Постанова № 19993086, 02.09.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2011 р. Справа № 2a-1870/5690/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколов В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Чайченко О.В.,

представника відповідача - Латіпова Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю кінотеатр "Дружба" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю кінотеатр "Дружба" (далі позивач, ТОВ кінотеатр "Дружба") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі відповідач, ДПІ в м. Суми), в якій, з урахуванням уточнень, просить визнати незаконним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 29.07.2011 року №0007051502/60977, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у сумі 10537,75 грн. та застосовано штрафна (фінансова) санкція у сумі 1грн .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ в м. Суми порушено вимоги податкового законодавства України. Посилаючись на пункти 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, статті 1, 13,15,21,30 Закону України “Про оренду землі” позивач відмічає, що норми земельного законодавства та Податкового кодексу України чітко визначають умови взаємовідносин між землекористувачами та власниками землі. На думку позивача, розмір орендної плати встановлюється виключно договором оренди землі, зміна її допускається виключно шляхом внесення змін до договору оренди. Виходячи з викладеного, позивач вважав, що відповідачем безпідставно було донараховано суму податкового зобовязання з орендної плати, виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки землі без внесення відповідних змін до договору.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі ХІІІ “Плата за землю”. Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, при визначенні суми податкового зобовязання по орендній платі за земельну ділянку позивач мав враховувати вимоги п.п.288.5.1. п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та узгодити податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-травень 2011 року у розмірі не меншому трикратного розміру земельного податку. Тому, вважає, що сума грошового зобовязання була визначена податковим органом позивачу на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України у відповідності до чинного законодавства (а.с.36-37).

Представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 17 листопада 2004р. між Сумською міською радою та TOB Кінотеатр "Дружба" було укла дено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого TOB Кінотеатр "Дружба" отри мало в оренду земельну ділянку площею 0,5323га. за адресою м. Суми вул. пр. Шевченка, 20 строком до 23.06.2014 року. Пунктом 1.2. договору зафіксована норматив на грошова оцінка земельної ділянки, що складає 1419058,57 грн.

Розділом 3 Договору визначено розмір орендної плати - 1% від нормативної грошової оцінки землі і встановлено, що розмір оренд ної плати може бути переглянуто за згодою сторін.

Згідно абзацу 3 п.2.2. дого вору, умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли пі сля набуття договором чинності законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором (а.с.13-25).

28.01.2011р. позивачем було подано до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та узгоджено податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011р. у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі.

19.07.2011р. службовими особами ДПІ в м. Суми була проведена документальна невиїзна перевірка TOB Кінотеатр "Дружба" з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень-травень 2011р. В ході перевірки відповідачем було виявлено порушення позивачем норм пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, яке було зафіксоване в акті про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень-травень 2011р. від 19.07.2011р. за №5513/152/02409911 (а.с.7-10).

За результатами перевірки 29.07.2011р. ДПІ в м. Суми було прийняте податкове повідомленням-рішенням №0007051502/60977, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 10538,75 грн., в тому числі за основним платежем 10537,75 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1,00грн. (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (а.с.7-10), підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало встановлення відповідачем порушення TOB Кінотеатр "Дружба" вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, згідно яких річна сума платежу з орендної плати не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. В той же час, позивач в декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності визначив зобовязання з орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 1% від нормативної грошової оцінки землі.

Проте, суд не може погодитись з такими висновками відповідача, насамперед у звязку з тим, що правовідносини з оренди земельної ділянки державної та комунальної власності врегульовуються, зокрема, нормами податкового, цивільного, земельного законодавства. Відтак, при вирішенні спірних правовідносин необхідно керуватись нормами всіх зазначених галузей права.

Відповідно до п.п. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру.

При цьому, відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до п. 288.4 Податкового кодексу, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, із змісту наведених норм можна зробити висновок, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку на момент укладення договір оренди земельної ділянки, тобто 17 листопада 2004р., цілком відповідав вимогам нормативних актів, що діяли на той час, недійсність, як вбачається з пояснень представників сторін, відсутнє, а тому договір є правомірним.

При цьому згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі, а саме - в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі. До того ж сам орендодавець, власник земельної ділянки - Сумська міська рада, питання щодо збільшення орендної плати не ініціює.

Окремо варто звернути увагу на позицію Конституційного Суду України, викладену в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп, де зазначено наступне.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

З огляду на наведену позицію Конституційного Суду України, можна дійти висновку, що ставки орендної плати за земельні ділянки, визначені пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, мають обовязково застосовуватись при укладенні договорів після набрання чинності наведеними нормами, тобто з 01.01.2011 року.

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Поряд з цим ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто, на переконання суду, особа зобов'язана буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно із ст.30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з положеннями ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Разом з тим, як зазначалось вище, Сумська міська рада не ініціювала процедуру внесення змін до договору оренди землі, укладеного з позивачем в частині визначення орендної плати у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно розмір орендної плати, визначений договором, не змінювався.

Таким чином, зважаючи на те, що сторони не вносили змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки або судове рішення про зміну вказаного договору щодо розміру орендної плати відсутні, на переконання суду, правових підстав для сплати більшого розміру орендної плати, аніж визначеного умовами договору, у позивача немає, а тому визначення податковим органом податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 10537,75 грн. не ґрунтується на приписах Податкового кодексу, Закону України «Про оренду землі» та інших правових актів, що врегульовують спірні правовідносини.

Згідно п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи, що в судовому засіданні не було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, застосування фінансових санкцій є безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим, прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України та є незаконним.

При цьому суд, з огляду на норми ст. 11 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, зокрема скасувати незаконне податкове повідомлення-рішення.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр "Дружба" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Суми №0007051502/60977 від 29 липня 2011 року про донарахування товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр "Дружба" зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку в сумі 10537,75 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений 07.09.2011 року.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов