кооперативна, 5/1000;

-забезпечувати повернення неякісного товару за власний рахунок та проводити його заміну на якісний, в строк узгоджений сторонами, але не раніше наступної поставки;

-здійснювати поставку товару, що відповідає вимогам ДСТУ, ТУ, з належним маркуванням, у відповідній тарі та упаковці.

Загальна сума Договору складає загальну суму вартості поставленого товару згідно товарно-транспортних накладних (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору сторона-2 здійснює оплату кожної партії одержаного товару на умовах відстрочки платежу на термін 30 календарних днів з дня отримання партії товару. Сторона-2 здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1.

На виконання умов Договору позивач відповідно до видаткових накладних № 4665 від 16.09.10р, № 4939 від 30.09.10р. та товарно-транспортних накладних № АМ00000926 від 05.10.10р., № АМ00000927 від 05.10.10р., № АМ000004951 від 07.10.10р., № АМ000004947 від 07.10.10р.(т.1 а.с.22-27) поставив відповідачу товар на загальну суму 224307,77 грн.

Позивач у своїй позовній заяві та заяві посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару в розмірі 49191, 27 грн.

Залишок боргу на час подання позовної заяви складав 175116,50 грн.

Враховуючи несплату відповідачем боргу позивач був змушений звернутися до господарського суджу за захистом своїх прав.

В ході судового розгляду справи позивач, у своїх уточненнях до позовної заяви від 06.04.11р. повідомив суд про часткову сплату відповідачем заборгованості до порушення провадження у справі (пл. доручення № 585 від 02.03.11р., № 590 від 09.03.11р., № 594 від 11.03.11р.) - у розмірі 5000,00 грн. та після порушення провадження у справі (пл. доручення № 609 від 17.03.11р., № 618 від 23.03.11р., № 630 від 29.03.11р.) - у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких є в матеріалах справи (т.1. а.с.39 42), у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 164116, 50 грн.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову, стверджує, що спірний товар був отриманий невідомими особами, оскільки підписи на товарно-транспортних накладних працівникам підприємства відповідача не належать, крім того відповідач має сумнів щодо відтиску печаток на спірних накладних.

Враховуючи викладене, відповідачем у судовому засіданні 13.04.11р. було надано клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу.

Господарським судом запропоновано сторонам надати перелік питань, які необхідно поставити на розгляд експерту та вказати експертну установу, яка може провести експертизу з цих питань.

Відповідач змінив своє клопотання та в судовому засіданні 16.05.11 р. просить призначити судову технічну експертизу для з'ясування питання чи відповідають відтиски печаток на товарно-транспортних накладних: № АМ00000926 від 05.10.10р.; № АМ00000927 від 05.10.10р.; № АМ000004951 від 07.10.10р.;№ АМ000004947 від 07.10.10р. відтискам печаток ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС”, проведення вказаної експертизи просив доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За клопотанням відповідача у справі було призначено технічну судову експертизу, на розгляд експерту поставлено наступні питання:

1. Чи нанесено відтиск печатки „ ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС” "Для документів № 2” в правому нижньому куті на зворотній стороні товарно-транспортної накладної № АМ00000926 від 05.10.10р. печаткою „ ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС” "Для документів № 2” ?

2. Чи нанесено відтиск печатки „ ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС” "Для документів № 2” в правому нижньому куті товарно-транспортної накладної № АМ00000927 від 05.10.10р. печаткою „ ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС” "Для документів № 2” ?

3. Чи нанесено відтиск печатки „ ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС” "Для документів № 1” в правому нижньому куті на зворотній стороні товарно-транспортної накладної № АМ000004951 від 07.10.10р. печаткою „ ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС” "Для документів № 1” ?

4. Чи нанесено відтиск печатки „ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС” "Для документів № 1” правому нижньому куті товарно-транспортної накладної № АМ000004947 від 07.10.10р. печаткою „ ТОВ Компанія „МВК ПЛЮС” "Для документів № 1” ?

