Постанова № 19990721, 07.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2011 року Справа № 2а-10508/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

та

представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 30.11.2011 №39),

Калічава Б.Г. (директор протокол зборів засновників ТОВ «Алчевськліфтсервіс» від 16.09.2010 №1)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 12.01.2011 №842/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року №0000642310,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року №0000642310.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 серпня 2011 року ТОВ «Алчевськліфтсервіс» було отримано податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року №0000642310. За результатами адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення було прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги позивача.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки 25 липня 2011 року № 1325/231-32722934, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено заниження ТОВ «Алчевськліфтсервіс» податку на додану вартість в сумі 12765 грн. за період грудень 2009 року на суму 10748,00 грн. та січень 2010 року 2017,00 грн.

Зазначені висновки акта перевірки від 25 липня 2011 року № 1325/231-32722934 вмотивовані тим, що згідно інформації по платнику податку на додану вартість, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Алчевськліфтсервіс» та податковими зобовязаннями ПП «КФ «Парадігма», а саме відсутність податкового зобовязання у ПП «КФ «Парадігма» сумі 12764,89 грн. через відсутність свідоцтва платника податку на додану вартість. Але ПП «КФ «Парадігма» в зазначений період було зареєстроване як платник податку на додану вартість, згідно свідоцтва платника податку на додану вартість від 11 вересня 2008 року № 1001138572. Таким чином, за даними реєстру платників податку на додану вартість, на час взаємовідносин ТОВ «Алчевськліфтсервіс» та ПП «КФ «Парадігма», останнє було платником податку на додану вартість, а отже порушень податкового законодавства встановлено бути не могло.

Також, на час взаємовідносин ТОВ «Алчевськліфтсервіс» та ПП «КФ «Парадігма» останнє було наявним за місцем реєстрації, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 листопада 2010 року, тобто запис про відсутність за місцем реєстрації внесено до ЄДР значно пізніше.

Посилання відповідача на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ст.ст. 358 ч. 3, 358 ч. 1, ч.2, 27, ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України є безпідатсвними, оскільки зазначений вирок директора ПП «КФ «Парадігма» винним у скоєнні злочинів, але не визнає фіктивними господарські відносини між субєктами господарської діяльності. Договори, які були укладені між позивачем та ПП «КФ «Парадігма» були виконані у повному обсязі. Взаємних претензій сторони не мали. Ці договори не визнані нікчемними або фіктивними.

Згідно частини другої статті 228 Цивільного Кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Частина перша статті 228 Цивільного Кодексу України визначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Надані для перевірки копії документів не свідчать на користь жодної із зазначених ознак. Одночасно, порушення однією зі сторін правочину вимог законодавства щодо подання звітності не тягне за собою визнання нікчемності правочину та спрямованості правочину на порушення публічного порядку. Окрім того, стаття 204 Цивільного Кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, вирок Ленінського районного суду міста Луганська, визнає винним директора у скоєнні злочину передбаченого частинами 1 та 3 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів та їх використання) частиною 2 статті 27 Кримінального кодексу України (види співучасників), частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Проте в зазначеному вироку відомості про факт підроблення податкових накладних, які стосуються відносин позивача та ПП «КФ «Парадігма» відсутні. А отже податкові накладні не чинними не визнані, тобто є такими що діють до теперішнього часу. Алчевська ОДПІ не є органом, який має повноваження щодо визнання документів недійсними, а отже посилання відповідача на недійсність податкових накладних є безпідставним.

Таким чином, висновки щодо визнання нікчемними господарських операцій ТОВ «Алчевськліфтсервіс» та ПП «КФ «Парадігма» та завищення ТОВ «Алчевськліфтсервіс» податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «КФ «Парадігма» є безпідставними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені в адміністративному позові та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову від 10 жовтня 2011 року, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року №0000642310 винесено на підставі акту позапланової документальної перевірки ТОВ «Алчевськліфтсервіс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період грудень 2009 року, січень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «КФ «Парадігма» від 25 липня 2011 року №1325/231-32722934.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року засновника та директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч.1 ст.205, ч.3 ст.358 КК України. Тобто, за фіктивне підприємництво та створення субєкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Таким чином, ПП «КФ «Парадігма» (посадова особа) не мало можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань.

