Постанова № 19994700, 14.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5015/3450/11 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 (дов. від 18.07.11), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства “Західно-Український консорціум” на рішення господарського суду Львівської області від 13 вересня 2011року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2011 року у справі № 5015/3450/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ВВіко” до приватного акціонерного товариства “Західно-Український консорціум” про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ: У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю “ВВіко” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства “Західно-Український консорціум” про стягнення 848500грн. заборгованості з підстав неналежного виконання умов договору від 10березня 2011 року. Рішенням господарського суду Львівської області від 13 вересня 2011 року (суддя У.Ділай), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2011 року, позов задоволено в частині стягнення 630000 грн.; у решті вимог відмовлено.

Приватне акціонерне товариство “Західно-Український консорціум” просить судові рішення скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВіко” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Клопотання приватного акціонерного товариства “Західно-Український консорціум” про відкладення розгляду касаційної скарги, проти задоволення якого позивач заперечив, відхилено, як безпідставне.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 10 березня 2009 року сторони уклали договір поставки № 10/03-09/04 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязується поставляти товар, а покупець (відповідач) - приймати та сплачувати його вартість.

Сторони погодили, що кількість і розгорнута номенклатура продукції, її ціна, строки та місце поставки, визначаються в специфікаціях, що погоджуються сторонами; постачальник та покупець погоджують кожну окрему партію продукції, що постачаються; поставка продукції здійснюється на умовах EXW у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2000 року), що застосовуються із врахуванням особливостей, повязаних із внутрішньодержавним характером договору а також тих особливостей, що випливають з умов договору; днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає до оплати, зараховуються на поточний рахунок продавця; оплата партії продукції проводиться у вигляді 100 відсотків передоплати протягом одного банківського дня, починаючи від дня підписання сторонами відповідної специфікації на партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункти 1.2, 1.3, 4.3 договору).

На умовах договору позивач поставив товар на загальну суму 848 500 грн., проте відповідач його вартість не сплатив.

За правилами частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобовязань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення 630 000 грн. боргу

Водночас господарські суди, враховуючи подання позивачем неналежно оформлених видаткових накладних від 1 квітня та 24 березня 2009 року, правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 218 500 грн.

Інші твердження досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За подання касаційної скарги приватне акціонерне товариство “Західно-Український консорціум” сплатило судовий збір у розмірі 11879 грн., хоча мало сплатити 6300 грн.

Сума судового збору, внесена в більшому розмірі, ніж встановлено Законом України “Про судовий збір” підлягає поверненню.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Львівської області від 13 вересня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2011 року у справі №5015/3450/11 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства “Західно-Український консорціум” без задоволення. Повернути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства “Західно-Український консорціум” 5 579 грн. переплаченої суми судового збору.

Видати довідку на повернення судового збору.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко СуддяІ. М. Васищак Суддя В. М. Палій