Постанова № 19992153, 09.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5474/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Чухлібі Г.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шкіля О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2011 року Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17"(далі по тексту - позивач, ПАТ "КСУ № 17") звернулсоь до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 00055442301/1969, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92333,75 грн, у тому числі 73867,00 грн - за основним платежем, 18466,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР та відповідно прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Зокрема зазначав, що контролюючим органом безпідставно констатовано протиправне завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2008 року в сумі 10092,00 грн, сформованого за рахунок включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Обрій" (далі по тексту - ТОВ "Фірма "Обрій") послуг з виготовлення металоконструкцій з труб, оскільки договірні відносини із вказаним контрагентом не носять жодних ознак фіктивності, на які вказує податковий орган. Також правомірно визначено суму податку на додану вартість у розмірі 3103,67 грн, визначеної при закупівлі питної води у Командитного товариства "Експертиза. Консультація. Оцінка" (далі КТ "Е.К.О"), оскільки на території підприємства відсутні свердловини з питною водою придатною для вживання. Так само безпідставним є висновок податкового органу про неправомірність визначення сум податкового кредиту у розмірі 109908,15 грн., сформованих при оплаті послуг механізмів та транспортних послуг Закритого акціонерного товариства "Харківське управління механізації - 11" (далі по тексту - ЗАТ "Харківське управління механізації - 11"), оскільки відсутність товарно-транспортних накладних, на чому наголошують перевіряючі, не може бути доказом фактичності здійснених перевезень, так як для внутрішніх перевезень, які здійснював позивач, не є обов'язковою наявність товарно-транспортних накладних, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України №207 від 20.02.2009.

Посилаючись на вищевикладені обставини, представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість". Також зауважив, що в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість " позивачем завищено податковий кредит за рахунок кошти за наслідками господарських відносин з ТОВ "Фірма "Обрій", КТ "Е.К.О", оскільки вказані послуги не використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Також, вказував на відсутність товарно-транспортних накладних, за наслідками надання позивачу послуг з перевезення ЗАТ "Харківське управління механізації-11".

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи суд встановив, що Закрите акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 27.01.2000, номер запису 1585120 0000 001929, ідентифікаційний номер 01413891, серія свідоцтва А00 № 127783.

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами найменування юридичної особи із Закрите акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" змінено на Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17", про що видано 27.04.2010 свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи серії А01 № 359833. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

В період з 06.04.2011 по 20.05.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ "КСУ №17" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010.

За результатами даної перевірки 27.05.2011 складено акт №3414/23-209/01413891, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 73867,00 грн, в тому числі: жовтень 2008 року - 17985,00 грн; листопад 2008 року - 1481,00 грн; грудень 2008 року - 161,00 грн; березень 2009 року - 6178,00 грн; квітень 2009 року - 3308,00 грн; травень 2009 року - 3411,00 грн; червень 2009 року - 2302,00 грн; липень 2009 року - 3368,00 грн; серпень 2009 року - 2370,00 грн; вересень 2009 року - 1787,00 грн; жовтень 2009 року - 1804,00 грн; листопад 2009 року - 2214,00 грн; грудень 2009 року - 1415,00 грн; січень 2010 року - 139,00 грн; лютий 2010 року - 2769,00 грн; березень 2010 року - 2273,00 грн; квітень 2010 року - 1994,00 грн; травень 2010 року - 1951,00 грн; червень 2009 року -2569,00 грн; липень 2009 року - 2927,00 грн; серпень 2009 року - 2634,00 грн; вересень 2009 року - 2630,00 грн; жовтень 2009 року - 2217,00 грн; листопад 2009 року - 2029,00 грн; грудень 2009 року - 1952,00 грн.

Як вбачається з акту, перевіряючими допущено технічну описку при визначенні останніх періодів з червня по грудень, оскільки виходячи зі змісту тексту допущено описку у визначенні року, а саме наступний період після травня 2010 року зазначено не червень 2010 року та надалі по наступних місяцях періоду, що перевіряється.

Висновки податкового органу в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Відповідач вважає, що ПАТ "КСУ №17" безпідставно завищено податковий кредит за жовтень 2008 року в сумі 10092,00 грн сформованого за рахунок включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні у ТОВ "Фірма "Обрій" послуг по виготовленню металоконструкцій з труб, оскільки договірні відносини із вказаним контрагентом носять ознаки фіктивності. Зокрема, вказує на той факт, що згідно з розрахунком комунального податку, поданого до Кременчуцької ОДПІ за IV квартал 2008 року, на підприємстві працює лише дві особи директор та головний бухгалтер, що й стало підставою вважати, що на підприємстві відсутні трудові ресурси та адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань перед ПАТ "КСУ №17".

Також встановлено, що позивач безпідставно визначено суму податку на додану вартість у розмірі 3103,67 грн, визначеної при закупівлі питної води у КТ "Е.К.О". Позиція обґрунтована тим, що придбання питної води не пов'язане з веденням господарської діяльності.