Документи з продажу товарів (робіт, послуг) надані на адресу ТОВ «Алчевськліфтсервіс» від імені ОСОБА_4 директора ПП «КФ «Парадігма» підписані не встановленими особами, не мають юридичної сили та не спричиняють реального настання правових наслідків.

За таких обставин, ТОВ «Алчевськліфтсервіс» відображені в податковій звітності взаємовідносини з ПП «КФ «Парадігма» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» (ідентифікаційний код 32722934) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 15 грудня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №406206 (а.с. 69).

На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» перебуває в Алчевській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області з 09 січня 2004 року за №2/1-04, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 30 березня 2011 року № 84/29-0-76 (а.с. 67).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 327229312065, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 01 квітня 2005 року № 100331587 (а.с. 68).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року та додатку 5 до декларації «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту звітного періоду включено податок на додану вартість в сумі 10748,14 грн. по контрагенту ПП «КФ «Парадігма» (податкові накладні від 07 грудня 2009 року №07120904 та від 15 грудня 2009 року №15120901, які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2009 року) (а.с. 70-72, 84, 86, 89-91).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року та додатку 5 до декларації «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту звітного періоду включено податок на додану вартість в сумі 2016,76 грн. по контрагенту - ПП «КФ «Парадігма» (податкова накладна від 21 січня 2010 року №21011001, яка включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2010 року) (а.с.73-75, 79, 92-94).

Алчевською обєднаною державною податковою інспекцією в Луганській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс», код за ЄДРПОУ 32722934 з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період грудень 2009 року, січень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «КФ «Парадігма» код за ЄДРПОУ 36006761 за результатами якої складено акт від 25 липня 2011 року №1325/231-32722934 (а.с. 19-27).

Згідно висновків акта від 25 липня 2011 року №1325/231-32722934, перевіркою встановлені порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 12765,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року на суму 10748,00 грн. та січень 2010 року на суму 2017,00 грн.

Висновок про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 12765,00 грн., вмотивований наявністю вироку Ленінського районного суду міста Луганська від 21 жовтня 2010 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених статтями 358 ч.3, ст.358 ч.1, ст.27 ч.2, ст.205 ч.1 КК України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» відображені в податковій звітності взаємовідносини з ПП «КФ «Парадігма» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків.

На підставі акта перевірки від 25 липня 2011 року № 1325/231-32722934 Алчевською державною податковою інспекцією в Луганській області згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року №0000642310, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 15956,25 грн., у тому числі 12765,00 грн. - за основним платежем, 3191,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 31).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Алчевської державної податкової інспекції в Луганській області від 05 серпня 2011 року № 0000642310 є законним та обґрунтованим, з огляду на нижчевикладене.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року засновника та директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених статтями 358 ч.3, ст.358 ч.1, ст.27 ч.2, ст.205 ч.1 КК України (а.с. 105-107).

Вищевказаним вироком суду встановлено, що громадянин ОСОБА_4 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його імя приватного підприємства «КФ «Парадігма» без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. Вироком встановлено, що громадянин ОСОБА_4 зареєстрований також директором та головним бухгалтером підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені приватного підприємства «КФ «Парадігма» не складав та не підписував. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, серед іншого, за ознаками фіктивного підприємництва, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, тобто створення чи набуття субєкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків.

