Постанова № 19994568, 15.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2011 р. Справа № 5015/3810/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А.О.,

суддівПоліщука В.Ю. (доповідач),

Міщенка П.К.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_4 представник (довіреність від 12.12.2011 року);

від відповідача-1:ОСОБА_5 представник (довіреність від 18.10.2011 року);

від відповідача-2:не з'явились;

від третьої особи:не з'явились;

розглянувшикасаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2011 року,

та рішенняГосподарського суду Львівської області від 25 серпня 2011 року,

у справі№ 5015/3810/11,

за позовомСпільного Українсько-Польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" (м. Львів),

до1. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м. Київ),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріот-Львів" (м. Львів),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1:

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (м. Львів),

проприпинення незаконних дій, що полягають у втручанні в господарську діяльність позивача; визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 № 218 від 19.05.2010 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2011 року Спільне Українсько-Польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" (далі за текстом ТзОВ "МКК "Кінотеатр "Дніпро") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі за текстом ПАТ "Укрсоцбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріот-Львів" (далі за текстом ТзОВ "Маріот-Львів") про зобов'язання відповідача припинити незаконні дії, що полягають у втручанні у господарську діяльність позивача; визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 № 218 від 19.05.2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на вчинення оспорюваного виконавчого напису з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2011 року у справі № 5015/3810/2011 (суддя Данко Л.С.) позов задоволено частково; визнано таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 № 218 від 19.05.2010 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, неправомірністю вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки відповідачем не було надано нотаріусу усіх необхідних документів для його вчинення, а розмір заборгованості по кредиту, для погашення якої третьою особою було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, є спірною, оскільки її розмір не співпадає з розміром заборгованості, зазначеним у вимозі про усунення правопорушення. Відмовляючи у задоволенні решти вимог, господарський суд першої інстанції зазначив, що позивачем не конкретизовано, у чому саме полягають незаконні дії відповідача-2.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року у справі № 5015/3810/11 (головуючий суддя Желік М.Б., судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" без задоволення. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що відповідачем-1 для вчинення виконавчого напису не були надані нотаріусу необхідні документи для вчинення виконавчого напису, які б підтверджували безспірність заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року повністю, прийняти постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди безпідставно дійшли висновку про недоведеність відповідачем направлення вимоги про усунення порушення (сплату заборгованості по кредиту). При цьому, на думку скаржника, наданий ним розрахунок заборгованості позивача, є достатнім доказом на підтвердження безспірності його вимог як кредитора та встановлює прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, що повністю відповідає визначеному законодавством переліку документів, необхідних для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник відповідача-1 касаційну скаргу підтримала за наведених у ній підстав, просила її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року повністю, прийняти постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Представник позивача проти касаційної скарги заперечила, вважає рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів законними та обґрунтованими, просила залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суду першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

28.08.2008 року ТзОВ "МКК "Кінотеатр "Дніпро" та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (в подальшому перейменовано у ПАТ "Укрсоцбанк") уклали Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163 (далі за текстом Кредитний договір), за умов п. 1.1. якого, ПАТ "Укрсоцбанк" (за Кредитним договором кредитор) зобовязався надати ТзОВ "МКК "Кінотеатр "Дніпро" (за Кредитним договором позичальник) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Умовами п. 1.1.1. Кредитного договору сторони погодили надання кредиту окремими частинами з досягненням максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом у сумі 2 300 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.1.2. Кредитного договору, погашення кредиту буде здійснюватись рівними частинами до п'ятого числа кожного місяця у сумі 21 296,29 доларів США, починаючи з вересня 2009 року, та з кінцевим терміном повернення заборгованості не пізніше 27 серпня 2018 року у сумі 21 296,97 доларів США.

З метою забезпечення вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", що випливають з умов Кредитного договору, 29.08.2008 року сторони уклали Іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2038, згідно з п. 1.1. якого, ТзОВ "МКК "Кінотеатр "Дніпро" (за Іпотечним договором іпотекодавець) передав ПАТ "Укрсоцбанк" (за Іпотечним договором іпотекодержатель) в іпотеку нерухоме майно, перелік якого визначено у цьому ж пункті Іпотечного договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено також про внесення сторонами змін до умов Іпотечного договору, Договором № 1 від 01.09.2008 року про внесення змін, що був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2052.

