Постанова № 19992074, 12.12.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2673/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ-МИХАЙЛІВСЬКИЙ»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 року №0072391701 та податкової вимоги від 08.04.2011 року №1069, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦ-МИХАЙЛІВСЬКИЙ»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 року №0072391701 та податкової вимоги від 08.04.2011 року №1069.

В судовому засіданні 06.12.2011 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, який наголосив, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що позивач не повинен був утримувати з операцій обміну майна на корпоративні права підприємства на фізичних осіб суми податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказані особи не отримували з цих операцій інвестиційного прибутку, якій повинен обкладатись вказаним податком. Представник відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у запереченнях проти позову, оскільки позивач припустився порушень податкового законодавства, оскільки не утримав податок на доходи фізичних осіб, з доходів, які отримали засновники цього підприємства від операцій міни приналежного їм майна на корпоративні права цього підприємства.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі направлення на проведення перевірки від 09.02.2011 року №134 посадовими особами відповідача, в період з 10.02.2011 року по 01.03.2011 року була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання позивачем податкового законодавства за період з 16.05.2007 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 16.05.2007 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 09.03.2011 року №33/23-2-14/35118639 (а.с.7-47).

Актом були встановлені порушення п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.11.1.2 ст.11, п.16.1 ст.16 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб»внаслідок чого занижено сплату податку на доходи фізичних осіб на суму 750000,00 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем 22.03.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0072391701 (а.с.6), яким донараховано податку на доходи фізичних осіб на суму 750000,00 грн. та штрафних санкцій на суму 187500,00 грн.

Оскільки позивачем вказана сума донарахованого податку та штрафних санкцій не була сплачена у 10-денний строк на рахунки Державного бюджету України, відповідачем 08.04.2011 року була спрямована на адресу позивача податкова вимога №1069 (а.с.82) про необхідність сплати донарахованого податку та штрафних санкцій.

Представники позивача не погоджуються з прийнятим відповідачем рішенням з огляду на те, що позивач не повинен був утримувати із засновників підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 податок на доходи фізичних осіб, оскільки вони внесли до статутного капіталу підприємства приналежне їм на праві власності нерухоме майно (здійснили інвестицію) та отримали в обмін на це корпоративні права цього підприємства на ту саме суму, що виключає виникнення у них інвестиційного прибутку, а, відповідно, й обовязку у позивача утримати з них податок на прибуток з цього прибутку. Відповідач не міг спрямовувати на адресу позивача 08.04.2011 року податкову вимогу №1069, оскільки вимога може бути спрямована на адресу платника податку лише після узгодження податкового зобовязання, а вказане зобовязання станом на 08.04.2011 року не було узгоджено, оскільки позивач 05.04.2011 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з цією позовною заявою, 06.04.2011 року було відкрито провадження по справі, а тому податкове зобовязання за вказаним податковим повідомленням-рішенням не є узгодженим.

Представник відповідача ДПІ у Малиновському районі м.Одеси у власних запереченнях від 26.09.2011 року без номеру (а.с.92-94) зазначив, що позивач є податковим агентом, а тому повинен був утримати з доходу, отриманому його засновниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді корпоративних прав підприємства за договорами міни податок на доходи фізичних осіб в розмірі 750000,00 грн., а тому його донарахування є правомірним. До того ж, станом на 08.04.2011 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси не було відомо про оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, а тому податковому органу не було відомо про оскарження цього рішення до суду, в звязку із чим, він вважав це податкове зобовязання позивача узгодженим та правомірно спрямував на його адресу податкову вимогу №1069.

Розглянувши доводи представника позивача, представника відповідача та здійснивши оцінку вказаних рішень відповідача з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України суд приходить до висновку про їхню протиправність з наступних підстав:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.2006 року (а.с.95-96) фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали нерухоме майно нежилу будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. «И»за адресою: АДРЕСА_1 у спільну частикову власність за 15000000,00 грн.

Згідно договору від 19.01.2009 року (а.с.99) продавець майна підтвердив, що зазначена сума продажу 15000000,00 грн. повністю сплачено покупцями на його користь.

