Постанова № 19991554, 08.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. № 2а-6845/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді:Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Цукорник С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від № 00033692301 від 23 травня 2011 р.,-

встановив :

Відкрите акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія»(далі ВАТ «Львівська вугільна компанія») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі ДПІ у Сокальському районі Львівської області), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення № 00033692301 від 23 травня 2011р., яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 10402,00 грн. та штрафних санкцій на суму 2601,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ВАТ «Львівська вугільна компанія»обгрунтовано віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, одержаних від ТзОВ «Меридіан Центр». Усі умови необхідні та передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»щодо формування податкового кредиту в господарських операціях із ТзОВ «Меридіан Центр» дотримані, жодна з вимог закону не порушена. Відповідно, ДПІ у Сокальському районі не має підстав не визнавати права на податковий кредит у сумі 10402,00 грн. Позивач зазначає, що отримання та використання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Меридіан центр»підтверджуються відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними документами, відомостями бухгалтерського обліку, доказами доставки товару.

ВАТ «Львівська вугільна компанія»вважає, що податковим органом при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення неправомірно покладено на ВАТ «Львівська вугільна компанія»вину за дотримання правил ведення податкового обліку, подання звітності ТзОВ «Меридіан центр»тощо, оскільки це не є компетенцією позивача та жодним правовим актом не передбачено контроль за сплатою податку постачальниками послуг, товарів. Відтак, наведені вище обставини не дають підстав ДПІ у Сокальському районі вважати недійсною фінансово-господарську діяльність підприємства із ТзОВ «Меридіан центр».

Також позивач зазначає, що згідно Акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.05.08 по 31.03.09 ДПІ у Сокальському районі від 07.08.2009 року № 726/2301/35879807, яка раніше проводилась по вказаних операціях, порушень з боку ВАТ «Львівська вугільна компанія»не виявлено. Відтак оспорювані ДПІ операції були відомі податковому органу, були предметом перевірки, за результатами якої, порушень, що є предметом даної операції з ТзОВ «Меридіан Центр», встановлено не було.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимогипідтримав повністю, пояснення надала аналогічні до викладеного у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чино повідомлявся про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах розпискою, про причини неявки суд не повідомив. Доказів, що витребовувалися судом в обґрунтування своїх заперечень не представив. В ході судового розгляду представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених в письмових запереченнях додатково пояснивши, що перевірка проведена у порядку, визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити у повному обсязі виходячи з наступного.

В період з 01.01.09 по 31.03.09 року на підставі направлення ДПІ у Сокальському районі від 19.04.2011 №172/23-1 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Львівська вугільна компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.03.09 при проведенні взаєморозрахунків із ТзОВ «Меридіан Центр»(34228483).

За результатами проведення перевірки податковим органом складено Акт від 29.04.2011р. за №320/2301/35879807 у висновках якого встановлено порушення:

- п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки безпідставно ВАТ «Львівська вугільна компанія»віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, одержаних від ТзОВ «Меридіан Центр», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму на суму 10402,00 грн.

Також в акті податкового органу вказується, що позивачем не доведено реальність операцій із ТзОВ «Меридіан Центр»і тому, на думку ДПІ, підприємство не мало права на податковий кредит щодо всіх господарських операцій, здійснених із ТзОВ «Меридіан Центр»у періоді з 01.01.09 по 31.03.09.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 00033692301 від 23 травня 2011 р.- яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 10402,00 грн. за основним платежем та штрафних санкцій на суму 2601,00 грн.

Відповідно до витягу з ЄДР та пояснень позивача: основним видом діяльності ВАТ «Львівська вугільна компанія»є будівництво підприємств ненргетики, добувної та обробної промисловості, надання послуг по переробці та збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини).