Відповідно до висновків експертизи встановлено наступне:

-по першому та другому питанню: відтиски печатки на товаро-транспортних накладних № АМ00000926 від 05.10.10р. та № АМ00000927 від 05.10.10р. нанесені кліше печатки ТОВ „Компанія „МВК ПЛЮС” „Для документів № 2”, експерементальні зразки відтисків якого представлені для порівняльного дослідження;

-по другому та третьому питанню: відтиски печатки на товаро-транспортних накладних № АМ000004951 від 07.10.10р. та № АМ000004947 від 07.10.10р. нанесені кліше печатки ТОВ „Компанія „МВК ПЛЮС” „Для документів № 1”, експерементальні зразки відтисків якого представлені для порівняльного дослідження;

-по пятому питанню: на оригіналах товаро-транспортних накладних № АМ00000926 від 05.10.10р. та № АМ00000927 від 05.10.10р. спочатку на папір наносився відтиск печатки ТОВ „Компанія „МВК ПЛЮС” „Для документів № 2”, а потім друкувався текст поверх уже наявного відбитка печатки; на оригіналах товаро-транспортних накладних № АМ000004951 від 07.10.10р. та № АМ000004947 від 07.10.10р. спочатку на папір наносився відтиск печатки ТОВ „Компанія „МВК ПЛЮС” „Для документів № 1”, а потім друкувався текст поверх уже наявного відбитка печатки.

Тобто, проведена експертиза підтвердила оригінальність печаток ТОВ "Компанія МВК ПЛЮС" на спірних накладних.

Посилання відповідача щодо проставлення підпису на цих накладних невідомою особою, що є підставою для відмови в задоволенні позову, судом не приймаються на підставі наступного.

Згідно із п. 3 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше ніж три роки, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Твердження відповідача про те, що на спірні накладні були підписані невідомою особою свідчать лише про неналежне ведення підприємством - відповідача бухгалтерського обліку та в даному випадку неналежне оформлення первинних документів і, в свою чергу, не може бути підставою для несплати за фактично поставлений підприємству товар.

Крім того, враховуючи, що на цих документах є відбиток печатки підприємства-покупця, вони є доказом виконання зобовязання, оскільки керівник підприємства-покупця або особа, відповідальна за зберігання й користування печаткою, мали знати, на який документ ставиться печатка. Або Відповідач повинен був надати докази, що будь-яка особа підприємства-покупця була притягнута до відповідальності за незаконне користування печаткою чи докази втрати печатки.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Оцінивши наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві товару, суд встановив, що вказані накладні відповідають вимогам зазначених нормативних актів.

Накладна є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин і, тому, існують всі підстави для покладення на відповідача обовязку по проведенню розрахунків за отриманий ним від позивача за видатковими накладними товар.

Оскільки товар, прийнятий по спірних накладних відповідачем позивачу не повернуто, він вважається прийнятим відповідачем, відповідно до умов договору.

Відповідно до п.4.1. Договору кількість, асортимент, термін поставки товару та місце поставки вказується в письмових замовленнях сторони-2 за підписом уповноваженого представника, завіреного печаткою. Замовлення подається факсом за 4 банківськи дня до пропонованої дати замовлення товару на складі сторони-1.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи, що боржник до порушення провадження у справі частково сплатив борг у сумі 5000,00 грн. в цій частині позову слід відмовити.

Приймаючи до уваги сплату відповідачем боргу в розмірі 6000,00 грн. після порушення провадження у справі, провадження у справі у цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 164116,50 грн. основного боргу.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 10944, 83 грн. пені, 2118, 35 грн. 3% річних, 4700, 13 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати боргу за період з 16.10.2010 р. по 02.03.2011р.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 5.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару сторона-2 сплачує строні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (суми заборгованості) за кожен день прострочки платежу.

Пеня за період прострочення платежів з 16.10.2010р по 02.03.2011р. становить 10944, 83 грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з листопада 2010р. по січень 2011р. включно становлять 4700,13 грн., 3% річних за період прострочення платежу з 16.10.2010р по 02.03.2011р. - 2118, 35 грн., обґрунтовані та підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МВК ПЛЮС" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Першотравнева, буд. 2, кв. 85; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23644680) на користь Товариства з обмеженою відповідальності "АМСК" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, буд. 45; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13555834) основного боргу у розмірі 164 116,50 грн. (сто шістдесят чотири тисячі сто шістнадцять грн. 50 коп.), пені у розмірі 10944, 83 грн. (десять тисяч дев'ятсот сорок чотири грн. 83 грн.), індексу інфляції 4700,13 грн. (чотири тисячі сімсот грн. 13 коп.), 3% річних у розмірі 2118,35 грн. (дві тисячі сто вісімнадцять грн. 35 коп.), державного мита у розмірі 1 878,80 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім грн. 80 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229,88 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 88 коп.), про що видати наказ.

В задоволенні позову в частині стягнення 5 000,00 грн. відмовити.

Провадження у справі щодо стягнення 6 000,00 грн. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 25.11.2011р.