Постанова № 19990780, 08.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2011 року Справа № 2а-11224/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Іванович К.В.

за участю сторін:

представника позивача: Авалян Є.В.

представника відповідача:Рожнов М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

29 листопада 2011 року відповідачем було проведено виконавчі дії по примусовому зверненню стягнення на майно боржника відокремленого підрозділу ЦЕММ ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», а саме арештовано та вилучено майно. Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки вважає вимогу Пенсійного фонду України такою, що не підлягає виконанню у звязку з відсутністю її в переліку документів, які підлягають примусовому виконанню, зазначених в ст.17 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, відповідачем порушено порядок звернення стягнень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що саму постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, в тому у відповідача не було підстав для здійснення будь-яких примусових дій на виконання виконавчого листа. Також позивач наполягав на тому, що виконавче провадження відкрите на відокремлений підрозділ ЦЕММ, який не має статусу юридичної особи, що є порушенням норм законодавства про виконавче провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що вимога УПФУ є виконавчим документом, виконавчі дії були здійснені в межах чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.02.1992, про що зроблено реєстраційний запис №13821070019000939.

Відокремлений підрозділ «Центральні електромеханічні майстерні Публічного акціонерного товариства «Трест Лугнаськшахтопроходка» є структурним підрозділом ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» без права юридичної особи.

05.09.2011 від УПФУ в м. Краснодоні до ВДВС Красно донського міськрайонного управління юстиції надійшла заява про примусове виконання вимоги від 05.08.2011 №Ю-34 про сплату боргу у сумі 204320,14 грн. на користь УПФУ в м.Краснодоні з Відокремленого підрозділу ЦЕММ ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

07.09.2011 відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за вимогою УПФУ в м.Краснодон №Ю-34 від 05.08.2011, яка була направлена на адресу відокремленого підрозділу. При цьому боржником у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено ВП ЦЕММ ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка».

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 09.09.2010 № 2511-VI та за своєю природою є адміністративно-правовими.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з вимогами ст. 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обовязковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобовязаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобовязаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

З аналізу ст.25 Закону №2464 вбачається, що право звернення Пенсійного фонду за стігненням на підставі вимоги до відділу державної виконачої служби або до суду є альтернативним. За таких підстав, посилання позивача на те, що вимога пенсійного фонду не підлягає виконанню державною виконавчою службою не відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст 4. Закону №2464 платниками єдиного внеску є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №606) боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

З аналізу зазначених норм вбачається, що платником єдиного внеску можуть бути відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, але боржником у виконавчому провадженні можуть бути лише юридична особа.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За вимогою ч.5 ст.25 Закону №2464 копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону №2464 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №2464 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При огляді виконавчого провадження судом було встановлено, що постанова про відкриття виконачого провадження згідно суправідного листа було направлено на адресу ВП ЦЕММ ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», але доказів отримання постанови про відкриття виконавчого провадження в матеріалах виконавчого провадження відсутні. За таких підстав суд дійшов висновку про відсутність у відповідача права розпочинати примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону №2464 стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Згідно з ч.5 цієї статті у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Статтею 66 Закону №2464 встановлений порядок звернення стягнення на інше майно боржника юридичної особи: у разі відсутності у боржника юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

З аналізу зазначених норм всбачається, що законом визначений чіткий порядок стягнення коштів та майна боржника юридичної особи за виконавчими документами. Таким чином відповідачем було порушено порядок примусового виконання рішення в частині звернення стягнення на майно боржника без встановлення наявності чи відсутності коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, а також порядку звернення стягнення на майно юридичної особи, встановленої ст.66 Закону №2464.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідач відкрив виконавче провадження щодо особи, яка не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», не надав докази щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та виконання ним у добровільний строк виконавчого документу, звернув стягнення на майно, яке перебуває у відокремленого підрозділу боржника без встановлення наявності коштів у юридичній особи у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, позовні вимоги ПАТ «Трест Луганськшахтопрохадка» є законні та обгрунтовані.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2011 на підставі вимоги УПФУ в м. Краснодоні про сплату боргу №Ю-34 від 05.08.2011.

Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції щодо арешту та вилучення майна Відокремленого підрозділу «Центральні електромеханічні майстерні Публічного акціонерного товариства «Трест Лугнаськшахтопроходка».

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції повернути протиправне вилучене майно, яке зазначено в акті опису та арешту майна від 29.11.2011.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Трест Лугнаськшахтопроходка» (вул.. Новоселові, 2а, м. Луганськ, 91033, і.к.00181668) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 128,05 грн. (сто двадцять вісім грн.. 05 грн.)

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 08 грудня 2011 року.

<Текст >

СуддяО.В. Ірметова