Відповідно до п.2.2 Статуту ТОВ «БЦ-МИХАЙЛІВСЬКИЙ»(а.с.52-60), який затверджений рішенням зборів засновників від 26.11.2010 року (протокол №4 а.с.50-51) його засновниками є громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно рішення загальних зборів ТОВ «БЦ-МИХАЙЛІВСЬКИЙ»від 26.11.2010 року (протокол №4 а.с.50-51) було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства на суму 15000000,00 грн. за рахунок внесків його засновників у вигляді нерухомого майна нежилої будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. «И»за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у їх спільній частковій власності.

Вказане рішення було реалізовано у п.7.1 статуту ТОВ «БЦ-МИХАЙЛІВСЬКИЙ», який був зареєстрований у новій редакції державним реєстратором 02.12.2010 року за №15561050008027935 (а.с.52).

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб»дохід визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, зо мають вартість, у т.ч. цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного періоду, як на території України, так і за межами,починаючи з дня набрання чинності цим Законом, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (п.1.3 «в»ст..1 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб»).

У відповідності до п.1.3 ст.1 цього Закону, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Такий дохід, в силу вимог п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», є обєктом оподаткування і підлягаю кінцевому оподаткуванню при його виплаті. Ставка податку, відповідно до п.7.2 ст.7 Закону, становить 5% від обєкта оподаткування, який відповідно до вимог п.п.11.1.2, 11.1.3, п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», визначається з вартості обєкта нерухомого майна. В силу вимог п. «а»п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподаткування доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до положень п.п.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку, та сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративне право це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку та такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до ст..67 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Оскільки засновники товариства фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок внесення ними до статутного капіталу ТОВ «БЦ-МИХАЙЛІВСЬКИЙ»нерухомого майна отримали корпоративні права у цьому товаристві, тобто права на участь в управлінні та права на отримання прибутку в майбутньому, а не прибуток як такий, вказана операція не може вважатись обєктом оподаткування в розумінні Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб».

Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» розглядаються як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до п.п.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону визначається, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу. Згідно з нормами вказаного підпункту, операції з внесенням платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу і є інвестиційним прибутком, що в силу вимог п.п.4.2.13 п.4.2 ст.4 Закону є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції. В силу положень п.п.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону, до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Відповідно до п.п.9.6.6 п.9.6 ст.9 Закону, за наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. А фінансові результати операцій з інвестиційними активами, в силу вимог п.п.9.6.1 п.9.6 ст.9 Закону обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Необхідне зазначити, що у даному випадку обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб можуть бути лише доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також дохід у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав.

Оскільки вартість внесеного до статутного капіталу товариства нерухомого майна згідно умов договору від 14.12.2006 року (а.с.95-96) становить 15000000,00 грн. та отримані засновниками фізичними особами корпоративні права товариства визначені в п.7.1 статуту ТОВ «БЦ-МИХАЙЛІВСЬКИЙ», який був зареєстрований у новій редакції державним реєстратором 02.12.2010 року за №15561050008027935 (а.с.52) також становить розмір 15000000,00 грн. інвестиційний прибуток (дохід) від вказаної інвестиційної операції відсутній, а тому позивач, як податковий агент, не повинен був утримувати із засновників та перераховувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб із суми отриманих ними корпоративних прав підприємства.

Вимога податкового органу про сплату суми узгодженого податкового зобовязання від 08.04.2011 року №1069 могла бути направлена на адресу позивача лише за умови узгодження ним суми податкового боргу або прострочення 10-денного строку на оскарження податкового повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення було отримано платником податків 28.03.2011 року та відповідно до положень ст.56 Податкового кодексу України він повинен був сплатити зазначену у ньому суму або мав право оскаржити його у 10-денний строк з дати його отримання (до 07.04.2011 року включно).

05.04.2011 року у межах визначеного законом строку позивач подав позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду (вхідний №2670/2011 а.с.2) та 06.04.2011 року ухвалою суду було відкрито провадження по справі, в звязку із чим, податкове зобовязання позивача не було узгоджено, а тому відповідач не мав правових підстав для направлення на його адресу податкової вимоги від 08.04.2011 року №1069.

Факт необізнаності відповідача станом на 08.04.2011 року про подання позивачем позову до суду не впливає на факт протиправності винесеної податкової вимоги.

Оскільки при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги відповідачем були невірно застосовані норми Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб», суд на підставі положень та ч.2 ст.162 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати протиправними і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 22.03.2011 року №0072391701 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 750000,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 187500,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 08.04.2011 року №1069.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12 грудня 2011 року

Суддя Єфіменко К.С.