Відповідно до п. 4.1. Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання (Кредитного договору) іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Одним із способів звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки сторони договору визначили вчинення виконавчого напису нотаріуса (п. 4.6.2. Іпотечного договору).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідачем-1 у справі зобов'язання за Кредитним договором щодо видачі кредиту було виконано не в повному обсязі, і ним (відповідачем-1) ця обставина не заперечується. Так, у межах Кредитного договору, відповідач-1 надав позивачу кредитні кошти в загальному розмірі 2 159 850,00 доларів США, не видано коштів в розмірі 140 150,00 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами, які надсилались позивачем відповідачеві-1 за № 96/11 від 06.11.2008 року, за № 123/04 від 07.04.2009 року, за № 133/06 від 30.06.2009 року та за № 187/12 від 13.12.2010 року з вимогою про докредитування в повному обсязі, оскільки у зв'язку із такою затримкою позивач не може вчасно підготувати 2-ий поверх торгових приміщень, на реконструкцію та ремонт яких і був виданий кредит, а також Довідкою позивача щодо сум фактично отриманого кредиту від ПАТ "Укрсоцбанк".

Вимогою про усунення порушення від 06.04.2010 року (вих. № 08.4-05/134), відповідач-1 повідомив позивача про наявність заборгованості перед банком у розмірі 2 159 850,00 доларів США заборгованість по позиці (за Кредитним договором), та 422 707,75 доларів США заборгованість по відсотках.

19.05.2010 року відповідач-1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 із Заявою (вих. № 08.4-05/260) про вчинення виконавчого напису на Іпотечному договорі у зв'язку із невиконанням ТзОВ "МКК "Кінотеатр "Дніпро" зобов'язань за Кредитним договором. До Заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем-1 було додано розрахунок заборгованості станом на 19.05.2010 року та оригінал Іпотечного договору.

Цього ж дня, 19.05.2011 року, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинила Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 218, згідно з яким звернено стягнення на наступне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення № 29 загальною площею 623,1 м2, розташовані на першому поверсі будинку і вказані в технічній документації під цифрами від "29-1" по "29-22" включно, розташовані на другому поверсі будинку і вказані в технічній документації під цифрами від "29-23" по "29-30" включно, які знаходяться за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 5 (п'ять), які належать ТзОВ "МКК "Кінотеатр "Дніпро" (місцезнаходження: м. Львів, пр. Свободи, 5, ідентифікаційний код 22396984, поточний рахунок 26001602374921 в ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 325019) на підставі Свідоцтва про право власності № Г-01285, виданим Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради 29.03.2005 року, згідно з розпорядженням № 324 від 29.03.2005 року, зареєстрованого у Львівському обласному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 30.03.2005 року за реєстраційним № 10331574;

- нежитлові приміщення загальною площею 128,2 м2, вказані в технічній документації цифрами: від "59-1" по "59-7" включно, розташовані у будинку № 1/3 (Один/три) на пр. Свободи у м. Львові, які належать ТзОВ "МКК "Кінотеатр "Дніпро" на підставі Договору №1 купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 04.12.1998 року за р. № 6301, Акту прийому-передачі № 1 від 08.12.1998 року, зареєстрованого у Львівському обласному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 21.12.1998 року, про що зроблено запис у реєстровій книзі № 17 за р. № 7133 (реєстраційний номер 5616888);

- квартиру № 6-а (шість "а") в будинку № 3 (три) на пр. Свободи у м. Львові, яка складається з двох кімнат житловою площею 28 м2 та кухні; загальна площа квартири 48,9 м2, яка належить ТзОВ "МКК "Кінотеатр "Дніпро" на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 05.04.2001 року за р. № 459, зареєстрованого у Львівському обласному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 10.04.2001 року, про що зроблено запис у реєстровій книзі № 42 за р. № 45292 (реєстраційний номер 5614135).

