Постанова № 19994463, 01.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 год. 20 хв.

01.11.2007 р. № 3/44

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Блажівської Н. Є. при секретарі Мельнику С. С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Ткаченко В. В. (посвідчення № 309 від 26 листопада 2002 року)

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомПрокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва

До Приватного підприємства «Дівчинка»

Простягнення 780 грн. 61 коп. (сімсот вісімдесят гривень 61 копійки). На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 1 листопада 2007 року о 12 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. Виготовлення Постанови у повному обсязі відкладено на 8 листопада 2007 року.

В С Т А Н О В И В

Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Дівчинка»про стягнення 780 грн. 61 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Прокуратурою Святошинського району міста Києва проводяться постійні перевірки підприємств, установ та організацій щодо їхньої заборгованості перед фондами та органами соціального страхування. Заборгованість Відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України становить 780 грн. 61 коп.

Внаслідок невиконання Відповідачем свої обовязків по сплаті заборгованості на обовязкове державне пенсійне страхування бюджету Пенсійного фонду завдано збитків, чим відповідно порушені інтереси та завдано шкоди державі шляхом підриву державної політики в галузі пенсійного забезпечення та створення належних умов для виплати пенсій.

Управлінням Пенсійного фонду України до суду було подано заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та прохання про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його установчих та реєстраційних документах. При цьому в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень (процесуальних актів та повісток суду), які свідчать, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце судових засідань.

Справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:

Приватне підприємство "Дівчинка" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа відповідно до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. №400/97-ВР (далі - Закон № 400) та статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІУ (далі - Закон №1058-1У) є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (трудового контракту) нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до статті 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1, обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.5 Інструкції та відповідно до статті 4 Закону "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування":

32,3 відсотки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Згідно з пунктом 4 статті 4 зазначеного Закону із заробітної плати працівників підприємства проводиться утримання у розмірі 1 відсотку від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень та 2 відсотки від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 гривень.

Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Базовим звітним періодом є календарний місяць.

У разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, платники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах установлених для страхувальників страхових внесків (32%,) цих виплат.

Перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати, на суми яких нараховуються страхові внески.

Згідно із пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-1У страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 3 статті 20 Закону № 1058-1У передбачено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону № 1058-1У Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Відповідачем 11 червня 2007 року отримано вимогу управління про сплату 780 грн. 61 коп. заборгованості по страховим внескам, що підтверджується копіями корінця вказаної вимоги та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на 18 червня 2007 року заборгованість Приватного підприємства «Дівчинка»перед Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва складає 780 грн. 61 коп. Докази сплати вищевказаної заборгованості суду не надано.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм законодавства про пенсійне страхування України, у звязку з чим позов про стягнення з Приватного підприємства «Дівчинка»суми заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 780 грн. 61 коп. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли такі обставини звільняються від доказування.

Відповідач доказів належного виконання вимог чинного законодавства суду не подав.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З урахуванням вказаного, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Дівчинка» (03148 м. Київ, вул. Пшенична, 8-а, кв. 252, код 32733637) заборгованість до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва в розмірі 780 грн. 61 коп. (сімсот вісімдесят гривень 61 копійки).

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Блажівська Н. Є.

дата складення постанови в повному обсязі 8 листопада 2007 року