Постанова № 19989080, 14.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року 12:56 Справа № 2а-0870/4766/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріУрсуленко Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод»,

до: Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області ,

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.№107 від 04.03.2011 року),

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №3055/10/10-05 від 01.06.2011 року), -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» (далі позивач, ТДВ «Приазовський сирзавод») до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області (далі відповідач, ДПІ у Приазовському районі), в якому позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000202302 від 06 червня 2011 року та № 0000192302 від 06 червня 2011 року.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 12 травня 2011 року № 64, виданого Державною податковою інспекцією у Приазовському районі, Донець Мариною Вікторівною - начальником відділу податкового контролю юридичних осіб, радником податкової служби II рангу, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ та відповідно до наказу ДПІ у Приазовському районі від 12.05.2011р. № 148, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з додатковою відповідальністю «Приазовський сирзавод» (скорочена назва ТДВ «Приазовський сирзавод») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. по взаємовідносинам з ПП «Аллюр-2009», код ЄДРПОУ 36448510, по постанові слідчого ДПА у Запорізькій області від 21.04.2011р. та за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. по взаємовідносинам ПП «Агротрейд-2008», код ЄДРПОУ 36064630, по постанові слідчого ДПА у Запорізькій області від 10.05.2011р.

За результатами перевірки складено Акт від 25.05.2011 року №163/23/05500990.

Відповідно до розділу 4 Акту «Висновки», перевіркою встановлено порушення:

-пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 569,00 грн., у тому числі за І квартал 2009 року в сумі 269,00 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 300,00 грн.

-пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010р. № 152 «Деякі питання реалізації пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 4135,00 грн., в тому числі по загальній декларації за березень місяць 2009 року в сумі 135,00 грн., по скороченій декларації (переробне підприємство» за вересень 2010 року в сумі 4000,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, 06.06.2011 року ДПІ у Приазовському районі Запорізької області прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000202302, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10268,25 грн., у т.ч. 4135,00 грн. за основним платежем, 5033,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0000192302, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 711,25 грн., у т.ч. 569,00 грн. за основним платежем, 142,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх нечинними.

Щодо дотримання вимог законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Аллюр-2009», перевіряючими встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки (стор. 6 Акту), ТДВ «Приазовський сирзавод» (в перевіреному періоді ВАТ «Приазовський сирзавод») у періоді з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року мало взаємовідносини з ПП «Аллюр-2009» у вересні 2010 року.

По взаємовідносинам з ПП «Аллюр-2009» ТДВ «Приазовський сирзавод» надано наступні документи.

- накладна № 682 від 15.09.2010р.: товар - очищувач молока А10ЦМ10 в кількості шт. на загальну суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.;

- податкова накладна від 15.09.2010р. № 906: найменування поставки товару - очищувач молока А10ЦМ10 в кількості 1 шт. на загальну суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн. Податкова накладна підписана ОСОБА_5

- зазначену суму відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010р. та в податковому кредиті по скороченій декларації (переробне підприємство) за вересень 2010 року (вх. 19.10.2010р. № 9004447324), в додатку 2 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту» та відповідає даним АІС «Система співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»;

-оплату здійснено у безготівковій формі платіжним доручення № 510 27.09.2010р. в сумі 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.

Письмовий договір ВАТ «Приазовський сирзавод» з ПП «Аллюр-2009» не укладався.

Придбаний очищувач молока передано по накладній від 27.09.2010р. № 475 в сирцех згідно акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.09.2010р. Основний засіб оприбутковано на рахунок 104 (сирцех), присвоєно інвентарний номер 001014 та введено в експлуатацію.

За 4 квартал 2010 року нараховано амортизацію та віднесено по декларації по податку на прибуток до основних фондів групи 3 з нормою амортизації 6 відсотків в сумі 1200,00 грн.

Представником позивача у судовому засідання надано зазначені документи суду. Крім того, надано договір №0109/10 від 01 вересня 2010 року, укладеного з ВАТ «Приазовський сирзавод» та ПП «Аллюр 2009».

Податковим органом в акті перевірки встановлено.

Листами від 14 грудня 2010 року № 1472 /23/36448510 та від 19 травня 2010 року № 14219/23-210 Мелітопольською ОДПІ надано матеріали перевірки ПП «Аллюр-2009», код ЄДРПОУ 36448510.

Згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Аллюр - 2009», код за ЄДРПОУ 36448510, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо взаємовідносин з TOB «Е-Восток-Україна» (код ЄДРПОУ 34478763) за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, від 14 грудня 2010 року № 1472/23/36448510, та акту про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Аллюр - 2009», код за ЄДРПОУ 36448510, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року від 19 травня 2011 року № 749/23/36448510, проведеної Мелітопольською ОДП1, встановлено порушення:

-вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.03р. №436-IV - ПП «АЛЛЮР-2009», не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобовязань;

-вимог п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями);

-пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-BP із змінами та доповненнями,

ПП «АЛЛЮР-2009» безпідставно сформовано податкові зобовязання (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців.

Відділом перевірок платників податків Мелітопольською ОДПІ у ході організації невиїзної документальної перевірки направлено лист від 22 жовтня 2010 року №32358/10/23-213 керівнику ПП «АЛЛЮР - 2009». Даний лист повернуто поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Складено Акт № 724/26-31 від 25 жовтня 2010 року про відсутність платника за місцезнаходженням.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено:

Мелітопольською ОДПІ державному реєстратору надіслано Повідомлення № 38317/7/29-12 від 21 грудня 2010 року про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. 18-ОПП .

Рішенням № 7 від 27 січня 2011 року Мелітопольською ОДПІ анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Свідоцтво № 100277554, дата початку дії 01 квітня 2010 року, виданого Мелітопольською ОДПІ.

Декларація з податку на прибуток до Мелітопольської ОДПІ у 2010-2011 роках не подавалась. Основні засоби у ПП «АЛЛЮР 2009» відсутні.

Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві складала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг декларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обєм роботи.

ПП «АЛЛЮР - 2009» не надано підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення відвантаження товару вказаного у накладних, а саме: не надано договори з вказаними контрагентами покупцями, не надано інформацію про умови транспортування (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти приймання-передачі транспортних послуг, тощо не надані), не надано інформацію про використані у господарській діяльності власних або орендованих офісних, виробничих (торгівельні, складські) приміщень.

Враховуючи те, що контрагент - постачальник TOB «Е-ВОСТОК Україна» код 34478763 не поставив товар на адресу ПП «АЛЛЮР - 2009» (про що викладено у пункті 3.1.2 акта перевірки), то відповідно ПП «АЛЛЮР - 2009» не мало можливості поставити цей товар на адресу вищезазначених контрагентів-покупців. Факт реалізації товарно-матеріальних цінностей не підтверджено ПП «АЛЛЮР - 2009».

По взаємовідносинам ПП «АЛЛЮР-2009» з субєктами господарювання, які формували податкові зобовязання ПП «АЛЛЮР-2009» підтвердження про укладення правочинів в будь-якій формі відсутні.

Таким чином. ПП «АЛЛЮР-2009» здійснювало ведення податкового обліку діяльності, яка повязана з наданням податкової вигоди для субєктів господарювання, які формували зобовязання ПП «АЛЛЮР-2009», здійснювало безтоварні операції.

З урахуванням висновків акту перевірки ПП «АЛЛЮР-2009» податковий орган робить висновок, що позивачем допущено порушення податкового законодавства, а саме встановлено заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року у сумі 300,00 грн. та заниження за вересень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «АЛЛЮР-2009» податку на додану вартість у сумі 4000,00 грн.

Щодо дотримання вимог законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Агротрейд-2008», перевіряючими встановлено наступне.

ТДВ «Приазовський сирзавод» (в перевіреному періоді ВАТ «Приазовський сирзавод») у періоді з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року мало взаємовідносини з ПП «Агротрейд-2008» у березні 2009 року (І квартал 2009 року).

По взаємовідносинам з ПП «Агротрейд-2008» ТДВ «Приазовський сирзавод надано наступні документи.

- накладна № 40 від 19.03.2009р.: товар - муфта в зборі в кількості 9 шт. на загальну суму 810,00 грн., в т.ч. ПДВ 235,00 грн.

- податкова накладна від 19.09.2009р. № 36: найменування поставки товару - муфта в зборі в кількості 9 шт. на загальну суму 810,00 грн., в т.ч. ПДВ 135,00 грн.

- зазначену суму відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2009 року та в податковому кредиті декларації за березень 2009 року (вх. 21.04.2009р. № 4981), в додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту» та відповідає даним АІС «Система співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

- сплату здійснено у безготівковій формі платіжним доручення № 3430 27.03.2009р. в сумі 810,00 грн., в т.ч. ПДВ 135,00 грн.

Письмовий договір ВАТ «Приазовський сирзавод» з ПП «Агротрейд-2008» не укладався.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за 1 квартал 2009 року у загальній сумі 10468673,00 грн., в т.ч. по взаємовідносинам з ПП «Агротрейд-2008» - 675,00 грн., встановлено, що ТДВ «Приазовський сирзавод» (в перевіреному періоді ВАТ «Приазовський сирзавод») завищено суму витрат на придбання товарів (робіт, послуг) - на 675 грн.

При перевірці використано податкові декларації по ПДВ, податкові накладні, накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Агротрейд-2008», код ЄДРПОУ 36064630, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 08 червня 2008 року по 31 січня 2011 року № 147/23/36064630 від 08 лютого 2011 року, проведеною Мелітопольською ОДПІ.

Мелітопольською ОДПІ листом від 11 лютого 2011 року № 3833/7/23-10 надано матеріали перевірки ПП «Агротрейд-2008», код ЄДРПОУ 36064630 .

Згідно акту Мелітопольської ОДПІ про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Агротрейд- 2008», код ЄДРПОУ 36064630, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.06.2008 року по 31.01.2011 року., валютного та іншого законодавства за період з 08 червня 2008 року по 31 січня 2011 року № 147/23/36064630 від 08.02.2011р. встановлено наступне.

ПП «Агротрейд-2008», код ЄДРПОУ 36064630 було включено до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок на IV квартал 2009 року. Станом на 31.12.2009 року перевірка не проведена у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів.

При проведенні перевірки використано інформацію від Мелітопольської міжрайонної прокуратури № 3359/вих-09 від 16.07.09, по кримінальній справі № 180910, про те, що ПП «Агротрейд-2008» є пов'язаною особою з ПП «Тетрадеталь», посадові особи якого засуджено по ст.212 ч.3 КК України.

Згідно листа вх. №2585/10 від 08.02.2011р. ліквідатора ПП «Агротрейд-2008» Книшевської ТС. первинні документи/до перевірки (реєстраційні документи, угоди, головна книга, первинні бухгалтерські документи з продажу товарів (робіт, послуг), журнали-ордери, відомості обліку товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, розрахункових операцій та інші бухгалтерські документи, податкові накладні) надати не можливо у зв'язку з їх відсутністю.

З урахуванням перевірок всіх контрагентів, що мали взаємозвязок з ПП «Агротрейд-2008» (стор.20-24 Акту), перевіркою встановлено ведення ПП «Агротрейд-2008» податкового обліку безтоварних операцій, які повязані з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням висновків щодо перевірки ПП «Агротрейд-2008» податковим органом зроблено висновок щодо порушення позивачем податкового законодавства, а саме встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. на суму 269 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. у сумі 135 грн.

Із встановленими податковим органом порушень позивачем податкового законодавства суд не погоджується виходячи з наступного.

Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених правочинів суд зазначає.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку немає підстав вважати правочин недійсним, оскільки були дотримані всі вимоги, викладені в ст. 203 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо.

Субєкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Будь яких доказів щодо визнання у судовому порядку фіктивності вчинених правочинів чи визнання їх недійсними суду не надано. Крім того, відповідачем під час проведення перевірки не звернуто увагу на те, що фактично товар був наданий, а кошти сплачені, відтак укладені правочини були виконані у повному обсязі.

Щодо встановленого порушенням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334/94) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому п. 5.9 Закону №334/94 визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно з п. 2.7 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995р. № 88: «Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України».

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Так ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 (далі Закон № 996), зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні судом досліджено видаткові накладні № 682 від 15.09.2010р., № 40 від 19.03.2009р., податкові накладні № 906 від 15.09.2010р., № 36 від 19.03.2009р., що містять всі обовязкові реквізити, що встановлені до зазначених документів.

Крім того, позивачем надано карточки складського обліку матеріалів, накладні на внутрішні переміщення основних засобів, Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Щодо встановлених порушень податковим органом вимог Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997р. (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення було регламентовано пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, згідно якого платник податків зобовязаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 Закону України № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент включення до складу податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних, позивач на підтвердження такого податкового кредиту мав необхідні податкові накладні та платіжні доручення, виписані на його адресу. Податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства. Всі суми зазначені у відповідних податкові накладних сплачені згідно банківських платіжних доручень.

На момент здійснення господарських операцій із ПП «АЛЛЮР-2009» та ПП «Агротрейд-2008», останні було зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, як платники податку на додану вартість та мали право у відповідності до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України № 168/97-ВР видавати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

При цьому, як зазначено в листі ВАСУ від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Предмет доказування у справах, повязаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування». З такою правовою позицією погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.03.2011 по справі №К-31434/10.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання х їх боку (Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії»).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки та в судовому засіданні не надано будь-яких переконливих заперечень щодо правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку, не надано доказів, що будь-які бухгалтерські документи або цивільно-правовий договір укладено з порушенням встановлених вимог та визнані в судовому порядку такими, що не відповідають чинному законодавству, суд приходить до висновку, що винесенні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також необхідно зазначити, що перевірка підприємства позивача призначена відповідно до постанов слідчого ДПА у Запорізькій області від 21.04.2011 р. та 10.05.2011 р.

Цей факт відображено в акті перевірки та не заперечується представником відповідача.

З цього приводу Податковим кодексом України встановлено порядок оформлення результатів перевірок, що передбачено саме п. 86.9 ст. 86 вказаного кодексу.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Тобто з урахуванням наведеної норми Податкового кодексу України необхідно зробити висновок про передчасність винесення податковим органом спірних податкових повідомлень рішень.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не у повному обсязі досліджено всі докази, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в результаті чого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000202302 від 06 червня 2011 року та № 0000192302 від 06 червня 2011 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Приазовському районі Запорізької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 08 грудня 2011 року.

Суддя(підпис)Д.В. Татаринов