Рішення № 19995001, 23.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.11р.Справа № 15/5005/13828/2011 За позовом Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко", м. Кривий Ріг

про стягнення 15 489,14 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

за участю прокурора: Кутузова В.О. посвідчення № 187 від 28.12.2007р.

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №1 від 16.12.2010р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко" (далі-відповідач), про стягнення 15 489,14 грн.

Сума позову складається з наступних сум:

- 9 833,39 грн. - заборгованість за теплову енергію;

- 4 515,57 грн. - пеня;

- 846,21 грн. - інфляційні витрати;

- 293,97 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору № 3310 на постачання теплової енергії на потреби опалення, вентиляції та гарячої води від 07.09.2001р., в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою господарського суду від 18.10.11р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в засіданні на 22.11.10р.

22.11.11р. у судовому засіданні прокурор та повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи: довідку про заборгованість; докази направлення відповідачу акту звірки з супровідним листом; докази отримання відповідачем акту звірки; копію витягу з ЄДРПОУ щодо державної реєстрації відповідача; копію актів про підключення та відключення теплоносія від об'єкта постачання теплової енергії відповідача.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив та витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 55).

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та неподав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши прокурора та повноважного представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2001р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 3310 на постачання теплової енергії на потреби опалення, вентиляції та гарячої води (далі-Договір), відповідно до п.1 якого позивач зобов'язується відпустить відповідачу теплову енергію на потреби опалення, вентиляції гарячого водопостачання та пару згідно з встановленим планом теплоспоживання.

Згідно п.5. Договору, облік кількості теплової енергії, спожитої відповідачем проводиться на підставі показників приладів обліку встановлених на межі розділу. При відсутності приладів обліку відповідач розраховується з позивачем по проектним навантаженням.

Позивач проводить нарахування вартості відпущеної теплової енергії згідно тарифів затверджених розпорядженням Криворізького облвиконкому (п.18 Договору).

У відповідності до п.25 Договору, плата за відпущену теплову енергію проводиться відповідачем щомісяця впродовж п'яти днів після отримання рахунку позивача. У випадку несплати рахунку по спливу п'яти днів з дня його пред'явлення відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочки від суми заборгованості.

Цей договір укладається на термін з 08.06.2001р. по 21.12.2001р. та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійшла заява однієї зі сторін про відмову від даного договору чи його перегляду (п.26 Договору).

На виконання умов Договору позивач за період з січня 2010р. по квітень 2011р. надав відповідачу теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання на суму 11583,39 грн. Відповідач в свою чергу прийняв поставлену теплову енергії, але частково за неї розрахувався, а саме тільки на суму 1 750 грн. Таким чином, як зазначає прокурор, відповідач має заборгованість за поставлену теплову енергії перед позивачем у розмірі 9 833,39 грн.

Відповідно до п.25 Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 4 515, 57 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 846,21 грн. та 3% річних у розмірі 293,97 грн.

Прокурор звертає увагу суду, що дії відповідача, які полягають в утворенні заборгованості за спожиту теплову енергію, призводить до зменшення обігових коштів у паливно-енергетичному комплексі, що становить істотну шкоду інтересам держави у виробництві, постачанні, передачі та використанні теплової енергії, негативно впливає на забезпечення життєдіяльності регіону та економіки держави в цілому.

Таким чином, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену теплову енергії у розмірі 9 833,39 грн., інфляційні витрати у розмірі 846,21 грн. та 3% річних у розмірі 293,97 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надано.

При викладених обставинах вимоги прокурора підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергії у розмірі 9 833,39 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.25 Договору, плата за відпущену теплову енергію проводиться відповідачем щомісяця впродовж п'яти днів після отримання рахунку позивача. У випадку несплати рахунку по спливу п'яти днів з дня його пред'явлення відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочки від суми заборгованості.

У відповідності до п.25 Договору позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 4 515, 57 грн.

При перевірки розрахунку суми пені, господарський суд встановив, що він зроблено не вірно, оскільки в супереч ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач у декількох випадках при нарахуванні пені за окремі періоди заборгованості, нараховував пеню за більшу кількість днів ніж за дозволені 182 дні. Крім того, чинним законодавством України передбачено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. За наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку про те, що сторони у договорі передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі 1 %, що є неправомірним.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, пеня складає 191,36 грн.

Таким чином, вимога прокурора щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 191,36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 846,21 грн. та 3% річних у сумі 293,97 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд прийшов до висновку про те, що він зроблено не вірно.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні витрати складають 712,30 грн.

Таким чином, вимога прокурора щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 712,30 грн.

Розрахунок 3% річних господарським судом також перевірено та визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлену теплову енергії у розмірі 9 833,39 грн., пеня у розмірі 191,36 грн., інфляційні витрати у розмірі 712,30 грн., 3% річних у сумі 293,97 грн., в решті вимог - відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита в розмірі 110,31 грн. та 168,07,грн. витрат, повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 36 Законом України "Про прокуратуру, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 79, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко" (50050, м. Кривий Ріг, вул.Рязянова, будинок 19, приміщення 118; ЄДРПОУ 30643678, р/р 26003154257001 в КФ КБ "Приватбанк" м. Кривий Ріг, МФО 305750) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9; ЄДРПОУ 03342184, р/р 2600902158143 в ДФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) заборгованість за теплову енергію у розмірі 9 833,39 грн. (дев'ять тисяч вісімсот тридцять три грн. 39 коп.), пеню у розмірі 191,36 грн. (сто дев'яносто одна грн. 36 коп.), інфляційні витрати у розмірі 712,30 грн. (сімсот дванадцять грн. 30 коп.), 3% річних у розмірі 293,97 грн. (двісті дев'яносто три грн. 97 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко" (50050, м. Кривий Ріг, вул.Рязянова, будинок 19, приміщення 118; ЄДРПОУ 30643678, р/р 26003154257001 в КФ КБ "Приватбанк" м. Кривий Ріг, МФО 305750) держмито у розмірі110,31 грн. (сто десять грн. 31 коп.) в доход Державного бюджету України в особі управління Держказначейства у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (ЄДРПОУ 24246786, р/р № 31118095700005 у відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200 „Державне мито, не віднесене до інших категорій”).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніко" (50050, м. Кривий Ріг, вул.Рязянова, будинок 19, приміщення 118; ЄДРПОУ 30643678, р/р 26003154257001 в КФ КБ "Приватбанк" м. Кривий Ріг, МФО 305750) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 168,07 грн. (сто шістдесят вісім грн. 07 коп.) в доход Державного бюджету України в особі управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (ЄДРПОУ 24246786, р/р №31217264700005 у відділенні банку ГУДКУ Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22050003).

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 28.11.11р.