Постанова № 19994041, 29.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2011 року письмове провадження № 2а-8527/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання рішення від 22.02.2011 року недійсним Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва № 0000701705 від 22.02.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних»осіб та невиконання ним функцій податкового агента по операціях продажу автомобілів фізичним особам та під час проведення представницьких заходів є необґрунтованим. Тому оскаржуване рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на висновки, викладені в Акті перевірки, що свідчать про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства. Відповідач просив суд у позові відмовити.

Судом було встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції в місті Києві, з огляду на це суд залучив зазначений податковий орган до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник третьої особи будь-яких пояснень з приводу заявленого позову не надав, оскільки перевірки не проводив, проте проти задоволення позову заперечував.

09.09.2011 представник відповідача у судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

08.02.2011 відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства.

Результати перевірки оформлені Актом № 25/22-3/32108814 від 08.02.2011.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.211 № 0000701705 на суму 10237 грн., з них донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 8189 грн., штрафних санкцій 2048 грн.

Під час перевірки відповідачем, було встановлено, що позивач не утримав податку з доходів фізичних осіб, який утворився при реалізації позивачем легкового автомобіля Skoda Fabia Classik фізичній особі ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21.07.2009 № 190683.

Так, позивач реалізував автомобіль за ціною 21865,10 грн. Посилаючись на висновок спеціаліста № 0386 експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, відповідач зазначив, що ринкова вартість автомобіля Skoda Fabia Classik становить 22865,10 грн., тому позивач, як податковий агент, повинен був утримати податок з доходів фізичних осіб в розмірі 115,20 грн. з різниці між ціною продажі та ринковою ціною в розмірі 768 грн. (стор. 28 Акта перевірки).

Аналогічний висновок зроблено відповідачем і щодо операції з продажу позивачем автомобіля ЗАЗ 110307 ОСОБА_1 за ціною 7500 грн., що призвело до порушення ст.7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні». Такий висновок відповідача ґрунтується на отриманій від УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, отриманої листом від 09.02.2011 № 14/1901, якою надано висновок спеціаліста про оцінку транспортного засобу, відповідно до якого вартість автомобіля ЗАЗ 110307 складає 14638,77 грн. Тому, позивач повинен був утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1071 грн.

Відповідач вважає, що при продажу вказаних вище позивачем автомобілів за ціною, що не відповідає ринковій вартості, у покупців виникли додаткові блага, що є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Проаналізувавши наведені вище висновки акта перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно п.1.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

З огляду на це, ознаками додаткового блага є:

- це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу;

- вони виплачуються (надаються) платнику податку працедавцем (самозайнятою особою);

- це не є заробітна плата;

- не є виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з такими платниками податку.

З огляду на це, різниця, що встановлена відповідачем між цінами продажу та вартістю, встановленою висновками спеціаліста про оцінку транспортних засобів, не є для покупців ОСОБА_3 та ОСОБА_1 додатковим благом.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В акті перевірки не зазначено підстав, за якими позивач зобовязаний був укладати договори купівлі-продажу автомобілів за ціною, встановленою з урахуванням висновку спеціаліста про оцінку транспортного засобу.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

- створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

- реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

- виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

- визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

- приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

- переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

- оподаткування майна згідно з законом;

- визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

- в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач не ставить питання про оподаткування майна, оскільки йдеться про оподаткування додаткового блага.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Операції з придбання платником податків рухомого майна не входили до обєктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб у період укладення позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу.

З огляду на це у позивача не було підстав керуватися ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, суд вважає, що відповідач необґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач є податковим агентом відносно його контрагентів ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також про те, що позивач зазначеним особам виплатив додаткові блага.

Згідно з Актом перевірки встановлено, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з коштів відшкодованих підприємством на загальну суму 46434,56 грн., згідно авансових звітів.

В Акті перевірки зазначено, що внаслідок відшкодування зазначеним особам витрат за відрядження його працівникам, позивачем порушено п.п.1 ст.1, п. «е»п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п. п. «а»п. 17.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач зазначив, що позивачем не оподатковано виплачений його працівникам дохід у вигляді додаткового блага.

Суд не може погодитися з таким висновком відповідача з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було призначено проведення представницьких заходів у період 2009 -2010 років. Копії відповідних наказів місяться в матеріалах справи. Також позивачем було визначено осіб, відповідальних за проведення представницьких заходів, та бюджет на фінансування таких заходів. При цьому працівникам позивача були оформлені відрядження.

Визначаючи податок з доходів фізичних осіб, що мав би сплатити за своїх працівників позивач, відповідач для визначення бази оподаткування керувався фінансовими звітами таких працівників позивача щодо витрат, понесених на проведення представницьких заходів.

При цьому, відповідачем не перевірено чи були отримані працівниками позивача кошти, вказані у авансових звітах, як дохід, та в якій частині. Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи таким працівникам, що відряджалися для проведення представницьких заходів, виплачувалися добові у звязку з відрядженням.

Суд звертає увагу на Лист ДПА України від 29.09.2004 р. N 18835/7/17-3117, в якому зазначено, що якщо витрати коштів представництва на організацію проведення конференцій, симпозіумів, офіційних прийомів та бізнес-зустрічей, у тому числі на фуршетне обслуговування запрошених осіб - учасників зазначених заходів, на проведення рекламних акцій здійснюються у порядку та у межах, визначених пп. 5.4.4 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", то їх вартість не розглядається як дохід фізичних осіб - учасників зазначених заходів та, відповідно, не є об'єктом оподаткування ПДФО.

Тобто з даного листа вбачається, що у звязку з проведенням представницьких заходів дохід може виникнути лише в учасників зазначених заходів, тобто запрошених осіб, тоді як в для представників організаторів таких заходів витрати на проведення представницьких заходів, здійснені організаторами, не породжують будь-якого доходу.

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки не встановлено завищення позивачем валових витрат у звязку з понесенням витрат на проведення представницьких заходів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування. Також суд встановив, що під час перевірки відповідач неправильно застосував норми чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва № 0000701705 від 22.02.2011.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Арсірій Р.О.