23 січня 2009 року з метою реалізації свої діяльності між ТзОВ «Меридіан центр»(Продавець) та ВАТ «Львівська вугільна компанія»»(Покупець) було вчинено усний правочин, згідно до якого Продавець, сторона усного правочину, передала товар Покупцеві, видавши видаткову, податкову.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду надано: видаткову накладну від 23 січня 2009 року №321, з якої вбачається, що позивачем був придбаний товар «Лента транспортерна 1200 ммб/у»(далі по тексту «лента транспортерна») в кількості 312.000 кв.м. на суму 52010,40 грн. (без ПДВ), всього 62412,48 грн. (з ПДВ); Вказаний товар від ТзОВ «Меридіан центр» був доставлений на підприємство ПП «Євросервіс ТД»(ЄДРПОУ 34870960) про що свідчить Акт надання автотранспортних послуг від 24 січня 2009 року підписаний між ПП «Євросервіс ТД»та ВАТ «Львівська вугільна компанія»та отримано через ОСОБА_3 на підставі довіреності, що підтверджується записами в журналі реєстрації довіреностей підприємства, копія якого долучена до матеріалів справи.

Позивачем ВАТ «Львівська вугільна компанія»вищезазначені товари отримані та оплачені, що підтверджується платіжним дорученням від 20.01.2009 року на загальну суму 62412,48 грн.

Сторони усного правочину відобразили вказану операцію в бухгалтерському обліку. Як встановлено судом «лента транспортерна»є матеріалом для основного засобу (конвеєра, що використовується у ВАТ «Львівська вугільна компанія»у процесі переробки вугільної сировини), сума фізичного зношення якої, підприємство при переробці вугільної сировини додає до вартості такого головного продукту та, відповідно, обліковується на рахунку 20 субрахунку 206 бухгалтерського обліку, що відображено в відомостях бухгалтерського облвку: оборотно-сальдовій відомості по складу та лімітній карті, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст.9 Закону, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий піди сабо інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача ВАТ «Львівська вугільна компанія»документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, журнал довіреності, Акт виконаних робіт про надання транспортних послуг, платіжне доручення, дані бухгалтерського обліку, складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що вказує на відсутність порушень з його боку.

Як зазначалося вище, відповідач у Акті перевірки вказує, що вказана операція щодо придбання ленти транспортерної фактично не відбулася та є нікчемною, оскільки така не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками податкового кредиту у звязку із відображенням її змісту у первинних документах.

Проте дані доводи ДПІ у Сокальському районі суд не бере до уваги з наступних підстав. На час виконання договору купівлі - продажу між ТзОВ «Меридіан центр»та ВАТ «Львівська вугільна компанія»здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість. Суд приходить до такого висновку, виходячи з того, що податковим органом не надано суду доказів протилежного.

Спірна угода щодо купівлі - продажу «Ленти транспортерної»укладена позивачем з ТзОВ «Меридіан центр»в усній формі.

У відповідності до ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на час здійснення спірних господарських операцій, встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно з п.1 ч.1 ст.208 цього Кодексу у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 Цивільного Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та прикріплюється печаткою.

У відповідності до ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, я які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як визначено ч.1 ст.218 цього Кодексу, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки законом прямо не передбачена недійсність правочину при недодержанні сторонами письмової форми, суд приходить до висновку, що відсутність підстав для висновку про недійсність правочину, укладеному між позивачем ТзОВ «Меридіан центр»та ВАТ «Львівська вугільна компанія».

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарі (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основним видом діяльності ВАТ «Львівська вугільна компанія»є надання послуг по переробці та збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини). Товар був придбаний з метою використання в процесі переробки рядового вугілля, що для позивача є основною господарською діяльністю.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», витрати позивача з придбання клею «ленти транспортерної» є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх утримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ТзОВ «Меридіан центр»позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ВАТ «Львівська вугільна компанія»- про що зазначено і в самому акті перевірки ДПІ.

Також досліджуючи податкову накладну отриману ВАТ «Львівська вугільна компанія»від ТзОВ «Меридіан центр», копії якої долучені до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що жодна з вимог передбачених пп. 7.2.1 «а»-«и», 7.2.3, 7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Меридіан центр»не порушена.

Пунктами 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послу), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковою накладною, видатковою накладною та розрахунком, а тому, така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про визначення податкового зобовязання були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законом, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин справи, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення року № 00033692301 від 23 травня 2011р

винесене Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»3 (три) 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 грудня 2011 року Суддя Мричко Н.І.