Крім того, податковий орган констатує протиправне віднесення сум податкового кредиту у розмірі 109908,15 грн, сформованих при оплаті наданих ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" послуг механізмів та транспортних послуг. Свої доводи аргументує тим, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей автотранспортом, тобто відсутня первинна бухгалтерська документація для відображення господарських відносин із вказаним контрагентом.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач направив заперечення на адресу відповідача 02.06.2011 вих. № 08/328, на що отримав відповідь 14.06.2011 (вх. № 39), якою зауваження викладені в запереченні визнано безпідставними, а акт перевірки правомірним.

На підставі вищенаведеного та акту перевірки №3414/23-209/01413891 від 27.05.2011 податковим органом 15.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005452301/1969, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92333,75 грн, у тому числі 73867,00 грн за основним платежем та 18466,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

ПАТ "КСУ №17" не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржило його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Для цілей оподаткування податком на прибуток під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, що направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку інші особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Саме в межах вищевказаних норм і діяв позивач, формуючи податковий кредит за рахунок включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг по виготовленню металоконструкцій з труб, з огляду на наступне.

Досліджуючи реальність господарських відносин позивача та ТОВ "Фірма "Обрій" суд встановив, що згідно довідки статуправління основним видом діяльності ТОВ "Фірма "Обрій" за КВЕД є "28.11.0 виробництво будівельних металевих конструкцій" (копія довідки в матеріалах справи).

30.05.2008 між вказаними контрагентами укладено договір №25/2008, предметом якого є надання послуг з виготовлення металоконструкцій, нестандартизованого обладнання та трубних вузлів для об'єктів монтажу замовника (копія договору в матеріалах справи).

Відповідно до умов договору ТОВ "Фірма "Обрій" зобов'язується виготовити металоконструкції, а ПАТ "КСУ №17" прийняти та оплатити виконані роботи.

Судом встановлено, що позивач, виконуючи свої зобов'язання за вищенаведеним договором, прийняв та оплатив виконані роботи по виготовленню та зведенню металоконструкцій на загальну суму 60 552,00 грн, в тому числі ПДВ 10092,00 грн, що підтверджується залученими до матеріалів справи рахунком фактурою №35 від 31.10.2008 на суму податку на додану вартість 10092,00 грн та актами на виконані роботи № 272, № 273 від 31.10.2008.

Пояснюючи необхідність придбання труб, представник позивача вказав, що на підприємстві здійснюється зведення додаткового корпусу, для будівництва якого необхідні металовироби нестандартної форми. На підтвердження вказаної обставини надав суду ліцензії на провадження будівельної діяльності, видані Полтавською обласною державною адміністрацією та Державною архітектурно-будівельною інспекцією, а також копії трудових книжок осіб, залучених до будівництва згідно їх фаху.

Таким чином, позивачем надано суду та підтверджено первинною документацією реальність господарських операцій з ТОВ "Фірма "Обрій" в частині виконання робіт по виготовленню та зведенню металоконструкцій на загальну суму 60 552,00 грн з урахуванням сум ПДВ.

Доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Фірми "Обрій" фізичної можливості для виконання умов договору № 25/2008 від 30.05.2008, оскільки на товаристві працюють лише дві особи, а саме директор та головний бухгалтер, спростовуються судом виходячи з наступного.

На запит позивача № 08/324 від 27.05.2011 ТОВ "Фірма "Обрій" повідомило, що в IV кварталі 2008 року на підприємстві працювало дві штатні особи (головний бухгалтер та технік) і двадцять позаштатних осіб, про що свідчить Форма 1 - ДФ (податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум отриманого з них податку) за IV квартал 2008 року (в матеріалах справи). Як встановлено в судовому засіданні ці співробітники працювали на підприємстві ТОВ "Фірма "Обрій" за сумісництвом, а їх трудові книжки зберігалися за основним місцем роботи.

Таким чином, твердження податкового органу про відсутність у ТОВ "Фірма "Обрій" трудових ресурсів для виконання договірних зобов'язань є безпідставними.

Щодо встановлення порушення пов'язаного з безпідставним визначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3103,67 грн, визначеної при закупівлі у КТ "ЕКО" питної води "Роса", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Податковий орган мотивує встановлене порушення тим, що придбання питної води, яка на думку податкового орану, не використовується ПАТ "КСУ №17" у власній господарській діяльності, позбавляє товариство права зараховувати ці суми при формуванні податкового кредиту.

З матеріалів справи суд встановив, що 04.05.2007 між ПАТ "КСУ №17" та КТ "Е.К.О" укладено договір № б/н (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) на поставку питної води "Роса".

З метою виконання договірних відносин КТ "Е.К.О" поставило, а ПАТ "КСУ №17" отримало та оплатило воду "Роса", що підтверджується платіжними дорученнями, сертифікатом відповідності на воду питну додаткової обробки негазовану "Роса" (наявні в матеріалах справи) та не заперечується податковим органом.