Згідно вказаного виконавчого напису, за рахунок отриманих від реалізації зазначеного майна коштів, мають бути задоволені вимоги відповідача-1 у розмірі 2 598 866,88 доларів США, та 483 251 грн. 03 коп., в тому числі:

- заборгованість за кредитом 2 156 950,00 доларів США;

- пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту з 19.05.2009 року по 18.05.2010 року 81 041 грн. 21 коп.;

- заборгованість по відсотках за користування кредитом станом на 19.05.2010 року 441 916,88 доларів США;

- пеня за несплату відсотків по кредиту з 19.05.2009 року по 18.05.2010 року 402 209 грн. 82 коп.

22.03.2011 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишин Ю.Б. прийняв Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 25354575 з виконання Виконавчого напису від 19.05.2010 року № 218, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Вчинення нотаріусом Виконавчого напису, на думку позивача з порушенням вимог чинного законодавства, і стало підставою для звернення позивача з вимогою про визнання цього Виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В силу ч. 1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтями 87, 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (перелік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999року №1172 (далі за текстом Перелік). Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з Розділом 1 Переліку, для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пункт 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, визначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 п. 283 Інструкції вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, аналіз зазначених норм свідчить, що при вчинені виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно боржника нотаріус повинен пересвідчитись, що іпотекодавцем (позивачем у справі) одержана письмова вимога про усунення порушення та з цієї події сплинуло 30 днів, а також перевірити безспірність боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя та за відсутності ознаки безспірності - відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Зазначене також підтверджується п. 290 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за яким у справах нотаріуса при здійсненні виконавчого напису залишається копія документу, що встановлює заборгованість або витяг з особового рахунку боржника.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Відповідно до наданого Вищим арбітражним судом України Роз'яснення "Про судове рішення" № 02-5/422 від 10.12.1996 року, господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина 1 ст. 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Крім того, за недостатності поданих сторонами доказів, господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору (вчинення таких дій передбачено ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору). З огляду на зазначені вимоги ГПК України, господарський суд не лише вправі, а й повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" № 01-8/2351 від 20.10.2006 року).

Колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанції належним чином не було досліджено (з наданням відповідних оцінок) усі надані учасниками провадження у матеріали справи докази та пояснення.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що місцевим господарським судом справу розглянуто без участі представників відповідача-2 та третьої особи, які не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, оскільки матеріали справи не містять доказів про їх повідомлення належним чином про місце засідання суду після судового засідання 23.08.2011 року за наслідками якого було оголошено перерву до 25.08.2011 року. Судове засідання 25.08.2011 року також проведене без участі представників відповідача-2 та третьої особи, і за його наслідками було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. При цьому, необхідно зазначити, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.08.2011 року, якою розгляд справи було відкладено на 23.08.2011 року, явку представників відповідача-2 та третьої особи було визнано обов'язковою та зобов'язано відповідача-2 та третю особу виконати вимоги ухвали цього господарського суду від 08.07.2011 року.

Наведене вище свідчить про те, що, розглянувши справу за відсутності відповідача-2 та третьої особи, господарський суд першої інстанції не повідомив останніх належним чином про дату, час і місце засідання суду та не забезпечив їм рівних з позивачем та відповідачем-1 процесуальних прав, чим допустив порушення п. 2) та п. 4) ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 22, 43, 77 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11110 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Відтак, господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не були достатньо враховані вимоги процесуального законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України.

У звязку із наведеним, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, приймаючи оскаржувані рішення та постанову, господарські суди попередніх інстанцій надали неповну юридичну оцінку обставинам справи, порушили норми процесуального права, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального права, в звязку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що прийняте місцевим господарським судом рішення в частині задоволення вимог про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 № 218 від 19.05.2010 року не відповідає встановленим ч. 2 ст. 84 ГПК України вимогам. Так, за змістом цієї статті, при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про визнання цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а також сума, що не підлягає списанню.

Зазначене порушення не виправлено і апеляційним господарським судом, який залишив рішення господарського суду першої інстанції без змін.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати обєктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2011 року та рішення Господарського суду Львівської області від 25 серпня 2011 року у справі № 5015/3810/11 скасувати.

3.Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяА.О. Заріцька судді:В.Ю. Поліщук П.К. Міщенко