З пояснень ОСОБА_4 від 10 березня 2010 року вбачається, що фінансово-господарською діяльністю приватного підприємства «КФ «Парадігма» він ніколи не керував та не доручав цього нікому робити. Ніяких документів, а саме - договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів та інших, не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам. Про те, що підприємство здійснювало господарську діяльність, довідався від робітників податкової міліції, фінансово-господарську діяльність фактично не міг здійснювати, так як не мав ні досвіду, ні грошей. Видаючи себе за дійсного директора та власника підприємства ОСОБА_4 отримав всі необхідні дозвільні та реєстраційні документи для легалізації діяльності приватного підприємства «КФ «Парадігма», у тому числі печатку підприємства, які, відповідно попередньої домовленості, передав у фактичне користування невідомій особі на імя ОСОБА_5. Правочини, які здійснені від імені приватного підприємства «КФ «Парадігма» в період, коли він значився директором та засновником підприємства, вважає незаконними (а.с. 108).

З вироку у відношенні засновника та директора ПП «КФ «Парадігма» вбачається, що останній свою провину визнав у повному обсязі, у звязку із чим дослідження доказів проводилось за правилами ч.3 ст.299 КПК України.

Суд зазначає, що у розумінні ч.3 ст.299 КПК України, факти, які сторонами не оспорюються, вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні. Такий доказовий статус цих фактичних обставин дає можливість для посилання на них у вироках та інших судових рішеннях. Крім того, доказове значення фактичних даних, що не оспорюються сторонами та не досліджуються в ході судового слідства, підвищується ще і забороною їх подальшого оспорювання в апеляційному порядку. Право суду визнати дослідженими докази щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються сторонами, базується на принципі диспозитивності кримінального процесу України.

З огляду на викладене, суд вважає належним та допустимим доказом у зазначеній справі пояснення засновника та директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 від 10 березня 2010 року, надані ним у кримінальній справі.

Тобто, приватне підприємство «КФ «Парадігма» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань.

Вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року яким засновника та директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених статтями 358 ч.3, ст.358 ч.1, ст.27 ч.2, ст.205 ч.1 КК України набрав законної сили.

В силу частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 3 статті 8 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обовязкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами субєктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Встановлений вироком суду факт створення товариства з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) свідчить, що від імені цього товариства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником товариства. А відтак і податкові накладні, виписані від імені цього товариства такими особами, не мають значення звітного податкового документа та розрахункового документа, з яким підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» повязує право платника податку на додану вартість на включення сум податку до податкового кредиту (зазначену правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у постанові від 14 квітня 2011 року № К-20475/08 за результатами розгляду касаційної скарги державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі № 11/76-А господарського суду м. Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чех» до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень).

Договори купівлі-продажу товарів та специфікації до них, податкові та видаткові накладні від імені ПП «КФ «Парадігма» виписані та підписані не директором ОСОБА_4, а іншою невстановленою особою, яку неможливо ідентифікувати, що підтверджується вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року у відношенні засновника та директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених статтями 358 ч.3, ст.358 ч.1, ст.27 ч.2, ст.205 ч.1 КК України, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених накладних.

Таким чином, податкові та видаткові накладні складені в порушення вимог чинного законодавства, не мають ознак належного первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не мають юридичної сили і не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2009 року податку на додану вартість в сумі 10748,00 грн. та за січень 2010 року податку на додану вартість в сумі 2017,00 грн.

Внаслідок неправомірного та безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2009 року податку на додану вартість в сумі 10748,00 грн. та за січень 2010 року податку на додану вартість в сумі 2017,00 грн. по операціям з ПП «КФ «Парадігма», товариством з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» було занижено суму податку на додану вартість за грудень 2009 року податку на додану вартість в сумі 10748,00 грн. та за січень 2010 року податку на додану вартість в сумі 2017,00 грн.

Таким чином, збільшення податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 05 серпня 2011 року № 0000642310 грошових зобовязань за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем в сумі 12765,00 грн. узгоджується з нормами податкового законодавства. Правомірність визначення податкових зобовязань доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 3191,25 грн.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 грудня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськліфтсервіс» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року №0000642310 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12 грудня 2011 року.

< Текст >

Суддя Р.С. Твердохліб