На обґрунтування доцільності укладення договору з постачання питної води позивач надав суду протоколи дослідження питної води №232/1442 та №231/1441 від 02.08.2011, складені Кременчуцькою міською санітарно-епідеміологічною станцією, у відповідності з якими в місцях відбору проб води з колодязів біля будівлі управління ПАТ "КСУ №17" встановлено, що вода не відповідає вимогам ДСанПін 2.2.4-171-10 "гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

У звязку з відсутністю центрального водопостачання деяких структурних підрозділів підприємства було видано наказ №20 від 18.04.2007 про забезпечення працівників питною водою, для реалізації якого позивачем був укладений договір з КТ "Е.К.О" на поставку питної води.

Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Пунктом 115 глави VI Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств № 658-66 від 21.12.1966 визначено, що промислові підприємства повинні бути забезпечені доброякісною питною водою. Застосування сирої води для пиття дозволяється лише з дозволу органів санітарного контролю.

У колективному договорі позивача на 2008-2011 роки, у додатку № 7 якого підпунктом 2.6 визначено обовязок підприємства забезпечувати працівників управління, ЗМД, ВГП, ВМТП питною водою.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що суми податку на додану вартість, сплачені при забезпеченні працівників питною водою у даному випадку правомірно відносені до податкового кредиту відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо встановлення порушення пов'язаного з безпідставним завищення сум податкового кредиту у загальній сумі 60672,00 грн, сформованих при отриманні від ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" послуг механізмів та транспортних послуг, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аргументами Кременчуцької ОДПІ, що свідчать на користь протиправного завищення податкового кредиту у вищевказаній сумі, є те, що у ПАТ "КСУ №17" відсутні тимчасові реєстраційні талони на передані в оренду транспортні засоби, без оформлення яких ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" не мало правових підстав та не могло використовувати транспортні засоби позивача у власній господарській діяльності. Крім того, вказує на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей автотранспортом.

З матеріалів справи суд встановив, що господарські взаємовідносини між ПАТ "КСУ №17" та ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" здійснювалися на основі укладених договорів про надання послуг № 23 від 02.02.2009 та № 4 від 04.01.2010 (копії договорів залучені до матеріалів справи), та договору оренди техніки № 01/07 від 03.01.2007.

Факт реальності зазначених договорів підтверджується первинною документацією, а саме актами виконаних робіт, рахунками, талонами замовника, платіжними дорученнями які досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Також у матеріалах справи наявні тимчасові реєстраційні талони на передані в оренду транспортні засоби, про відсутність яких вказував податковий орган.

З пояснень позивача та наданої ним документації встановлено, що будівельно-монтажні роботи, які є основною діяльністю позивача, здійснювалися на території товариства і відповідно транспортні засоби використовувалися для переміщення матеріалів зі складу на території позивача на будівельні майданчики замовника, тобто з метою їх використання у будівництві.

Таким чином, позивач використовував передані в оренду транспортні засоби з метою перевезення власних будівельних матеріалів для забезпечення будівництва, тобто це було внутрішнім перевезенням матеріалів.

Відповідно до діючого законодавства правила та обсяг документів для внутрішніх перевезень визначені у Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207(далі Перелік № 207).

Згідно з Переліком № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати:

накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

талон про проходження державного технічного огляду;

поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Як вбачається з вищевикладеного для внутрішніх перевезень товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом, а тому суд приходить до висновку, що податковий орган протиправно визначив завищення суми податкового кредиту в розмірі 60672,00 грн сплачену позивачем ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" за послуги механізмів та транспортних послуг як таку, що не підлягає віднесенню до валових витрат.

При судовому розгляді досліджена первинна документація визначена Переліком № 207 (накладні, посвідчення та реєстраційні документи, дорожні листи), яка підтверджує перевезення товарно-матеріальних цінностей на території позивача.

Обґрунтовуючи доцільність оренди техніки, яка належить позивачу, але перебуває у довгостроковій оренді ЗАТ "Харківське управління механізації - 11", позивач пояснив, що вантажні автомобілі та автобуси надані в довгострокову оренду ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" з 1992 року, де й використовуються для ведення власної господарської діяльності. Здавання в довгострокову оренду автомобілів є вигідним для підприємства позивача, оскільки ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" використовує цю техніку на постійній основі, а ПАТ "КСУ №17" за необхідності. Крім того, у позивача відсутні виробничі потужності для утримання такої кількості техніки в належному стані, а саме: немає гаражів та стоянок для вантажних автомобілів, відсутній обслуговуючий персонал, штатним розкладом не передбачено механіків для ремонту і обслуговування автомобілів. Натомість ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" має всі необхідні умови для забезпечення роботи автомобілів у належному стані. У разі виникнення необхідності для вирішення виробничих питань на будівельному майданчику ПАТ "КСУ №17" замовляло необхідну техніку у ЗАТ "Харківське управління механізації - 11". Розрахунки за надані послуги проводились на підставі договірних розцінок за фактично відпрацьований час. Договірна ціна на послуги транспорту розроблена на підставі розцінок ДБН Д. 1.1-1-2000 у будівництві.

З огляду на приведені обставини висновок перевірки про завищення сум податкового кредиту, сплачених за отримані від ЗАТ "Харківське управління механізації - 11" послуги механізмів та транспортних послуг, суд вважає необґрунтованим.

Згідно з чатини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про визнання недійсним цього рішення, та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 00055442301/1969.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 14 вересня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник